Гришко на Полтавщині під час війни співає мовою окупанта про "тройку с бубєнцамі"!
На це варто було відреагувати.
Знаєте, друзі, у мене сузір'я Рак. Страх, яке непослідовне й мінливе сузір'я. Оце ущипну когось, зачеплю клешнею чи словом і вже й мучусь: ну нащо, нащо я людину образив? Це я ось до чого. Зараз я в Миргороді, Полтавщина, споконвічна Україна, п'ю "Миргородську" воду. Отож іду собі, а біля бювету всі стовпи й паркани заклеєні оголошеннями: "Сєгодня пайот маэстро Грішко, міровиє хіти" - ну й на великому табло демонструються уривки з його концерної програми. Що ж він співає? Співає "тройка с бубєнцамі" і прочая, і прочая в етом духє.
Підходжу до бювету, глядь - аж ось і він сам стоїть, впізнаю по фотографії, агітує, щоб на нього йшли.
"Ви Гришко?", - запитую.
"Да, я", - отвєчаєт заслужений народний і ще якийсь там маестро.
"А чого ви співаєте на мові окупанта?"
Маестро в шоці, відповідає, що в нього "разниє пєсні".
І от я, замість того, щоб культурненько почати пояснювати, що українська пісня одна з найкращих у світі, що під час війни англійці, наприклад, ніколи б не слухали німецьких пісень, ляп своїм язиком - при всіх, при людях, яких там біля бювету багатенько: "Гавно ти, а не артист! Мову вчити треба".
Обертаюся й іду, і на тому моя просвітительська праця й скінчилася. А тепер от сиджу й катуюся - хіба ж так можна з людиною? А в усьому винне моє сузір'я, бо ним керує Місяць, а Місяць такий мінливий))).

Віктор Терен, політик, письменник, поет
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі