Відчуйте різницю українського націоналізму з російським, заснованим на ненависті до всього чужого
Олександр Тверський: "Навіть за одне Розстріляне Відродження українські націоналісти мали право на свій націоналізм як ніхто інший".
Якщо тверезо подивитися з висоти історії на Україну 30-х і 40-х років, то можна побачити тигра, загнаного з усіх боків, оборонний і шалений рик якого назавжди закарбувався в історії, і крізь часи його відлуння вселяє сили і впевненість нащадкам в Україні сьогодні, коли країна знову перебуває в стані запеклої боротьби за життя і за право бути незалежною державою.

У той страшний, кривавий час із одного боку була Польща, яка хотіла відібрати собі західні українські землі, з іншого боку - фашистський Рейх, що знищує все на своєму шляху, а з третього - більшовики, які бачили Україну своєю зросійщеною колонією і робили все можливе, щоб назавжди позбавити Україну самостійності, вирвати все її національне коріння, стерти всі культурні та ментальні риси народу, перемолоти і перетворити Україну на територію рабів без роду і племені, без своєї мови і самоідентифікації як такої.

Мене часто запитують, як я ставлюся до потужного підйому українського націоналізму в ті роки. І називають імена. А до цього як? А до цього? Хлопці, якби не ці люди, то України сьогодні б не було. Ці люди давали відсіч нацистам, комуністам, полякам фактично одночасно. Ці люди не втрачали віру в свою країну і до останньої краплі крові, жертвуючи своїми життями, цю віру відстоювали. Ці люди пережили штучний Голодомор і не зламалися. Ці люди віддали все, щоб сьогодні Україна була. Як я до них можу ставитися? Як до героїв свого часу, як до історичного прикладу мужності і безмежної любові до своєї землі і народу. Вони - не ангели, ні, вони - особистості, яким судилося народитися і жити в один із найбільш нелюдських періодів в історії людства. Вони захищалися. А я - завжди на боці тих, хто захищається на своїй землі. На боці тих, хто слабший. І, тим більше, на стороні тих, хто ненавидить більшовиків. Я нікого не відбілюю, я віддаю належне і дивлюся на ті події прямо, без фільтрів більшовицької і російської пропаганди. Я заглядаю в очі тому зраненому, могутньому тигру і бачу в його палаючому погляді біль усього українського народу, який аж до сьогоднішніх днів змушений страждати від загарбників і окупантів.

Український націоналізм ніколи не був примхою, інструментом впливу на маси, пропагандистським методом маніпуляцій або просто іграшкою в руках фанатиків із запаленою свідомістю. Ніколи він не був і ознакою шовінізму. Український націоналізм - це вимушена реакція на столітні спроби зовнішніх ворогів стерти з лиця землі все українське. Питання виживання. Відчуйте різницю з російським націоналізмом, заснованим на ненависті до всього чужого, наскрізь фальшивим і безпричинним, що бере початок із тисячолітнього мороку народного невігластва і патологічної тяги до насильства і самоствердження на чужій крові і за рахунок утисків інших націй.

Та навіть за одне Розстріляне Відродження українські націоналісти мали право на свій націоналізм як ніхто інший.

І історію все-таки краще вчити за документами, а не по телевізору. У документах Нюрнберга чорним по білому написано - Бандера і його рух (заборонена радянською владою організація ОУН - прим. Ред.) визнані потерпілими від дій фашистської Німеччини.

Олександр Тверський
Інф.: inosmi.ru

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити