Поетеса Наталя Дзюбенко-Мейс: З НОВИМ РОКОМ!
Ловімо в долоні цю трепетну нить, І промінь, і пломінь минулих століть.
Запахне бузок. Зацвіте резеда.
Повториться знову вогонь і вода.
Повторяться літа безсмертні круги,
Рожеві черешні і білі сніги.

Повториться пам’ять і пульс джерела,
Шемріння осики. І трепет зела.
Ріка розіллється весною ушир,
                                      Підтягнуться діти. Доспіє інжир.

І жінка – це зілля чаклунське – вночі
Спокійно засне на коханім плечі.
В пелюшках дитина мала зацвіте,
Зазуля комусь докує. А проте

Повторяться знову, і знову, і знов
Коріння і крона. Весна і любов.
І вічний цей ритм проростання й добра,
Вона ще дитина – планета стара,

Мов м’ячик на гіллі космічнім: хить-хить…
І яблуко впало, і жінка ще спить.
І серце у серця шука опертя:
Любімо цю землю! Любімо життя!

Мільйони людей повторилися в нас,
Їх пристрасті темні. Їх творчий екстаз,
Їх сльози солоні – цей присмак біди,
Їх мазанки, храми, вишневі сади.

Від них оцей дощ опівнічний летить,
Ловімо в долоні цю трепетну нить,
І промінь, і пломінь минулих століть,
І рокіт бандур, і калинову віть.

Росу, що скида молодий тамариск,
Пізнаймо падіння, прозріння і блиск
Очей, які дивляться в темінь криниць,
Одвічну тривогу сполоханих птиць,

І - безмір одчаю. Миттєвість жалю,
Тому я – людина, що вірю й люблю,
Що в генах майбутнє землі непросте.
Вона ще зелена.
Нехай ще росте.

Наталя Дзюбенко-Мейс, поетеса, громадський діяч
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити