Знайти спільну мову! Українська державна мова об'єднує всі етнічні спільноти в єдину націю, - Микола Корецький, доктор наук, професор
Заступник Голови Ради національних спільнот України, професор Микола Корецький 13.10.2017 в ефірі програми "На часі" телеканалу "Київ" озвучив конструктивну позицію Ради щодо Закону України "Про освіту".
Рада національних спільнот України доручила мені виступити від імені 67 національностей та 350 громадських оганiзацiй, якi входять до РНСУ. На жаль, ми винесли внутрішню проблему України на міжнародний рівень.  
 
Рада національних спільнот України випускає нову газету «Національний діалог». Я її сьогодні презентую за дорученням Голови РНСУ Ашота Аванесяна. Нам часто закидають: чому "Нацiональний дiалог, а не "мiжнацiональний дiалог"? Ми твердо стоїмо на позиціях: якщо Україна - це унітарна держава, Україна - це не "союз радянських республік", не механічне об’єднання різних національностей, у нас є одна нація - українська і один народ - український. І ми всі в Україні - не греки, не угорці, не поляки, не болгари. Ми всі українці. Я українець грецького походження. Голова ради національних спільнот України у своїй статті в газеті пише: я українець вірменського походження. На жаль, наші можновладці, наші політики не розуміють цього. Так, народний депутат України В. Ар’єв, виступаючи в ПАРЄ, каже: "ось 60% угорців в Україні не можуть скласти ЗНО з української мови". Вони не угорці! Вони українці угорського походження!

У нас одна нація: ми всі українці. Я українець грецького походження

І сьогодны проблема національних спільнот не в тому, що угорці добре знають угорську мову. Проблема в тому, що вони недостатньо знають українську мову. Потрібно визначати причину цього.
Сьогодні дуже гостро стоїть проблема зайнятості (не тільки в Закарпатті, а й в інших регіонах України). Проблема якості української освіти теж стоїть гостро. Ні для кого вже не є секретом, що 25–26 тисяч українських випускників щорічно від’їжджають до польських вишів. А мешканці Закарпаття вивчають угорську мову не для того, щоб виїхати в Угорщину і там працювати. Історично склалося (і створювалися умови) для того, щоб вони знали російську мову, а не знали українську мову. Йшло зросійщення цього регіону. І за 26 років Незалежності, на жаль, нічого не змінено для того, щоб українська мова піднялася на достатній рівень, щоб було відповідне методичне забезпечення, забезпечення вчителями. Я хочу навести цифру: сьогодні є 66 шкіл, де викладання йде угорською мовою. Як би ми про це не говорили, до чого б не закликали, до наступного 1-го вересня ми повинні знайти для цих шкіл викладачів української мови, а також математиків з українською мовою викладання, фізиків, хіміків. Де їх узяти?... Наприклад, мої батьки після війни, після закінчення педагогічних інститутів були направлені державою вчителювати до західної Молдови, де всі предмети викладали російською мовою. А де у нас сьогодні такі можливості щодо викладання українською?

В Україні в цілому не вирішена проблема викладання української мови в російськомовних школах. Якщо у 2004-му році було 1550 середніх шкіл з російською мовою викладання, то сьогодні є 550 російськомовних шкіл. Про це сьогодні треба говорити! Якщо в самому Києві 10 шкіл з російською мовою викладання і 5 з них – з поглибленим вивченням російської мови. Росія визнана країною-агресором. Вона 4 роки воює проти України, а всередині Києва 10 шкіл з російською мовою викладання! Для кого ми готуємо фахівців?

Нещодавно прочитав статтю міністра освіти Лілії Гриневич. Вона зазначає, що мова визначає подальшу політику, і наводить приклад Севастополя, де із 68 шкіл була тільки одна україномовна школа! 67 – з російською мовою викладання! На жаль, та людина, яка вносила закон про регіональну мову російську, та людина як перший заступник Севастопольської міської державної адміністрації, людина, яка й двох слів не може вимовити українською мовою, тією ж Гриневич призначена виконуючим обов’язки ректора Таврійського національного університету ім. Вернадського. Як ж це українська політика?  

Рада національних спільнот закликає знаходити спільну мову всередині країни, не посилаючись ні на які авторитети, ні на яких політиків.

Коли чиновники говорять про російськомовних громадян, то це подається так, ніби вони не громадяни України. Це біда цих громадян. У тому, що ці громадяни російськомовні, на 70-80% винна попередня держава і та, що сьогодні є. Серед національних спільнот України знанням своєї національної мови (знанням літературної мови, здобутками в літературі, своїми авторами та ін.) можуть похвалитися лише 5-6 спільнот. Серед них якраз представники угорської спільноти, 86% відсотків яких знають угорську мову, а 67% - володіють нею досконало. Добре знають свою мову українці румунського, болгарського, польського походження. Але є такі національні спільноти, де знання мови представниками спільноти складає 5-10%. І в той же час у більшості цих регіонів мова спілкування російська. Вони не знають мови своєї спільноти і не знають української мови. І в цьому не винні ті люди, які мешкають у цій місцевості. Це для них створили такі умови – щоб вони не знали тих мов, не спілкувалися ними.

Рада національних спільнот закликає знаходити спільну мову всередині країни, не посилаючись ні на які авторитети, ні на яких політиків. Потрібно вирішувати наші «сімейні» проблеми тут, в Україні. Ми одна держава, одна нація, один народ. Всі хочуть знати українську мову. 28 жовтня Рада національних спільнот України проводить у Національній бібліотеці ім. В. Вернадського наукову конференцію «Дитяча література: минуле і сьогодення», на яку запрошені автори, письменники, видавництва для того, щоб видавати українську книжку. Ми хочемо, щоб нас почули. Сьогодні піднімають питання угорська, румунська, болгарська спільноти, у яких є здобутки. Вони бачать загрозу в тому, що сьогодні їх хочуть «пересадити з автомобіля на велосипед».  
Україна повинна просувати свою мову і за кордоном. Київське міське товариство греків у минулому році надало навчальні посібники, книжки до факультету слов’яністики Національного університету ім. Іоанна Каподістрії (найстаріший і найпрестижніший університет Греції, - Ред.) для студентів, які в цьому році вперше за десять років вивчають українську мову. А державі до цього, вибачайте, не доходили руки.

Я нещодавно зустрічався з видатною людиною. Це хормейстер хору ім. Г. Верьовки, хормейстер дитячого хору Марія Пилипчак. Вона готує цікаві видання – «Пісні українського весілля». Перший том видано. Уже декілька років готовий до друку другий том. Але автор не може знайти фінансування, щоб зберегти надбання українського народу на багато-багато сторіч. Ось ці проблеми потрібно разом обговорювати всередині країни, а не виносити на міжнародний загал.

В Києві і в усій Україні українська мова повинна вивчатися на достатньому рівні

Сприйняття молодою людиною себе як громадянина за останні чотири роки суттєво змінилося. Молоді люди хочуть бути українцями, вони хочуть володіти українською мовою, вільно спілкуватися, незалежно від національності, від місця проживання тощо. Залишається проблема в людях старшого покоління. Сьогодні, коли викладач заходить на лекцію і пробує викладати російською мовою або суржиком, студенти не соромляться і вже в очі говорять викладачу, що ми хочемо чути українську мову, а не мову держави-агресора.
Коли кажуть, що 60% українських випускників погано здали ЗНО, я вважаю, що ця цифра вирвана з контексту. Погане знання мови може бути пов’язане не з регіоном, де погано вивчають українську мову. Ця проблем системна. Вона в усіх регіонах. І вирішувати її потрібно системно. В Києві і в усій Україні українська мова повинна вивчатися на достатньому рівні. Щоб готувалися викладачі української мови для середніх шкіл всієї України з урахуванням особливостей того чи іншого регіону. Посол України в Угорщині казав, що не може навчальний підручник бути однаковим для Прикарпатського регіону і для Одеської області. Потрібно, все ж таки, враховувати мовні особливості. Маємо підштовхнути суспільство до позитивних зрушень у мовному питанні, до яких 26 років не доходили.

Я буваю в Грузії. Грузія у 2008 році поставила кардинально мовне питання так, що російська мова практично ніде не вживається. Там сьогодні молодь, у своїй більшості, знає грузинську мову і англійську мову. Сьогодні говориться про те, що громадянин повинен знати три мови – державну мову, мову своєї національної спільноти і англійську мову.   

Микола Корецький, заступник Голови РНСУ, Голова Київського міського товариства греків, професор, доктор наук

Інф.: radaspilnot.org.ua

Коментарі