Олег Чорногуз, письменник: "Тримайтесь, сябри. У вас усе попереду. Москва і вам напише історію буками і градами"
Директор російського інституту стратегічних досліджень Леонід Решетніков днями засумнівався, що Білорусь може існувати незалежною від Росії, як Ліхтенштейн, Науру, Сан-Марино, Тувалу чи Монако. А  білоруська мова (він впевнений) пішла від польської... шляхти. Це нібито робить білорусам честь  - їхньою мовою розмовляли польські аристократи, як задрипані москалі після 1812 року, побувавши в Європі, заговорили французькою. Можливо, й нині москалі заговорять як польська шляхта, якщо (за Решетніковим) захоплять Білорусь.
А якщо писати серйозно, то за думкою директора стратегічних досліджень Московії Решетнікова "білоруську мову придумали... жиди! У  1926 році за рішенням совєтської влади".
Я вже про білоруську історію мовчу. Вона також "спільна" як у Києва, так і Москви. Першим у цьому світі 2 тисяч років (як мінімум) народився Київ, хрещення відбулося у 988 році у річці Дніпрі. А лише через 150 років з’явився на голову народів Азії і Європи (а тепер і цілого  світу) Московський улус.
Першого місіонера – ченця Кукшу з Києво-Печерської лаври московські самоїди з’їли живцем. Тепер живцем убивають людей з буків і градів, починаючи з Придністров’я, Чечні, Грузії і, кінчаючи, Донбасом. На обрії - вірна Московії Білорусь. Тримайтесь, сябри. У вас усе попереду. Москва і вам напише історію буками і градами і принесе на багнетах калашів позичений з усіх мов світу свій неперевершений "язик". "Великий і могутній". Крадений же з усіх мов по трішки, починаючи від папи і кінчаючи супом й кошмаром. З білоруської, як і з українською, я певний, насмикали найбільше. А потім сябрам напишуть  історію. Найправдивішу, найоб’єктивнішу і головне - найчеснішу. Навіть кращу, аніж написав "батько історії” Геродот, чи новоявлений Геродот московський – ПеПе Толочко. Тепер білоруський Толочко засяде за ще одну спільну історію - московсько-білоруську, потім – за московсько-фінську, тоді за московсько-литовську, тоді за московсько-польську, а там дивись і до московсько-угорської і румунської рукою писати, вибачте, - подати. Так будується імперія!
                                                                   Автор вірша

Тепер переконалися сябри,
Насправді хто і звідкіля вони,
Що дружба в них до часу, до пори,
А там, дивись, пора і до... війни.

Бо виявиться: ви з РФ один народ,
От тільки мова ваша не така...
Мовляв, не мова, а якийсь компот:
Бомжа убогість, або жебрака.

Це вам її "придумали жиди",
А, звісно, від жидів ти не чекай добра.
Лише від нас, сябро, ти, любий, щастя жди,
Бо тільки в нас душа, як у сябра,

В обіймах наших з радощів помреш,
Від щастя в тебе груди, брат, розірве,
Де ще такий народ у світі ти знайдеш,
Який тебе готовий вирвати із прірви!

У москаля душа, як решето,
Туди пролізе фін, литвин, поляк.
Москаль усіх полюбить, як ніхто,
От тільки потім всіх візьме за карк.

І скаже: хлопці, мову слід вивчати,
Якою Пушкін й Путін розмовляють,
Ну, а свою - забудьте, треба знати
Язик москальський, що сябри не знають.

А ще дізнаєтесь, що є такий народ,
Який прийшов в цей світ раніше, ніж етруски,
Який приніс культуру й дух свобод
І цим народом є, не москалі, а "русскі"!

Порадять вам ще полюбить їх край:
Там стільки простору - душа відпочиває.
Таке безмежжя, як і небокрай,
І всяк сябро те полюбити має.

У них в снігах і проліски ростуть.
На кедрах й соснах гроші зеленіють...
Яка зима! Дерева, наче ртуть,
І від краси усі народи мліють,

Яких зібрали всіх у казані,
В тім казані їм юшку спільну варять.
І те, що там залишиться на дні,
Народам всім москаль дарує даром.

У них по повній ти пізнаєш світ
І  вільним запряжешся у "салазкі”
Перед собою ти побачиш слід,
Який в снігу лишають милі хаскі!

А очі в них небесно-голубі.
Таке ти бачив на свойом Полєсьї,
Коли злітали в небо голуби
І ти співав ще бєларуські пєсні.

Тепер у тебе інший антураж -
Таке ж "багатство" в цьому дикім краї!
Ти все пізнаєш, а як впадеш в раж,
То ще й побачиш братніх вертухаїв.

Вони тобі, де золота піски,
Покажуть поклади, а ти вже їх промиєш.
І там тобі промиють ще й мізки
Бо це найкраще москалі уміють!

Отож подумай, брате мій сябро,
Із ким тобі у світі цім дружити.
Москаль подружить й забере добро,
Тебе ж наївного примусить їм служити.

То краще вам на бульбу перейти,
То краще вам в землянці пережити,
Аніж у рабство добровільно йти
І в москаля у рабстві тім служити!

Олег Чорногуз, письменник, поет, публіцист, громадський діяч,
для порталу "Воля народу"

Коментарі