Сьогодні – Міжнародний День Інтернету
Інтернет вийшов за межі керування людиною і став новою реальністю — віртуальною, яка вимагає знання правил поведінки та основ безпеки
Оксана МИКОЛЮК, «День»

Ставати інформованим — це синхронізувати свою голову і світ, вважають ІТ-технологи. А найбільше інформації, звичайно, поступає до нас з Інтернету, до того ж все більше робочих місць визначаються знанням комп’ютерних технології. За даними «Майкрософт Україна», вже у 2013 році 90% вакансій в Європі у всіх секторах економіки вимагатимуть знання інформаційних технологій. Не набагато відстає Україна: нині 67% робочих місць для молодих спеціалістів вимагають знання комп’ютера. Світ змінюється і нині філософи, психологи, ІТ-технологи все частіше вживають слово «нетократія» — влада мережі (Інтернету). Існує думка, що на зміну капіталізму в найближчому майбутньому прийде нова влада — нетократів, коли основними будуть не гроші, а інформація та соціальний капітал. Є гіпотеза, що нетократи стануть новою соціально-політичною елітою. Решта — споживачі, якими легко маніпулювати, — обслуговуватимуть їхні запити. Вивченню ролі віртуального світу нині багато уваги приділяють психологи, в тому числі фахівці Інституту психології ім. Г.С. Костюка (Лабораторія нових інформаційних засобів навчання) та Інституту соціальної та політичної психології НАПН України. Про позитиви нової реальності, її небезпеки та можливості людини формувати «імунітет» від пасток у віртуалі «День» розмовляє з науковим співробітником Інституту психології ім. Г.С. Костюка, кандидатом психологічних наук Юноною ІЛЬЇНОЮ.

— Юноно Мікаелівно, чим цікавий для психологів віртуальний світ, якщо його вивченню приділяється вже не один рік?

— Інтернет вийшов за межі керування людиною й став новою реальністю — віртуальною. І ми можемо ставитися до нього по різному: як до природного явища, або закривати очі на реальність — жити, ніби його не існує, ніби немає відмінностей між віртуальним та реальним світами. В будь-якому разі він вимагає знання правил поведінки та основ безпеки. Наприклад, наші діти живуть у реальному житті й ми вчимо їх, як переходити дорогу, як вести себе в магазині, в публічних місцях тощо. Тепер постає завдання вчити дітей жити й у віртуальному світі, й це викликає деякі проблеми. Наприклад, деякі дорослі розуміються у віртуальному світі менше, ніж діти. По-друге, дорослі виходять у віртуал із сформованими цінностями — що таке добре, що таке погано й так далі, — діти ж формують ці цінності з допомогою віртуального світу, віртуальної спільноти. І це також велике питання. Поки що невідомо, до чого це приведе, але, однозначно, світ змінився.
Загалом, особистість дорослої людини формувалася щонайменше протягом 5 тисяч років. тобто формувалася психологічна платформа, в якій раніше не було місця ні глобалізації, ні Інтернету. Тому нам було важливо дослідити, як дорослі можуть вчитися новому життю; також — які в цьому віртуальному житті є перестороги й можливості; як можна захищати і дорослих, і дітей. До Інтернету часто ставимося, як середньовічні люди до астрономії.

Я раджу почитати книгу Олександр Барда і Яна Зодерквіста «Нетократія», в котрій зробили прогнози на майбутнє щодо розвитку і змін суспільства. Вони кажуть, що майбутнє — це саме інформатизація та віртуалізація. Спеціалісти ІТ-сфери роблять прогнози, що зовсім скоро — на 2025 рік — людська популяція розділиться на три «ріки»: «швидку», яка житиме в Інтернеті й матиме велику владу, ресурси тощо. Це — люди віртуального світу, вони матимуть швидкий доступ до всіх можливостей. «Повільна ріка» — це люди, які житимуть взагалі без Інтернету, не підтримуючи правил, котрі диктує нова реальність. Яскравим прикладом є «дауншифтери» — люди, які живуть в екопоселеннях , зовсім відмовившись від принад та небезпек сучасності. І третя «ріка» — це обслуговуючі, тобто, люди, які робитимуть свій бізнес обслуговуванням діяльності «швидкої ріки». Вони будуть місточком між «швидкою» та «повільною ріками».

— Чи можна говорити про пропорції цих трьох видів людської популяції?

— Я можу говорити тільки про прогнози, які роблять ІТ-спеціалісти. Можна сказати, що зараз, у 2012 році, ми, людство, знаходимося всередині лонгітюдного (тривалого в часі. — Авт.) дослідження, але ні гіпотез, ні ймовірного кінця ми не знаємо. В прогнозах ідеться про те, що близько 30% людства опиниться у «швидкій ріці», обслуговуючих — близько 40% і близько 30% — в «повільній». Тому важливими й актуальними є ті питання, якими займаємося ми, — це питання інформаційного імунітету та розвитку особистості у віртуальному світі.
З 2007 року ми працюємо над проектом «Психологія життєвого успіху і неуспіху», й ми не могли обминути питання віртуальних спільнот, віртуального світу, тому що частина експерименту проходить там. Ми зробили свої віртуальні спільноти — наприклад, в «Одноклассниках», на «Фейсбуці», «в Контакті» тощо. Також у нас є дистанційний курс, де ми спілкуємося, географія нашого проекту — сім країн. Ще ми досліджували вибірки в категоріях «осуджені», «психічні розлади» та «норма» — щоб розуміти також різницю ставлення до Інтернету. І що ми бачимо? Ми досліджуємо віртуальний світ вже 1,5 року, й виходить, що кожна віртуальна спільнота створюється за принципом динамічної спільноти, вона створюється сама. Тобто там немає ієрархії, керівника. Її особливості: ключовими групи стають 24—27%. Це — активний «тусяк». У наших групах — більш активні жінки: 69% проти 31%. В активному спілкуванні в ключовій групі 20% — чоловіки, решта — жінки. Якщо взяти до уваги інтелектуальні прояви віртуальної спільноти, то там більше представлена децентрація проти концентрації. Вона вища, ніж у реальному спілкування. Децентрація — це можливість думати, що певне явище чи предмет (наприклад, гроші) — це й добре, й погано, й ніяк. Тобто Інтернет дає можливість одночасно мати в голові кілька варіантів можливостей щодо якогось ціннісного концепту. Концентрація — це коли я обираю точку зору й тільки в ній живу. Так от: у реальному житті децентрація становить 20% проти 80% концентрації. А в інтернет-спільнотах — 40% проти 60%. Тобто, Інтернет розвиває децентрацію. Наступне: рефлексія власної поведінки проти незафіксованої власної поведінки. Відсоток — такий же малий, як і в реальному житті, навіть нижчий, ніж у реальному. Наприклад, в Інтернеті 20% людей готові рефлексувати власну поведінку проти 80%. У реальному житті в наших групах таких людей — близько 35%. Але ми також визначили цікавий феномен — небажання виходити в рефлексивну позицію в Інтернеті. Тобто людина не хоче замислюватися над причинами якихось подій у своєму житті, натомість шукає підтримку, пояснення того, що відбувається («тому що...»).

Також ми виявили, що в живому спілкуванні більшість людей намагається уніфікуватися (60%), тобто належати до певної групи, проти 40%, які хочуть вділятися (у віртуалі — все навпаки). Ще одна особливість — полегшена соціальність відповідальність у стосунках: мені щось не подобається — я вимкнула комп’ютер. У реальному житті я не вимкну людину. Це має як позитивний, так і негативний ефекти. Добре те, що людина вчиться відстоювати своє «так» і «ні», але негативне — що вона привчається до полегшеної соціальності відповідальності (це термін Л. Найдьонової, заступника директора Інститут соціальної та політичної психології).

Ми вважаємо, що людей потрібно вчити мислити аналітично — щоби отримувати більше можливостей від віртуального світу. Тоді будуть позитивні наслідки.   

"День"  (публікується зі скороченням)

Коментарі

 

Коментарі  

 
0 #2 Іван.Д 04.04.2012 21:06
WWW нас врятує!
Цитувати
 
 
0 #1 Путин 04.04.2012 14:52
http://volshebnaya-planeta.ru/
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити