Сергій Рахманін, журналіст: Виборчі бюлетені, схоже, приречені стати лукавими книжками-розмальовками
Птахолови людських душ постаралися на славу, крадучи звичні значення слів і наділяючи усталені поняття іншими смислами.
З їхньої легкої руки, громадяни стали наділяти одних політичних "пернатих" неіснуючими чеснотами, інших — відсутніми пороками.Усе остаточно перестає здаватися тим, чим є насправді. Чи багато тих, хто зможе відрізнити реальне від надуманого?
Виборчі бюлетені, схоже, приречені стати лукавими книжками-розмальовками. Нам зробили стільки щеплень від компромату, що жоден гучний скандал не в змозі подолати нашу "курячу глухоту".
Про це Сергій Рахманін розмірковує у своїй статті у виданні "Дзеркало тижня":

Пролітаючи над гніздом "качки"
Є знаменитий тест на очевидність, який отримав назву "качиного".

Суть сформульована просто: "Коли щось на вигляд як качка, плаває як качка і крякає як качка, то, ймовірно, це і є качка".

Вітчизняні вибори-2019 (причому обидва раунди — і президентський, і парламентський) стануть для українського виборця своєрідним "duck-test". Правда, з трохи іншим смисловим навантаженням — тестом на адекватність.

Птахолови людських душ постаралися на славу, крадучи звичні значення слів і наділяючи усталені поняття іншими смислами. З їхньої легкої руки, громадяни стали наділяти одних політичних "пернатих" неіснуючими чеснотами, інших — відсутніми пороками.

Сови мають вигляд дятлів, грифи — журавлів, кондори — колібрі. Гладкі пінгвіни — гордих соколів, стерв'ятники — голубів миру. Драні півні вихваляються готовністю здійснити кругосвітній переліт (і багато хто вірить), надуті павичі співають під "фанеру" солов'їними голосами (і хтось плаче від розчулення). "Кульгаві качки" з телеекранів здаються бойовими яструбами. Неоперені пташата, які клюють із брудної лапи хазяїна й нездатні навіть виразно цвірінькати, — орлами, що високо ширяють над дрібними сутичками. Хтось, як знаменитий птах Суракаф, змінює забарвлення регулярно.

Усе остаточно перестає здаватися тим, чим є насправді. Чи багато тих, хто зможе відрізнити реальне від надуманого?

Виборчі бюлетені, схоже, приречені стати лукавими книжками-розмальовками. Багато виборців у них довільно домалюють до улюбленої картинки те, чого бракує, — широкі крила, могутній дзьоб, орлиний погляд, шляхетне забарвлення. Справедливість, патріотизм, твердість, мудрість.

Багато виборців додумають, уявлять, нафантазують. Бо втомилися. Втомилися чекати команди злітати. Втомилися битися крильми в непробивні стіни дурості та жадібності. І дедалі більше тих, хто непомітно для себе перетворюється на ручних папуг, що копіюють голос птахівника.

Ми втомилися клювати одне одного, втомилися від токсичної полови фейків, від послужливого підливання в годівницю й поїлку інтернет-посліду. Втомилися годуватися "смаженими качками". Втомилися харчуватися жирними хробаками сумніву після чергової кислотної зливи брехні, що рясно покриває все навколо. За останній час нам згодували стільки гидоти, що ми розучилися вирізняти смак правди. Нам зробили стільки щеплень від компромату, що жоден гучний скандал не в змозі подолати нашу "курячу глухоту".

Ми втомилися шарахатися між пастками виборчих "сіток" і нависаючим дахом запаскудженої голуб'ятні. Втомилися настільки, що на наш пташиний двір час висаджувати десант досвідчених ветеринарів, озброєних антидепресивним кормом.

Ми втомилися шукати довгождане небо. Тому багато хто в день виборів із полегшенням намалює лубочну блакить у безбарвних книжках-розмальовках. Не замислюючись над тим, як скоро ці блакитні мрії-карлючки будуть змиті черговими кислотними дощами брехні. Новими слізьми. І, можливо, свіжою кров'ю.

Не замислюючись над тим, що ці ветхі папірці скоро стануть будматеріалом для ще однієї запаскудженої "голуб'ятні". Яка ризикує або розвалитися через криворукість "зодчих", або впасти від пориву північно-східного вітру.

Двоголова курка в імперському кокошнику ще тільки від'їдається, вважаючи парламентську осінь найкращим часом для полювання, вигострюючи дзьоб для довбання наших мізків. А грізному білоголовому орлану наші птахи низького польоту відверто нагидили у гніздо, хоча наївно хотіли прикормити. І тому він, склавши крила, певний час похмуро споглядатиме, як вороння всіх мастей візьметься клювати неоперену вітчизняну демократію.

У нас є шанс згадати, що для злету слід пробивати прогнилу стелю, а не дно.

І не треба боятися ні "чорних лебедів", ні крилатих хижаків із триколорами на крилах, ні численних зграйок перелітних птахів, — небо беруть лише в польоті.

Народжені вільними птахами все одно наберуть висоту. Ми ще злетимо. Ми ще політаємо.

Виборами раніше — виборами пізніше.

Жаль, долетять не всі.

Сергій Рахманін, журналіст, перший заступник головного редактора "Дзеркала тижня"
Інф.: dt.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити