Богдан Тихолоз: Про "граніци русского язика"
Російська мова - не корінь зла, а квітка зла, бо корінь зла - глибше.
Зараз буде неполіткоректне. Бо про мову у нас політкоректно - годі. (Навіяно дискусіями довкола російської мови на українському відборі на Євробачення - кому цікаво, див. пост Galyna Guzjo.
Дехто із наших землячків каже: та чого ви вчепилися знов тої мови?! Цитую близько до тексту: "З мови не треба так сильно роздувати проблему! Ніби російська мова - корінь зла!" О, так...Російська мова - не корінь зла. Російська мова - це квітка зла. Типу будяк.
Корінь зла - глибше. В імперській, загарбницькій, пияцькій, лайдацькій, ґвалтівницькій російській ментальності. В російській "душі", бездушній і немилосердній, в матні, кухвайці, ватяних штанах. Ось там той корінець немитий, бодай він всох...
І не треба корчити інтелігентських мін і з чистоплюйською лицемірністю вдавати, що нібито російська мова не має нічого спільного з російським народом і російським "національним характером". Має, ще й як. Квітка росте з корінця, аякже. І ніяк не інакше.
Звісно, можна її зірвати і прикрасити капелюшок. Але як ходите з будяком на капелюшку - не дивуйтеся, як за вами сіятиметься бур'ян. Той бур'ян, який зрештою заглушить цілий ваш викоханий квітничок біля хати. А ви будете дивуватися, чому це до вас припхався сусід із косою, і каже, що то взагалі його будяки, і його земля, і ніякі квіти там зроду не росли. А потім запхається до вашої хати і скаже, що то його.
Бо так "історічеськи сложилось"... і "граніци русського міра совпадают с граніцамі русського язика".
Як вам такий сценарій? Ми саме в ньому живемо, і не знати, як далеко до розв'язки.
У мене все.
Перепрошую тих, хто зі слабкими нервами. Вирвалось.
P.S. Якщо хто раптом уздріє тут ксенофобію - майте на увазі: це не ксенофобія, а здорова імунна реакція на чужорідну агресію. Бо, як писав Франко у філософському діалозі "На склоні віку", "Всяке людське діло в далеко більшій мірі виплід людської пристрасті, ніж чистого розуму. А для такого великого діла, як відродження і консолідація якоїсь нації, не біда прийняти в рахунок і порцію національної виключності, односторонності чи, коли хочете, шовінізму. Не бійтеся, коли національні потреби будуть заспокоєні, національний голод буде насичений, то нація відкине шовіністичну страву, розум візьме перевагу над пристрастю, загальнолюдське і спільне над тим, що спеціалізує і ділить".
А доки ворог топче нашу землю, мова ворога - це мова ворога, як її не називай.
P.P.S. Перепрошую, якщо когось образив своєю різкістю. Чесно - дістало. Треба колись пояснити, хто в хаті господар і чиї тут правила. І чия мова. А то переминаємось з ноги на ногу, як Вакула перед імператрицею, аби кому на ясновельможну пантофлю не наступити. А плюнуть нам ув обличчя - обітремось, пробачимо, попустимо...
"Допопускались" до того, що місця живого нема на полях почесних поховань по всій Україні. А дехто далі: яка різниця, яка мова...
Богдан Тихолоз, журналіст, публіцист, вчений
Інф.: forpost.lviv.uaКоментарі
