Якою мовою розмовляють у Києві
Не раз чула розповіді про "російськомовний Київ". Щоразу дивуюся: а про який Київ ми говоримо?
Я народилася і виросла на Хрещатику. Тут-таки народився і виріс мій батько. Колись були часи, коли квартирний бум іще не почався, й українська інтелігенція жила в центрі. Пізніше її витіснили нувориші 1990-х.
Мої батьки — художники. І як публічні люди мали шикарне коло спілкування — їхні колеги, а ще письменники, журналісти, археологи. Я згадую бесіди на виставках і в галереях, на кухнях та в майстернях — вони велися здебільшого українською. З маминого боку була лише одна російськомовна художниця, а з татового — ювелір. Тож я виростала переконана: моє місто україномовне. І тільки з віком зрозуміла, що українська — мова в схроні, для внутрішнього вжитку.

 
Правило "на людях — російською" спрацьовувало майже скрізь. Навіть ми, школярі, вважали за крутість говорити не своєю мовою. Це було як "бойове розмальовування". І в нас, і серед дорослих. Ідеш до жеку — російською. Бо ж з начальством треба розмовляти начальственною мовою. Сваришся в магазині через неякісний товар — російською. Бо ж подумають, що ти з начальників. Українська лишалася мовою родини. Соціально-мовне тавро "жлоби", довго і методично насаджуване на україномовних, робило свою справу. Тому престижніше було вдавати з себе "русскаязичнаго", ніж україномовного.
 
Мови цуралися навіть селяни. Коли мені було 13, я отримала листа з села, де прожила загалом три роки. Були в мене дві подружки-близнючки. І от дістаю їхню листівку — російською. З купою помилок, але "по-городському". Це після того, як три роки ми з ними "балакали". На моє запитання, чому, дівчатка відповіли: "Ну, ти ж з Києва. У вас не прийнято по-вкраїнські балакать".
 
Розпитала про дитинство україномовних друзів-киян. Більшість перейшли на повсюдне вживання української тільки в університеті. Дехто згадує, як батьки шукали для них можливості вчитися рідною.
 
— Мене віддали в українську школу, за сім зупинок, — розповідає художниця Анжела. — Це тоді була рідкість — українська школа. Пам'ятаю насмішки однолітків через те, що їздила в ту школу.
 
— У мене українська — з батьком, родичами, — ділиться спогадами філолог Сергій Боченко. — У школі практично ніхто не ризикував спілкуватись українською. Тільки один такий був. Інша справа, коли люди вступають в універи й бачать таких самих людей. Тоді бажання розмовляти українською саме собою прокидається, і на неї переходять навіть із колишніми шкільними знайомими.
 
Який висновок із цього? Перше: сила русифікації в тому, що українську зумисно робили "непрестижною". Друге: російськомовний Київ — міф. Третя — сьогодні українська стає мовою свідомого вибору освічених людей. Утім низи говорять російською хто за інерцією, хто під впливом російськомовної маскультури. Звісно, столиця як багатонаціональне місто не може бути мовним монолітом. Але коли якийсь знавець розказує про "суцільно російськомовний Київ", то хочеться спитати: а куди він мене переселив?   


Анастасія Мельниченко

Інф. Gazeta.ua

Коментарі

 

Коментарі  

 
0 #14 Владислав 16.08.2012 23:15
Відомо: на третій день, як совєти здали німцям Київ, всі жителі говорили українською, )))). Прийде час і ви, Іванна, Сікора, КИЕВ, будете шпарити українською тільки так.
"Насчет филологов - возможно, а вот изучавшие математику, физику или медицину на украинском - аутсайдеры!"
І чого це? Ну розповідай про термінологію ГИ,ГИ, латиньську, англійську, чи може є російська, мову Пушкіна-негра, Лермонта, Даля, Фонвізіна ги,ги,ги.
Цитувати
 
 
-2 #13 Аум 15.08.2012 13:50
Цитую Іванна:
Киев всегда был русскоязычным городом. Коренные кевляне говорят на как раз на этом языке. И не низы, как в статье, а как раз наоборот. Мы учили и русский и украинский. Историю нельзя забывать. Киев древний город, столица Киевской Руси

Столица КИЕВСКОЙ, а не московской РУСИ!
Цитувати
 
 
-6 #12 SIKORA 15.08.2012 13:47
Действительно, в Киеве всегда говорили на русском, да и, сейчас говорят. В украинских школах где (преподавание на украинском языке), на переменах и ученики и, преподаватели говорят на русском. И с этим ничего не поделаещь. А статья заказная, это и ежу понятно !!!
Цитувати
 
 
+4 #11 Вячеслав 15.08.2012 13:46
Погоджуюсь з Григорієм. Вся біда від лінощів та від гордині. Вже давно б вивчили українську мову. А то беруть приклад з нашого поважного незрозуміломовн ого прем"єра.
Цитувати
 
 
+5 #10 Григорій 15.08.2012 13:38
Чиє б гарчало, а російськомовне мовчало б! Не подобається рідна мова - говоріть мовою іншої країни, а ще краще вивчіть українську, чи можливо розуму не вистачає, дурі забагато чи що! Їсти просите хліб вирощений українцями і м'ясо теж, а от підлабузництва забагато, особливо коли власної думки і розуму не вистачає.
Цитувати
 
 
+2 #9 Кирило 15.08.2012 13:37
Дуже влучно написано. Але зараз всеж таки люди починають потрохи повертатися до своєї рідної мови. І ніякі "закони" не зможуть цьому завадити.
Цитувати
 
 
+6 #8 Вячеслав 15.08.2012 13:36
Я вважаю що "жлобами" можна називати людей які не поважають державну мову. У мене рідна мова - російська (моя мама з Росії)але я дуже поважаю українську мову як державну, намагаюсь побільше розмовляти українською і свого старшого сина віддав в українську школу.
Цитувати
 
 
-4 #7 Іванна 15.08.2012 13:32
Киев всегда был русскоязычным городом. Коренные кевляне говорят на как раз на этом языке. И не низы, как в статье, а как раз наоборот. Мы учили и русский и украинский. Историю нельзя забывать. Киев древний город, столица Киевской Руси
Цитувати
 
 
+2 #6 Ще один киянин 15.08.2012 13:22
Дякую за статтю!
Цитувати
 
 
+4 #5 Василь 15.08.2012 13:21
Абсолютно вірно!Те саме було на Кубані,де я виріс.Батьки "балакали" вдома, а на вулиці "разгаваривали".А нам було "западло" балакати, бо тоді ти був "кугут".
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити