Дивує й обурює засилля російськомовних сайтів в українському Інтернеті. Я не читаю блогів російською мовою, написаних українцями. Вони чужі мені за духом. На співвітчизників, які вправляються в Інтернеті російською, пишучи при цьому для української аудиторії, я дивлюся як на перекинчиків, "остарбайтерів" або наймитів. Мені із такими не цікаво не лише в інтернеті, але й у реальному житті, - йдеться у статті на Радіо Свобода.
Український Інтернет потребує тотальної українізації. Можна сказати навіть так: створення сайтів українською мовою у тій чи іншій галузі – обов’язок кожного свідомого громадянина України. І не треба тут нарікати на владу. Українізація Інтернету може відбуватися і без неї.

Інтернет в Україні в «епоху інформаційного комунізму». Що далі?
Василь Терещук

Я вимкнув на якийсь час інтернет, бо хочу написати кілька слів саме про нього. А увімкнутий Інтернет, як відомо, заважає думати, у тому числі й про саму світову павутину. У моїх закладках є іще кілька десятків сторінок, які я так і не встиг переглянути за сьогодні. А на тих сторінках є десятки посилань, по яких ще теж варто було б перейти. Я відчуваю, що пишу дещо поспіхом. Куди я поспішаю? Мабуть, знову хочу повернутися в Інтернет…
 
Інтернет, ставши віртуальним гігантом, втілив у собі давню мрію людства – у ньому панує «інформаційний комунізм». Бо наразі тільки в Інтернеті реалізовано комуністичну тезу: від кожного по можливостях, кожному – по його потребах. Додам, що ідеться лише про інформаційні можливості і потреби. Але їх ми нині потребуємо не менше. Ніж хліба насущного.
 
Адже не зважаючи на соціальний статус, будь-хто із нас може отримати через мережу доступ до того ж інформаційного продукту що й Обама, Мадонна чи Білл Гейтс. Усе, що потрапляє в Інтернет, попри запароленість, встановлення усіляких обмежень, вже невдовзі стає таким же загально доступним як повітря, дощ чи споглядання зірок на небі.
 
Інтернет і «кнопка тривоги»
 
«Інформаційний комунізм» в Інтернеті – це найбільше досягнення і навіть скарб нинішнього покоління землян. Бо чим іще людство може нині похвалитися? Економічним розвоєм? Соціальною рівністю?
 
Та як і до кожного багатства, до інтернету сьогодні простягають руки власники великих корпорацій, тирани і політики. Одні волають про виняткові права на ту чи іншу інформацію і про завдані їм збитки, інші торочать про потребу встановлення цензури і суворого порядку в мережі, потерпаючи від страху втратити владу.
 
І тим, і тим мережа наразі чинить гідний опір. Але загроза встановлення в інтернеті поліцейського режиму маячитиме завжди. Тому пильність, готовність до його оборони не завадить ніколи. І це добре, що інтернет ніколи не спить. Бо завжди знайдуться сотні, тисячі людей, які першими натиснуть кнопку тривоги.
 
Поведінці в інтернеті треба навчати в школі
 
Я не ідеалізую інтернет, бо таки добре його знаю. У його віртуальному мегаполісі є світлі квартали, де пульсує думка і панує творчість. Так само є й нетрі із шахраями, збоченцями, небезпечними злочинцями та іншими покидьками.
 
Але ж інтернет – це віртуальне віддзеркалення людського суспільства. У ньому є усе, що існує в реальному житті. І треба вчитися поводитися в мережі так само, як і за реальних обставин. Дивно, що досі у шкільних програмах не запровадили предмет під умовною назвою «Інтернет. Дорожня карта». Це допомогло б не лише запобігти багатьом нещастям, рятувало б чиїсь юні життя, але й спонукало б дітей до творчості і пошуку.
 
Треба доносити дітям думку про те, що інтернет – це інструмент, який слід із користю вживати не лише для себе, але й для свого народу, суспільства. Це особливо важливо сьогодні для України, де за останні 2-3 роки до мережі підключилися навіть найвіддаленіші села.
 
Українізація Інтернету
 
Я не поважаю людей, які за першої ж нагоди, з огляду на матеріальну вигоду чи своє плебейство, переходять з рідної мови на іноземну. Мене дивує й обурює засилля російськомовних сайтів в українському інтернеті. Я не читаю блогів російською мовою, написаних українцями. Вони чужі мені за духом.
 
Інтернет цікавий передовсім різноманіттям культур, різномов’ям і різноголоссям. На співвітчизників, які вправляються в інтернеті російською, пишучи при цьому для української аудиторії, я дивлюся як на перекинчиків, «остарбайтерів» або наймитів. Мені із такими не цікаво не лише в інтернеті, але й у реальному житті.
 
Український Інтернет потребує тотальної українізації. Можна сказати навіть так: створення сайтів українською мовою у тій чи іншій галузі – обов’язок кожного свідомого громадянина України. І не треба тут нарікати на владу. Українізація інтернету може відбуватися і без неї. І, можливо, це буде навіть краще і для нас, і для інтернету.
 
Василь Терещук – журналіст, письменник, блогер

Інф.: radiosvoboda.org
 

Коментарі

 

Коментарі  

 
-5 #9 Rick 06.05.2013 14:10
Ми Україна чи колонія Московії?!!!
Цитувати
 
 
+4 #8 Денис 06.05.2013 13:53
Цитую Mr Iden:
Якщо ви вважаєте, що російська мова скрізь потрібна і всі її розуміють, спробуйте написати коментар російською мовою на англомовному сайті і дочекатася відповіді.
Когда мне надо я прекрасно могу писать и по английски, также по украински. А вот вы похоже кроме украинского языка ничего не знаете, поэтому и требуете чтоб все разговаривали так чтоб хоть что-то понимали.
Цитувати
 
 
+3 #7 cagzam 06.05.2013 13:39
Еще один барзописец ,возомнивший себя вправе диктовать свою волю другим украинцам.Достаточно видеть где опубликован его опус ,чтобы понять с кем имеешь дело.Быдловая тля возомнила себя гигантом,ему видите ли не интересно с русскоязычными ,а им видимо вовсе наплевать что эта тля думает и считает.Украина многонациональн ая страна и пусть каждая национальность, проживающая на территории Украины имеет право равное с украиноязычными во всех сферах.А тебе с твоим менталитетом не журналистом быть,продолжать коровам хвосты крутить.
Цитувати
 
 
-4 #6 Mr Iden 06.05.2013 13:38
Якщо ви вважаєте, що російська мова скрізь потрібна і всі її розуміють, спробуйте написати коментар російською мовою на англомовному сайті і дочекатася відповіді.
Цитувати
 
 
-1 #5 ДІМИЧ 06.05.2013 13:37
Повністю згідний з автором.
Цитувати
 
 
0 #4 Денис 06.05.2013 13:36
Таким туповатым националистам давно надо понять, Украина многонациональн ая страна. И если меня в Одессе с детства учили говорить по русски то это мой родной язык. Я не гастарбайтер и не иммигрант, я продолжаю жить в своём родном городе. И никто не имеет право указывать, что теперь вдруг мне надо общаться на другом языке. Естественно я знаю Украинский язык, но со своими друзьями я буду общаться на своём родном языке и точка.
Цитувати
 
 
-1 #3 Іван Krym 06.05.2013 13:26
Для "#1ХаХа".
Наконец из Кенигсберга
Я приблизился к стране,
Где не любят Гуттенберга
И находят вкус в говне.
Выпил русского настою,
Услыхал "ебёну мать",
И пошли передо мною
Рожи русские плясать.
Цитувати
 
 
-3 #2 SS Waffen UA 06.05.2013 13:21
автор! Иди в дупу со своей никому не нужно дупомовой. Кроме ограниченных русофобствующих Василей этот языковый высер как дупомова никому наХ не нужен!
Интернет - свободное естественное пространство! Если дупомова там загибается - значит судьба ей сдохнуть за ненадобностью...
А автор - задрот!
Цитувати
 
 
+1 #1 ХаХа 06.05.2013 13:16
Плач украинофильству ющего самоназвавшегос я письменником неудачника... Сколько вас таких письменников, журналистов и блоггеров... Как грязи на дороге. Всё вышенаписанное можно отнести к категории "хочу, шоб так було", что часто выдаётся за истину...
Ну дупомовные все такие... Фальшивки.
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити