14 травня в Україні і світі вшановують 150-ліття від дня народження українського письменника Василя Стефаника
Заходи відбуваються на державному рівні. Найбільше людей сьогодні очікують у селі Русові на Прикарпатті, де народився, жив, творив, помер і похований новеліст.
На обійсті письменника Івано-Франківський драматичний театр вперше зіграє драму "Вона – Земля" за творами Василя Стефаника. У Львові презентують антологію "Василь Стефаник в європейській пресі".
Що писала про Василя Стефаника преса за його життя? Що говорили критики та друзі про його літературний талант? Чому у творах Стефаника домінує смуток, трагедія, людський біль? Чи сучасно звучить письменник сьогодні?

Вже у 28-річному віці – відомий письменник, знаний, шанований – у радянській Україні, з пенсією від радянської влади, не заборонений у радянський час, але з якого ліпили «пролетарського письменника». Написав небагато, але писав коротко, трагічно, емоційно, немов різав, зазначають дослідники.

За життя Василя Стефаника увагою не обділяли. Літературні критики і шанувальники називали його українським модерністом. А він вагався на початках своєї творчості, чи взагалі йому писати, та й мало кому зізнавався у тому, що експериментує зі словом. Так було, доки поляк, медик, філософ, діяч Вацлав Морачевський і його дружина Софія Окуневська-Морачевська, яка стала першою жінкою-лікарем в Галичині, не вселили впевненість Стефаникові, що він має талант. Це молоде подружжя стало «дорогою у світ» письменника.

Вацлав Морачевський відчув обдарованість Василя Стефаника. «Пані, яка навчила мене любити Русів і правду в собі», – писав про Софію Окуневську-Морачевську письменник.

Стефаник вибухнув моментально

«Стефаник зізнавався в автобіографії, що почав писати рано, в гімназійні роки, але під впливом Леся Мартовича (письменник, правник – ред.), який трішки був грубуватий і цинічний, трохи кепкував над ліричною, розчуленою манерою письма Стефаника. Тому у письменника навіть виробився психокомплекс, і Стефаник вирішив нікому не признаватися, що теж пише, має здібності, він перемкнувся в гімназійні роки і в перші роки навчання в Краківському університеті на політичну і громадську діяльність. А Морачевський переконував, що в нього є талант, орієнтував його в модерних течіях. У Стефаника було інтуїтивне чуття нового, оновлення художніх форм. Стефаник вибухнув моментально і одразу високохудожніми цілими зразками», – каже Роман Піхманець, доктор філологічних наук, професор Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Василь Стефаник народився 14 травня 1871 року у селі Русів (Снятинського району, що на Івано-Франківщині). Його батько – Семен – був війтом, отримав спадок. Мама – Оксана, з дому Дідух. Це була заможна селянська родина, і син змалку знав, що вчитиметься у школі. У Коломийській гімназії, звідки його погнали, потім у Дрогобицькій він познайомився з багатьма відомими українцями – Лесем Мартовичем, Левом Бачинським, Марком Черемшиною. Вже тоді почав писати.

Після гімназійних років, з 1892 року, навчався у Кракові в Ягеллонському університеті на медичному факультеті. Але Василь Стефаник зрозумів, що це не його фах і писав: «З тією медициною вийшло діло без пуття» і почав літературне і громадське життя.
Повний текст

Інф.: radiosvoboda.org


Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити