У Польщі проходять урочистості з нагоди Дня незалежності
А органи влади в Україні не визнають державну Незалежність, проголошену 22 січня 1918 року, - Павло Січкар
У Польщі сьогодні відзначають 99-й День Незалежності. Польські чиновники беруть участь в офіційних заходах, серед них і прем'єр-міністр країни Беата Шидлов.
Про це повідомляє сайт "Країна" з посиланням на прес-службу прем'єр-міністра Польщі на сторінці у Twitter.
"Країна" нагадує, що формальним початком історії II Речі Посполитої вважається 11 листопада 1918 року, коли польські загони роззброїли німецький гарнізон у Варшаві, і Юзеф Пілсудський, який повернувся з німецького полону, прийняв військову владу з рук регентської ради Королівства Польського.

Незалежна Польща існувала лише до вересня 1939 року, коли з нападу на неї Німеччини почалася Друга світова війна. Після її закінчення, у 1945 році країна стала членом соціалістичного табору, і в цей період День незалежності офіційно не відзначався. Так тривало до 1989 року, коли в Польщі відбулися перші демократичні вибори.

День незалежності - державний вихідний день, який супроводжується підняттям прапорів, виступом президента країни, офіційних осіб, відомих політичних діячів, а також військовим парадом у центрі Варшави. У всіх містах країни проходять урочисті заходи, концерти і народні гуляння.

Сьогодні у Варшаві також пройде найбільший в Європі марш ультраправих.

Як повідомляла "Країна", Варшава зробила ще одну різку заяву на адресу України через Бандеру.

Серед українських громадсько-політичних сил лише Українська Національна Рада наполягає: відлік новітньої незалежності Української Держави має йти від 22 січня 1918 р. (дати проголошення IV-го Універсалу), що й буде визнанням УНР як першої в новітній історії незалежної Української держави. Дата 22 січня має відзначатися на державному рівні як День Незалежності і Соборності України. Дата 24 серпня має відзначатися як День Національного відродження.

Українські керманичі демонструють меншовартість, тримаючись хибного позиціонування України як нібито "молодої держави". Тим часом, наступного року, 22 січня, виповниться 100 років правдивій Незалежності України! IV-й Універсал ніхто не скасовував! Маємо припинити фальшування вітчизняної історії!

Павло Січкар, журналіст,
для порталу "Воля народу"











Коментарі

 

Коментарі  

 
-1 #2 Aleks 11.11.2017 17:05
Во время погрома 15-18 сентября 1919 года в м. Германивке Обуховского района Киевской губ., все еврейское население местечка, в количестве 250 чел. было уничтожено отрядом повстанцев Сави Дьякова. Успели спрятаться несколько десятков человек, среди которых большинство детей-подростков. Почти все они были застигнуты еще каким-то отрядом и перебиты. Уцелел лишь один еврейский мальчик, которому окружающие крестьяне дали убежище у себя. В августе 2012 г. в Германовке был установлен памятник жертвам погромов.

Стела в память евреев, погибших в погромах в с.Германиевка

На процессе Шварцбарда в Париже свидетель обвинения Удовенко утверждал, что Петлюра “был другом евреев и всегда боролся против погромов”. Тогда адвокат Торес предъявил документ со свидетельством, что дивизия Удовенко убила в Шаргороде около 100 евреев. Об этом же сообщал начальник отдела национальных автономий УНР Е.Боград: «3 сентября в 1919 г., войско Директории устроило погром в Шаргороде, убив почти 100 евреев». Помощник Тореса Бернар Лекаш во время следствия осуществил путешествие по местам погромов собрал материалы и издал на их основании книжку. Впоследствии ее переиздали на русском.
Цитувати
 
 
-1 #1 Aleks 11.11.2017 17:04
Когда нужно было посылать делегации к власть предержащим, в их состав входили члены советов, которые терпели от обид и преследований и часто жертвовали жизнью в борьбе за интересы народа. Представители общества Овруча были расстреляны, замучена ровенская делегация. Кременчугское общество приняло меры против провокационных призывов, которые распространяло информбюро армии. В Кременчуге совету общества пришлось напрягать все силы, чтобы освободить арестованных евреев. В Ровно и других городах члены советов участвовали во всех совещаниях, где ставились вопросы о защите порядка в городах. Властные структуры в городах и местечках включали представителей разных партий, часто малообразованны х активистов, которые нередко руководствовали сь в большей степени суевериями, чем опирались на знание и профессиональны й опыт. Давали о себе знать доктрины шовинизма, характерные для образования и культуры Российской империи. Эти доктрины были простыми и удобными, в частности, когда нужно было как-то ответить на вопрос “Кто виноват?”.
Погромщик Ангел мог считаться чуть ли не пионером этого движения. Когда его войско громила евреев Житомира, Петлюра был в городе. Дважды еврейская делегация умоляла принять ее. Сначала Симон Васильевич предложил делегации прийти на следующий день, а затем вообще отказался принять ее. Вопрос об ответственности Ангела рассматривался в Директории и В.Винниченко требовал расстрела погромщика. Однако Петлюра защитил атамана, заявив, что ему нужно войско Ангела. В дальнейшем погромы происходили именно в тех населенных пунктах, по которым передвигалось это войско по Украине.
Поскольку политическая и общественная жизнь была почти парализована вследствие состояния осады, и поскольку малые национальные собрания получили возможность проводить свои открытые заседания, то таким образом именно туда переместился центр общественной борьбы против погромов. То, что пресса замалчивала из-за цензуры, часто освещалось с трибуны малых национальных собраний; то, о чем делегации не могли сообщать в газетах, – свободно освещалось на заседаниях малых национальных собраний где Национальний Секретариат регулярно отчитывался о своих переговорах с правительством.

Памятник жертвам погрома в г.Проскурове в феврале 1919 г.
Антипогромные мероприятия Директории в результате отмеченных причин и общей дезорганизации армии не давали необходимых результатов и погромы продолжались.
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити