Садибу талановитої поетеси щороку відвідує близько 30 тисяч людей
Два будинки у Колодяжному на Волині, де мешкала родина Косачів, в якій народилася видатна поетеса Леся Українка, потребують негайного ремонту. 
Музейники попереджають, що якщо не втрутитися, то пам'ятки не стане.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.19:30 у випуску від 30 липня 2020 року (див. з 50-ї хвилини):

Обидва будинки садиби Косачів – сірий батьківський та білий Лесин - в жахливому стані. Штукатурка величезними шматками відпадає від стіни просто під руками, а самі стіни вкрилися цвіллю.

Туристи, які приїжджають подивитися як жила поетеса, дивуються, чому пам'ятка у такому стані. "Такі місця треба берегти, шанувати, вкладати гроші, це є наша спадщина, історія". - поділилася туристка Галина Приймак.

Однак у Колодяженській сільській раді пояснили, що музей не на балансі їхньої громади. "Ми не можемо бути як замовники їхніх проєктів і не можемо бути як балансоутримувачі", - заявив голова сільради Віталій Кашик.

Проєктно-кошторисну документацію підготували ще торік. За нею, для ремонту садиби Косачів треба вісім мільйонів гривень. Але, в управлінні культури наголошують, що через інфляцію ця цифра зараз збільшилася ще на два мільйони. Однак вони сподіваються, що уряд ці кошти виділить.

"У цих умовах, коли є значне невиконання обласного бюджету, наскільки мені відомо область немає змоги профінансувати будинки", - розповів заступник начальника управління культури Волинської ОДА Валерій Дмитрук.

Цьогоріч уперше за усі роки незалежності вони не опалювалися, бо пічне обладнання потребує заміни. "Заборонили опалювати через те що, будинки можуть злетіти у повітря", - каже працівниця музею Марія Чашук.

Колись у сірому будинку Косачі збиралися цілою родиною та влаштовували літературні читання та театральні сценки. Тоді як у в сусідньому - білому - Леся любила бути на самоті. Його для неї побудував батько. Там вона проводила час влітку і написала тут близько 80 творів.

Всередині будинку, де багато Лесиних речей, на стінах тріщини та відчувається запах цвілі. Марія Чашук, яка пропрацювала тут більше тридцяти років, ледве стримується, аби не заплакати.

"Ти зжився з цим будинком, з цими стінами, з цими меморіальними речами – звичайно серце крається і болить". - пояснює жінка.

Інф.: tsn.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити