Не любиш Путіна - так помри!
Загибель волонтера Івана Скрипниченка, якому невідомий зламав ніс на місці вбивства Бориса Нємцова на Великому Москворецькому мосту, породжує багато запитань.
Іван разом зі своїми товаришами близько 10-ї години вечора 15 серпня чергував на мосту, коли до нього підійшов чоловік і спробував з ним заговорити. Скрипниченко відвернувся від нього, очевидно, не бажаючи продовжувати розмову, і тоді чоловік ударив його кулаком у ніс і втік.
Товариші волонтера викликали поліцію, але зловмисника затримати не вдалося. За свідченнями очевидців, перш ніж ударити, нападник крикнув Скрипниченку: "Ти що, Путіна не любиш?" Ця провокаційна акція явно була спланованою, так як сталася якраз в 900-й день після вбивства Нємцова. Спочатку вона не привернула до себе практично ніякої суспільної уваги - хіба мало в Москві відбувається сутичок, нехай навіть на політичному ґрунті. Але трагічні наслідки на короткий час вивели цю подію в топ-новин. Скрипниченка відвезли в НДІ швидкої допомоги імені Скліфосовського, де йому діагностували перелом носа і відпустили додому, де волонтер написав заяву в поліцію. Ніщо, здавалося, не віщувало трагічного результату. Лікарі визначили, що струсу мозку немає. Щоправда, щодо цього є певні сумніви. Активіст Тамара Лугових стверджує, що коли побачила Скрипниченка, то «була в шоці - страшні гематоми під очима, набряк, криваві садна». А гематоми під очима - це якраз ознака струсу мозку. Але з'являються вони не відразу, так що в перші години лікарі могли струсу мозку і не помітити. Потерпілий збирався їхати у відпустку, але потім все ж вирішив лягти в районну лікарню, щоб усунути наслідки травми носа. А ось після дріб'язкової операції, яка і тривала всього півгодини, Івану раптово стало зле, і 23 серпня він помер від тромбу, що відірвався. За словами дружини Скрипниченка Ольги в інтерв'ю Радіо «Свобода», лікарі не можуть сказати, став тромб наслідком отриманої травми чи ні. Зауважу, що тут могла бути і недбалість лікарів. Якщо у Скрипниченка були зовнішні ознаки струсу мозку, то робити операцію в той момент йому було в жодному разі не можна. Офіційний попередній діагноз, тобто смерть у результаті кардіоміопатії - патологічних змін серцевого м'яза - ні про що не говорить. Етіологія цієї хвороби різноманітна, і однією з причин фатального результату якраз може бути тромбоз.
Ольга Скрипниченко згадувала: «Це було дуже важливо для нього. Скільки я з ним сварилася, щоб він туди не ходив. Скільки разів я з ним сварилася, що не треба. Він говорив, що він чесна людина, що він не може не ходити, що важливо зберігати пам'ять». Того нещасливого дня Іван опинися на місці загибелі Нємцова випадково. Оскільки не мав чергувати. За словами його друга Сергія Кірєєва, Іван був вбраний у рок-н-рольний одяг, зокрема у крислатий шкіряний капелюх: «На мосту він зіткнувся з парочкою. Ваня важив кілограмів близько 70, а це були чоловік високого зросту кілограмів під 100 і жінка з ним. Чоловік був одягнений в армійську форму, говір у нього був такий специфічний. Можливо, це була людина з Донецька чи Луганська. Зав'язалася гостра неприязна розмова. Чоловік почав проявляти агресію, зірвав з Івана капелюх і викинув на сходи. Іван забрав капелюх, повернувся. І тут він пропустив удар в обличчя, в ділянку носа. Іван був боксер, розрядник з боксу. Цей удар, втім, застав його зненацька. І плюс ще різниця у вазі. Загалом, Іван опинився на землі, пішла кров. Асфальт в тому місці, де він упав, був забризканий кров'ю».
Зрозуміло, що те, що сталося, ніяк не виглядає провокацією спецслужб. Швидше за все, кривдником Скрипниченка виявився хтось із пропутінської молоді, зокрема з числа ветеранів війни на Донбасі. Де-факто влада Москви створила на Великому Москворецькому мосту ситуацію, яка провокує пропутінськи налаштованих активістів на агресію. Соратники Нємцова організували на місці його вбивства меморіал і встановили чергування, щоб захистити його від знищення. Влада цей пікет дозволила, але у встановленні постійного пам'ятного знака на місці загибелі Нємцова відмовила, мотивуючи це тим, що це був би меморіал не на честь політика, а на честь його смерті, а в Росії і в Москві, мовляв, так не прийнято. Ще говорили про те, що меморіал на честь Нємцова міг би розколоти суспільство. Обидва ці аргументи надумані. Нагадаю, що на місці загибелі великого князя Сергія Олександровича, убитого бомбою терориста Івана Каляєва в 1905 році на території Кремля, був встановлений меморіальний хрест, який у 1918 році урочисто знесли керівники Радянської держави на чолі з Леніним, який сам тягнув за мотузку, накинуту на хрест. Виходить, що Собяніну і Путіну ближче ленінська традиція, а не імперська, дореволюційна? Думаю, читач такому твердженню не повірить і правильно зробить. Бо зовсім недавно, 1 листопада 2016 року, в Кремлі був закладений камінь в основу хреста на місці вбивства Сергія Олександровича. Значить, меморіальний пам'ятник на місці загибелі великого князя, відповідального і за Ходинську катастрофу, і за «криваву неділю», ставити можна, а на місці загибелі демократичного політика, опозиційного до чинної влади, - ніяк не можна. Що ж стосується аргументу щодо пам'ятників, які розколюють суспільство, то зазвичай до переважної більшості відомих громадських і політичних діячів минулого і сучасності ставлення в суспільстві неоднозначне. Але всі, хто поділяє погляди та визнає заслуги тієї чи іншої історичної постаті, мають право звести йому пам'ятник, якщо тільки він не був злочинцем. А Борис Нємцов вже точно злочинцем не був. Проте вулиця Ахмата Кадирова з меморіальним парковим комплексом у Москві є, причому назву цю було присвоєно в порушення московського закону, що забороняє присвоювати імена вулицям раніше, ніж через десять років після смерті відповідного діяча, і попри кадировський заклик у першу чеченську війну: «Якщо кожен чеченець вб'є 100 росіян - ми переможемо!». А ось пам'ятника і вулиці Нємцова у Москві при чинній владі точно не буде. І щодо того, щоб виставити поліцейський пост біля пікету біля місця вбивства Нємцова, влада не подбала, хоча волонтери неодноразово піддавалися нападам «патріотичних» хуліганів. Ось і сталася трагедія.
Московський слідчий комітет почав дослідчу перевірку смерті Скрипниченка. Якщо експертиза встановить причинно-наслідковий зв'язок між нападом на волонтера і його смертю, невідомого хулігана будуть шукати і, можливо, навіть знайдуть. Тільки притягнути до відповідальності його зможуть лише за заподіяння смерті з необережності. Адже зламаний ніс належить до легких тілесних ушкоджень. А за хуліганство нападника на Скрипниченка притягнути не можна, оскільки законодавці недавно завбачливо декриміналізували побої. Щоб різні там опозиційні активісти і представники меншин не скаржилися на «справжніх православних патріотів». І, в кращому випадку, невідомий покидьок відбудеться лише умовним покаранням. У російських суддів не підніметься рука засудити людину за те, що вона вдарила того, хто не любить Путіна.
Борис Соколов
Інф.: day.kyiv.uaКоментарі
