Олег Чорногуз: ПРИТЧА ПРО ЕРЕФІЮ,
або Повчальна оповідь про країну ЕРЕФІЮ
Якщо Ерефія, - екс-Московія, екс-Золота Орда,- оголошує "руССкій мір", то це означає кровопролитну війну.
ЕРЕФІЮ (Російську Федерацію, - Ред.) з ментальністю Золотої Орди можна б назвати унікальною державою у світі. Якщо Ерефія, - екс-Московія, екс-Золота Орда,- оголошує "руССкій мір", то це означає кровопролитну війну. Якщо Ерефія, оголошує захист «русскоязичного насєлєнія», то це означає суцільні руїни, в яких не виживають не те що російськомовні чи  іншомовні, але навіть щурі і таргани, які пережили за свій вік кілька таких апокаліпсисів, що влаштовує час від часу своїм сусідам Ерефія.
 Якщо Ерефія кричить на весь світ, що хтось десь там на суші чи на морі-океані порушує усі міжнародні договори, конвенції, меморандуми і ще що там якісь, наприклад, хартії, то так і знайте - Ерефія готується захопити ще частку (і часто – чималу) чужої сусідньої території, що мала історичне нещастя присусідитися з цією загарбницькою, найбрехливішою у світі Ерефією.

Якщо раптом Ерефія уводить на чужі території своїх до зубів озброєних  головорізів, то це на мові  золото ординців означає, що це не що інше, як «марсіани чи прибульці з інших світів», які раптом висипалися у районі «ісконно  ерефівських земель» з невпізнаних літаючих об’єктів (у смислі небесних тарілок). А якщо ви почнете заперечувати і казати, що в багатьох прибульців вилиці схожі чи то на плем’я якутів, чи то вепсів чи то мордви, то так і знайте, Ерефія вас запевнить, що це переселенці у шостому коліні, що прийшли на території, скажімо, України, ще з часів Есесерії і там залишилися й почали розмножуватися, як кролики у теплоті. Тепер ці прибульці називаються «місцева оборона», яка в підземних лабіринтах, аджимушкайських катакомбах та підводних гаванях Севастополя знайшла залишки зброї української армії і повстала проти армії «жидобандерівської», що збиралася прийти на їхній споконвічний південь, що тягнеться з Криму аж до самого Індійського океану через Сирію і Африку. Самооборона з’явилася на півострові тоді, як запевнив світ вождь племені Ерефії по імені Ла ла, як з дикої бандерівської півночі і войовничого Заходу рушила жидобандерівська рать на цю благодатну землю під Кримським небом, яке споконвічно ще до римлян і греків, з часів етрусків, належало Ерефії. Вся ця півнчно-західна банда збираються дуетом з’їсти Ерефію, що існує ще до появи Чінгісхана і його наступника Батия й інших ординців разом з угро-фінськими племенами, які тепер називаються прикметниково, як ніхто у світі - русскіє, до появи римлян на землі, коли вже існували цивілізовані етруски, причетні якимсь боком до Русі-України, які були схрещенні батьком Юрія Долгорукого з половецькою дамою і від тоді монголо-татарська кров несподівано перемогла залишок слов’янської, і на світ Божий з’явилася нечувана і небачена у світі ненависть до тієї землі, яка називається Батьківшщиною, звідки й сам був батько - отой Довгорукий, який так і не став Длінноруким, незважаючи на великій і могучій «руССкій язик», який склепаний по кілька десятків слів з різних мов світу, і цим самим створено могутню «московську соляночку», на якій писали навіть Пушкін і його сучасник Гоголь. ставши основоложниками тієї соляночки. Один - у прозі, інший - в поезії. Один араб, другий - малорос.

Якщо ж раптом десь у якісь країні продавець курей чи їхніх лапок захоче стати отаманом чи вождем, хай і маленьким, як Моторола, то Ерефія забезпечить цього новонародженого у підворітні вождя не тільки консервами з протухлою начинкою, але й з випорожнених бляшанок зробить для вождя ордени й медалі, і той може нагороджувати сам себе до безкінечності. До будь-якої кількісті, і догнати по цій сумі консервних бляшанок навіть рекордсмена орденоносця - Брєжнєва та  видатного маршала свого часу, відомого своїми крилатими цитатами: чим більше потопимо під час форсування річок України і Європи, «хохлів (це так і з такою любов’ю в Ерефії називають представників братнього «молодшого» народу, без якого яких жити не можуть ні дня, щоб не почати з ними якоїсь чергової війни) тим менше вишлемо до Сибіру». А щодо свого корінного й істинного народу, то маршал запевняв світ, що «баби гарматного м’яса Ерефії ще народять». І те «м'ясо» нічого не вартує. Звісно, окрім задоволення у хвилини зачаття того  московського м’яса. Ім’я цього орденоносця - маршал Жуков, якого так дуже любить Кернес - мер міста Харкова, що поставив йому не тільки пам’ятник, але й назвав кращу з кращих зупинок харківського метро його іменем і нагородив, здається, підземну станцію його бюстом.
 Так от, як тільки з’явиться якийсь ерефівський олег царьов у межах Одеси і захоче стати також вождем, як мийник автомашин в Ерефії Моторола в Донецьку, чи його побратим по продажу «лап Буша» - Захарченко, Ерефія одразу підкине, як  в Одесу, вогню чи «новачка» - як у Солсбері, і той спалахне у приміщенні Одеси так, що хто того вогню чи диму ковтне - не виживе. І знову, як за маршалом Жуковим - мясо, м'ясо, м'ясо, бо ерефівці-ординці без м’яса не можуть.

Про все це, взяте разом із московськими шапірами (соловйовими), куликовими і норкіними (справжні прізвища мені особисто невідомі) скажуть, що не від доброго життя на Ерефівські танки сіли вчорашні донецькі комбайнери та шахтарі. Бо ж, як відомо усьому світові з уст Ла ла і його другого Ла(Лаврова), що ті танки саме донецькі шахтарі повитягали з шахт. А ще там вивили й автомати калашникова, гранати РДГ, буки, піони, гради, і всяку іншу «сірень», щоб захищати «руССкій мір» і пізнати його зблизька, як чеченців-кадирівців, котрі під час «русского міра» у Донецьку виступили в ролі всесвітніх хірургів і показали цивілізованому світові у ХХІ сторіччі, до чого наука у кадирівців дійшла - без наркозу і хірургічної палати прямо на асфальті, на свіжому повітрі, можна вирізати серця тим, хто горлопанив на весь Донецьк «Путін, прідді…Ла-ла-ла». Путін прийшов і показав їм не тільки «РуССкій мір» у дії, але й кузькіну мать, яка літала над територією «Русского міра»  в межах донецького степу і несподівано нарвалася на рейс МН17, що летів  коридором (звісно, повітряним, на висоті 10 тисяч метрів») з Амстердама до Куала-Лумпура.
Ерефівці влупили…Буком із Ростова, здається, на Дону. По дітях, жінках, учених і просто людях. Хай більше «птичка не літає по нашій донецькій землі», - заявили в Ерефії, - бо так із кожною пташечкою буде.
Під вечір виявилося, що «пташечка» - не братнього глибоко люблячого ерефією  українського єдиного з нею народу, а якихось австралійців та малайзійців, що прилетіли не землю, де якраз будувався «РуССкій мір» - найбільш гуманний мір і найбільш чесний та найбільш справедливий в усьому світі і поза ним, якщо слухати Вову-Ла-Ла і його підспівувача - Лаврова, який також починається на Ла і кінчається на ова. Можна читати: мій Вова-Ла-Ла! І на цьому крапка.

Олег Чорногуз, письменник, для порталу "Воля народу"

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити