Сергій Грабовський: У столиці є проблеми, які слід розв’язувати рішуче та негайно
Чи переросте спека з кліматичної у соціально-політичну?
Я не хочу і не стану вдаватися в економічно-правові подробиці, пов’язані з так званими "будинками Войцеховського" в районі Дарницької площі Києва, які в міськдержадміністрації звуться "незаконними".
З формально-юридичної сторони справи так цілком може бути; з іншого боку, попередні «господарі міста» виділяли територію для будівництва та мовчки спостерігали за ним (а такі будинки з нуля не спорудиш за пару місяців), ба більше – частина цих будинків виявилася заселеними тощо – то чи не дає це підстави і міську владу як таку назвати «співучасницею беззаконня»? І куди ми дійдемо за таким ланцюжком? І взагалі, як будинки можуть бути «беззаконними»? Такі епітети годяться лише для характеристики людських дій, а не житла…
Але як би там не було, а в будинках живуть люди. Відрізати їх від води й електрики (ще й у люту спеку) означає ставити під загрозу не лише життя жителів «будинків Войцеховського», а й навколишніх кварталів. Бо за умов неминучої за такого відключення повної антисанітарії дуже легко виникають спалахи спершу шлунково-кишкових, а потім й інших хвороб. Виникають – і поширюються на навколишні території, а то й на ціле місто.
Так, господарі «Київенерго», «Водоканалу» й інших структур мають свої інтереси та свою правду, а на додачу – вмілу юридичну обслугу, яка здатна повернути суперечливі закони в потрібний бік. Але свої інтереси та свою правду мають і ті, хто виявився жертвами кримінальних і напівкримінальних «розбірок» між сильними світу цього, чи не так? Я вже не кажу про те, що варто лише почати створювати певним групам киян неможливі для проживання умови, а там колесо «житлового терору» за логікою подій покотиться далі та набере все більші й більші оберти…
Тому, як на мене, ті мешканці «будинків Войцеховського», які перекрили на знак протесту Харківське шосе, захищали не лише свої інтереси. Тож владі варто було би терміново знайти механізми розв’язання непростих проблем із цими будинками, пам’ятаючи, що сотні активних учасників Євромайдану пройшли хорошу школу у протидії незаконним забудовникам столиці.
Так само я не збираюсь вдаватися в правові тонкощі законності/незаконності знесення МАФів, чим ретельно займається міськдержадміністрація. Мабуть, в якихось випадках воно законне, в якихось – не дуже. Проте за всіх обставин те, як був знищений добре відомий жителям навколишніх масивів зоомагазин біля станції метро «Лісова», унаочнило злочинність дій руйначів. Бо ж там загинули від смертельного жаху кролики, шиншили, голуби й інші тварини та птахи, що перебували в клітках. Акваріуми ж, за свідченнями очевидців, руйначі спеціально трощили, ще й душили рибок черевиками… І чого варті всі закони про «гуманне ставлення про тварин», якщо такі тварюки безкарно їх нищитимуть? Що цікаво: спершу речники міськдержадміністрації вели мову про те, що руйнація МАФів здійснена міською владою, а потім почали відхрещуватися від дій вандалів – мовляв, ми їх не знаємо…
А за кілька днів сталося те, що мало статися. Руйначі МАФів атакували міні-кафе, в якому були вже не тварини, а люди. Щоправда, речники КМДА кажуть, наче нікого в кафе не було, проте ті, що перебували всередині, іншої думки. Я особисто не дуже вірю офіційним речникам, думаю, більшість киян – також. Уже сам факт недовіри до міської влади знижує легітимність її дій, а якщо при цьому вона ще й використовує новітніх «титушків» (усі свідки подій уживають саме цей термін), то… Втім, продовжувати не треба.
І нарешті. На столичному Лівому березі житлові масиви, в яких мешкає кілька сотень тисяч людей, уже понад місяць сидять без гарячої води. Спершу її відімкнули на два тижні, потім на три, потім з’ясувалося, що треба негайно прокласти нові підземні тепломагістралі – і на частині цих масивів гаряча вода з’явиться лише 15 жовтня, з початком опалювального сезону, а на частині – можливо, дещо раніше, можливо, тоді ж. Автор цих рядків не раз спостерігав, як відбувається заміна головної тепломагістралі: техніки чимало, а от працівників обмаль, і темпи робіт такі, що їхнього завершення можна чекати не у середині жовтня, а десь під Новий рік… Злі язики плещуть, наче власники «Київенерго» просто не хочуть до початку опалювального сезону вмикати гарячу воду сотням тисяч киян, оскільки саме по собі, без опалення, це не дає бажаних прибутків. Але так чи інакше, гарячої води немає. А це має свої наслідки, поточні та більш віддалені.
Поточні наслідки – це посилення невдоволення киян столичною владою. А от більш віддалені… Зараз багато які мешканці Лівобережжя наче в лихоманці, всіма правдами та неправдами ставлять у своїх квартирах бойлери, щоби бути максимально незалежними від міської влади і господарів «Київенерго». Процес цей зупинити навряд чи можливо – ставлять бойлери попри дозволи, попри оцінку технічних можливостей забезпечити їхню роботу. Й от уявімо, як на початку жовтня – а таке відбувається майже щороку – на столицю накочується хвиля холоду (іноді вона навіть супроводжується снігом). Потім зазвичай стає тепліше, але як рятуватися від холоду, поки не ввімкнене таке-сяке централізоване опалення? Вірно, вмикаються електрообігрівачі та кондиціонери з функцією підігріву повітря. Ви уявляєте, яким виявиться навантаження на здебільшого не надто «юні» електромережі, які живитимуть одночасно і силу-силенну бойлерів? І якими можуть стати як суто технічні, так і соціальні наслідки катастрофи, внаслідок якої нехай не сотні – нехай лише десятки тисяч киян залишаться на кілька діб без світла і тепла?
Пані й панове, я нікого не лякаю «міськими апокаліпсисами». Просто є у столиці проблеми, які слід розв’язувати рішуче та негайно. Крапка.
Сергій Грабовський, публіцист, громадський діяч
Інф.: day.kyiv.uaКоментарі
