Всесвітньо відомий письменник Олег Чорногуз вчетверте публічно звернувся до Президента Зеленського
Що ви породили у своєму річному підсумку? Привид 37–го року!!!
Не повторюйте ідеологічних посилань і вислуг перед тираном нашого землячка, що сидів у Кремлі - Лазаря Кагановича, слід якого, як ім’я, як пам’ятники і як назви сіл і міст канули, як і він сам, у Лету. Ви обираєте цей шлях - шлях маленького диктатора? Який диктує генеральним прокурорам і незалежним судам, як правильно судити. Яке ви маєте для цього моральне право?

Президенту України №6 Зеленському В. О. лист №4
 
Володимире Олександровичу!


Я Вам пишу як колега колезі. По сатирично-гумористичному цеху. Відповідально заявляю, що ви чудовий шоумен, неперевершений артист-комік, але, як показав рік вашого президента, ви по суті, ніхто. Ви не бачите перед собою навіть обрію, захопившись на землі дрібницями, офіційно заявляючи, що ви мислите тактично, а не стратегічно. Ні один державний муж не може не мислити стратегічно, не бачачи перед собою державної перспективи і не маючи у перспективі багаторічної ідеології держави. Це як духовність. Свята і невід’ємна! А ви вголос розповідаєте ніби своєму народу, що ви не стратегічний мислитель. Розповідаєте сьогодні тим, хто за вас учора впав у глухоту малоосвіченості та бездумства як виборець, у якого попереду йшли телячі радощі, безпідставні емоції і неприродній сміх, а розум перебував на відпочинку і невідомо за якою адресою. А тепер той сміх у тієї більшості уже перетворився у щирий плач, бо мислили ті виборці тим місцем, що за протилежною адресою по відношенню до голови на плечах.

Набравши у свою команду брагарів, які навіть не соромляться, ставши «слугами» українського народу, у своїх анкетах, пишуть, що вони володіють на відмінно мовою сусідньої держави, а державною… зі словником. Це не іронія невігласа, це свідома насмішка над українською мовою перевертня, що народився в Києві. Саме цей невіглас-перевертень і радить бабусі, що ледь зводить кінці з кінцями, обміняти дорогого їй пса (дорого не за ціною і брендом, до відома брагарів, а за ціною любові до вірного чотириногого друга) на газову трубу, яку вона оплатила, і яка була прокладена до її хати за часів не брагарів і їм подібних похоронних оркестрантів, блазнів з 95-го кварталу, які також потрапили в команду як ґвалтівники, головуючі на похоронах та весіллях і любителі повій.

Стверджуючи, що ви великий тактик і вам стратегія ні до чого, ви опустилися до рівня міщанина, а не президента. До рівня пліток, як і ваша вірна генеральна прокурорша разом з емоційними, як ваші виборці, керівниками ДБР (Державне бюро розслідувань - ОЧ). Вам що, нічого робити, окрім тактичного плану посадити за грати 5 президента України за будь-яку ціну, перетворюючи цей домашній фарс у світову комедію? Ви хочете увійти в історію!? З чим? З тим, щоб посадити  до в’язниці Президента держави? Вашого попередника? Та ви за рік хоча б одну десяту зробили того, що він зробив. А що ви породили у своєму річному підсумку? Привид 37–го року!!! Не повторюйте ідеологічних посилань і вислуг перед тираном нашого землячка, що сидів у Кремлі - Лазаря Кагановича, слід якого, як ім’я, як пам’ятники і як назви сіл і міст канули, як і він сам, у Лету. Ви обираєте цей шлях - шлях маленького диктатора? Який диктує генеральним прокурорам і незалежним судам, як правильно судити. Яке ви маєте для цього моральне право? Чи це йде від вашого невігластва? Ви хвалилися в 95-му кварталі, що ніхто не читає історії України і в ній (книжці) найкраще ховати кишенькові гроші від дружини. Але ви з таким же успіхом можете нині на зеленій поляні сказати, що ви й Конституції України не читали, бо, мовляв, і народі її не читає, і в ній також можна ховати кишенькові гроші від другої половини.

 Ви перегляньте свої виступи, свої висловлювання. Я коли слухаю вас і відчуваю, що ви не знаєте що відповісти по суті, я весь час опускаю очі долу і червонію за президента, який очолює дорогу мені рідну державу. Я розумію вас: як актора. Артист, котрий довго працює на завчених текстах кимось написаних, у своїй переважній більшості просто не здатен глибоко самостійно мислити, йому життєво необхідний поруч суфлер, щоб перебував неподалік і щось підказував. А тут доводиться виступати перед усім багатомільйонним українським народом і світом без папірця і завченого тексту. Мабуть, саме тому у вас вискочила з рота фраза - твердження, що ви не лох. Для чого вам таке виправдання? Якщо ви не лох, то для чого ви переслідуєте двох жінок, які цілком серйозно вам нагадали, що уже сьомий рік іде запекла війна з нашим історичним ворогом – московітом, нащадком Золотої орди з її незмінною войовничою ментальністю. Не називаєте московського агресора агресором? Чому? У вас програма від московського Козака чи Козачка, чи промосковського Єрмака. Ви вперто бандита з великої світової дороги, який мало не щодня прокладає свій політичний шлях завоювань маршрутом крові і смерті від Молдови до України через Грузію, Чечню, Сірію, Африку, Венесуелу й інші країни. Цю всесвітню дорогу смерті він вимощує молодими тілами чужих і своїх дітей, омиваючи їх у власній крові? І ви його не називаєте ні по імені, ні по факту. І ви збираєтесь цьому міжнародному терористові дивитися в очі, присоромити його чи домовитися, щоб він схаменувся і почав перестати стріляти? Хижак, який відчув запах крові, перед кров’ю не зупиняється. Ваше наївне бажання глянути убивці в очі мені асоціативно скидається на зустріч зайця з пітоном, який заворожує свою жертву вбивчим поглядом і проковтує її з усіма прибамбасами. Ви гадаєте, якщо ви хижака у людській подобі не назвете агресором, загарбником, вбивцею, він стане кращим?! Це все одно, що намагатися перевиховати крокодила, щоб не плакав шлунковими соками і не пропускав їх через свої очі, коли жертва вже в зубах цієї повзучої рептилії, як «русскай мір». І ви цього найстрашнішого ворога багатьох народів Європи і світу не називаєте своїм іменем. Не називаєте агресором того, хто нині є найстрашнішим ворогом усіх українців (виняток може, Медведчук і Вадим Рабинович) і України, як держави, з якою Московська орда безперервно воює з 1654 року, щоб знищити вільнолюбний народ і забрати чи не найбагатші землі на території Європи? Через неприпустиму помилку Богдана Хмельницького.
 Чи не про нього писав Тарас Шевченко у своєму вірші «Розрита могила»:
Ой, Богдане, не розумний сину…
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.


А ви замахнулися сьогодні на свого попередника, не відаючи, що післязавтра у тимчасовому вашому офісі вас може чекати те ж саме. Ви знаєте, що порівнюючи ваше правління, сьогодні деякі навіть ваші прихильники і голосувальники безголові, кажуть, що навіть за Януковича такого не робилося, як ви витворяєте зі своїми органами в музеї поважної родини Гончарів: сподвижника і патріота землі української, краєзнавця покійного пана Івана і нині - його сина Петра, директора музею, названого на честь прізвища його батька. Епоху Януковича, порівнюючи з вашим правлінням, називають «срібним віком», а Петра Порошенка – золотим. І ви хочете засудити цю могутню постать у нашій історії. Зруйнувати те, що він створив. А створив він із нічого армію, ставши президентом після того, як великий український пастор здав без бою Крим. Можливо, він за своїм релігійним переконанням пацифіст, але для чого тоді було брати на себе роль Верховного головнокомандувача та іменуватися в. о. не обраного президента. Не було б безкровного Криму, не було б і безневинної крові на Донбасі. Не було б війни, аби в Криму взялися  українські воїни за московський автомат Калашникова, як це зробив президент Кучма, залишивши Ріо-де-Жанейро (до вашого відома: столиця Бразилії - ОЧ), про що мріяв ваш колега по гумору, а, може, й кумир, Остап Бендер. Побачити б Ріо-де-Жанейро і померти. Кучма не помер. Він прилетів з Бразилії, відклавши невідкладні державні справи і озброїв захисників острова Тузла, і пУТІН не посмів проводити ні референдумів і не кидати невідомо чиєї армії із зелених чоловічків на українську землю. І всенародна кров українця і росіянина тоді б не пролилась.

Зупинив багато чого і президент Петро Порошенко: повзуче зросійщення, яке гарантувало моєму народові колонізацію моєї країни, хоч у стратегії - далекій перспективі «русскаго  міра» чітко записано: там, де кінчається московська мова, там кінчається і території Московії. А, отже, мінімум на Хрещатику, а максимум за Кенігсбергом і островами Кунашир («чорний острів» з японської - ОЧ), Ітуруп, Юкатан та інші японські острови.

 Та я не про це. Я про великих президентів, про яких не хочемо так говорити, бо ніби, за українською ментальністю, соромимося. В даному випадку я про шановного мною Петра Порошенка. Він зупинив того ж, незабутнього 2014 року, московську орду. Тіла нашого українського цвіту покрили через московську навалу поля рідного нам Донбасу. Через провокацію Кремля і наступу «русскаго міра», який несе усім народам світу, і в першу чергу сусідам - не мир, а кров і смерть, кров і смерть, кров і смерть… Такий «русскай мір». Це я пишу для тих і для вас, Володимиру Олександровичу, я хто цього ще досі не усвідомив, що таке войовнича і загарбницька Московія, що «покоряла Крим (за О.С. Грибоєдовим - «Горе от ума») і художнього полотна Василя Сурикова, «Завоювання  Сибіру Єрмаком». Ніколи, повторюю, ніколи ця московсько-українська війна не закінчиться, як і 360 років тому. Скільки б ви в очі диктаторові й тирану не дивилися. Цей недоносок ростом з Наполеона мріє про таку ж славу, забуваючи чим закінчилися тріумфи диктаторів і тиранів: і Наполеона, і Гітлера, і Муссоліні, і Чаушеску і того Сталіна, якого, за всіма ознаками, отруїли. Кавказький довгожитель не протяг і до 80 років..

 За Петра Порошенка не тільки зупинили наступ Московської орди, але й відновили міць української армії (оплот нашої держави, як кожної держави у світі), що була повністю розвалена і знищена його попередником – втікачем Януковичем. Ця армія, разом із волонтерами, добровольцями – майданівцями, волонтерами, парамедиками повернула кілька українських міст рідного Донбасу. За Порошенка було прийнято закон про державну мову, на яку має право і український народ, як і всі народи світу на свої мови, якщо це вам і спікеру Розумкову невідомо! Бо й ви, люди подейкують, збираєтесь підняти народ і вивести на Майдан, і повторити те, що зробив Янукович з українською мовою (прийняв закон про Велику КАКУ) та з євроінтеграцією. Порошенко досяг того і того. І що найбільше – саме при Петрові Порошенку Вселенський патріархат в особі патріарха Варфоломія ІІ надав Україні ТОМОС. Томос - це історія ПРАВДИ, ВЕЛИКОЇ ПРАВДИ про древність українського народу. Томос - це найбільша, найяскравіша історія нашого народу, в якій написано, хто старший брат за віком і хто молодший. Кому належить назва держави Русь, а кому історично - Московія. І хто у кого і в кого і що украв і собі приписав, від нашої назви - Русь, до наших споконвічних територій, нашої однієї з найдревніших мов, від якої пішли інші слов’янські мови. В тому числі і великий язик. Про це свідчать московські вчені Михайло Красуський, Єгор Классен, Олексій Шахов, академік Олександр Пипін та інші. За часів саме Порошенка прийшла епоха повернення всього нашого українського, історичного і поставлено все на свої історичні місця. Це моральний подвиг президента. Свідомий українець має стати перед таким президентом на коліна як найкращим учнем Віктора Ющенка, який започаткував це все. А реалізував Петро Порошенко. І ви хочете посадити таку Людину - гордість української нації, яким ще вчора захоплювався світ. Якому стоячи аплодувала сесія Генеральної Асамблеї ООН після його неперевершеного виступу з найвищої трибуни миру в нашому такому складному, суперечливому світі.

Зупиніться, Володимире Олександровичу, у своїх міщанських дрібницях. Думайте про державу і український народ, який вас обрав, і який так само  активно, як обирав, активно розчаровується. Ви хочете увійти в історію - увійдіть добрими ділами для народу, а не дрібними кримінальними справами, які ще й в реальності не знаходять підтвердження. Почніть завтра хоча б з того, куди і для чого збираються московські попи з нашої української Києво-Печерської лаври вивезти «сувенірами». Чи ці, так звані митрополити, Онуфрій і Павел не хочуть повторити «подвиг» Петра Першого, який наказав спалити понад 700 наших літописів у Лаврі, щоб навіки стерти пам'ять про Русь-Україну. Адже завтра ці «вороги народу» збираються при вашому президентстві поховати історію Руси-України остаточно, і завтра в Москві не тільки пам’ятники нашим київським князям стоятимуть, а й лежатимуть мощі наших святих і наших історичних достойників. А «історик» пУТІН стверджуватиме, що це істинно «русскіє люді», які народилися хоч і за сотні років до появи на білому світі чорного болота – Москви (1147 рік), а до цього часу  в Києві уже в 1030 році стояли нинішні пам’ятки ЮНЕСКО. Зокрема, такі як Софія Київська, а найкращі сини і доньки київських князів, зокрема, діти київського князя Ярослава Мудрого, ставали в європейських королівствах королевами, принцами. Такими як княжна Анна у Франції. Навіть диктатору Сталіну, який вірив, що вічно правитиме і житиме, не вдалося перейменувати вулицю Хрещатик і Київ, щоб стерти з пам’яті народу історію Русі з центром у Києві, подарувавши її «великому московському». А при вас, пане президенте, московські попи роблять те, що не вдалося навіть червоному диктатору. За інформацією Telegram-каналу, «настоятель Києво-Печерської лаври Владика Павло уже займається пошуком способу транспортування в Москву мощів, що повинно здійснюватися тільки при певному температурному режимі і рівні вологості. Труднощів додає і їх сильна крихкість». Вивозяться під виглядом реставрації й інші святі «сувеніри», для  головного московського попа Кіріла, у якого в душі нічого святого, окрім золотого хрестика на грудях і позолоченого в біле куколя з літаючими крилатими серафимами на лобі, а в душі і в серці - нічого святого.

З тих же джерел, що мені нині відомо, ці продажні московські попи, що одягли на голови митри і повісили й собі хрестики на груди, забули про заповідь Божу – НЕ ВКРАДИ(!!!), порушуючи Сьому Заповідь «Не кради» (Вихід 20, 15). А ще вони ж на догоду Москві, і конкретно Кремлю, збираються поцупити діамантово-золоті цінності, дорогі ікони, антикварні книги, розграбувати бібліотеку нашого народу! По суті, украсти в черговий раз нашу історичну пам'ять, як сотні разів московіти крали, що не так лежить, починаючи від Томоса - за хабар (в епоху Бориса Годунова і дячка Алексєєва) і кінчаючи нашою (історично-нашою)  назвою української держави  Русь, наші імена - русичів, русинів, рутенів, роксоланів. Спасибі літописам, які Петро І і Катерина ІІ не повністю знищили, не спалили, не викрали, ми зберегли хоч Іпатіївський літопис, у якому згадується друга наша назва - «Украйна» від 1187 року, де є такі рядки: “…і  плакашася по нем всі переяславци… бо князь добр и крепок на рати… и о нем же Украина много постона…” так писалося про день смерті переяславського князя Володимира Глібовича.

 У цьому ж літописі, якщо ви колись, Володимире Олександровичу, захочете прочитати рідну історію, то знайдете розповідь і про князя Ростислава Берладника, який завітав до «України Галицької». А у Галицько-Волинському літописі містяться рядки про князя Данила Галицького, котрий «забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп’є, і Комов і всю Україну». От чому б вам сьогодні не залишити у спокої п’ятого президента і не втрутитися у кримінальну справу Києво-Печерської лаври, де засіли зрадники українського народу, і не підігнати попів під відповідну статтю - зрада батьківщини? Чи і ви вважаєте, як піп-митрополит Павло Лебідь (а в усній народній творчості він – «Паша броньований Мерседес»), як і йому подібні «намісники» нібито самого Бога на цій грішній землі, вважаєте, що їм усе дозволено, що вони й справді такими є, як вони самі себе називають від імені Всевишнього. Якщо ці «намісники» і представники московської ідеології в Україні, що подають себе за церковників і продають історію рідної держави, то це - діти диявола, а не Господа Бога. Чому тут не втрутитися ДБР (Державне бюро розслідувань - ОЧ), представники якого по-бандитські ламали двері музею великого українського сподвижника Івана Гончара, міністру Арсену Авакову, Генеральному прокуророві Ірині Венедиктовій?
Займіться цими «діячами». Оце і є велика державна і, до речі, стратегічна справа. Займіться нею. Хоча б для підняття власного рейтингу, який так стрімко падає, і для здійснення вашої мрії увійти в історію України не зі ЗЛОМ, а з Добром та незабутньою і вічною пам’яттю про вас.
 
Олег Чорногуз
, письменник
Звернення публікується з дозволу автора
 

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити