Анжела Савченко: Текст-враження, чому полякам вдалося, а українцям – не вдається ніяк
Лише тим, кому є різниця, вдається збудувати сильну, впливову державу і змусити світ поважати свій народ.
Свій тринадцятий мандрівний новорічний тур ми таки вирішили зустріти за межами України. І неодмінно – не за святковим столом в очікуванні звернення Президента, де ти з фужером шампанського, спочатку впиваєш його підсумки й обіцянки. Зізнаюся, жодна з промов нинішнього й усіх попередніх ніколи, як на мене, не звучали щиро. Але остання наздогнала як не з екрана, то 9-ти бальними хвилями обурення фейсбучної спільноти. Тихо пораділа власній мудрості. І згадала слова героїні фільму "Страна глухих": "Если бы я все слышала, то, наверное, сошла бы с ума".

2020 на площі Банковій у Варшаві, у сяйві софітів і феєрверків. Без шампанського. Проте з неймовірним відчуттям єдності зі спільнотою, в якій ти геть не почуваєшся чужинцем. Тут жодного слова роз’єднання. Вітання зі сцени і побажання. І, що особливо вразило, виявляється – тут не співають гімн під бій годинника. Фанатично патріотичні поляки не зустрічають рік новий під гімн!

Декілька днів, проведених у Варшаві, яку зазвичай оминають туристи, виправдовуючись тим, що немає сенсу витрачати час на «новобуд». Зруйноване у часи Другої світової місто, насправді, відбудоване заново, хоча й не все. Проте саме цей факт викликає ще більшу повагу до Польщі. Як же потрібно любити свою батьківщину, щоб по цеглині відновити старі вулиці, мури, кам’яниці, королівський замок. І зробити це так, що Старе королівське місто визнають пам’яткою ЮНЕСКО. Їм це вдалося, адже для них була різниця, навіть у час режиму комуністичного нагадати, хто вони.

Ставлення польського уряду до збереження й популяризації своєї історико-культурної спадщини і формування зацікавленості нею, викликає захват. Навіть не знаю, скільки днів знадобиться, щоб оглянути найцікавіші музеї Варшави. Мова не лише про королівські палаци. 1січня від моменту відкриття і впродовж усього дня через увесь хол Музею Народового у Варшаві стояла величезна черга. Музей того вартий. Змістовна і продумана експозиція, грамотна підсвітка (що є одним з найважливіших чинників художнього музею), можливість присісти і перепочити, щоб далі продовжити огляд експозиції, музейна кав’ярня і чимала крамниця, одночасно ще й декілька цікавих тимчасових виставок.

На жаль, нам не вдалося потрапити до музею Шопена. Виявляється, музей має обмеження на кількість відвідувачів упродовж дня. Музей Шопена – один із найновіших, найсучасніших. Залишимо на наступний візит до Польщі. Хотілося б відвідати місця найвидатнішого піаніста і композитора. Польща високо цінує своїх національних культурних діячів, широко популяризує їхні імена й спадщину. Не випадково головний аеропорт Варшави носить ім’я Шопена. Концерти шопенівської музики для всіх, безкоштовні, звучать теплої пори щодня у міському парку.

Але ми їхали у Варшаву новорічну, освітлену неймовірними шоу вогнів і озвучену музикою Чайковського й Штрауса у королівському палаці Яна Собеського у Вілянуві, прикрашені яскравою ілюмінацією центральні вулиці й площі. Місто виглядало казково і атмосферно під звуки легкої музики. Святково, настроєво, але не галасливо і не гамірно. Елеґантно, по-королівськи. З повагою до людей.

Невелика за площею і за кількістю населення порівняно з Києвом, Варшава зручна, з гарною інфраструктурою, компактна і вишукана. Скляні новобудови, як не дивно, лише додають місту динаміки й ритму, не створюючи дисонансу, не руйнуючи гармонію. Сучасною, оригінальною архітектурою вражає найпопулярніший нині в Польщі Музей історії польського єврейства Полін. Не буду заглиблюватися в історію створення музею, осмислення концепції, проте зізнаюся, що із сотень відвідуваних мною музеїв, Полін не просто вражає. Музей піднімає в тобі таку хвилю емоцій, емпатії, що залишитися осторонь цієї історії практично неможливо. Саме в цьому й полягає завдання музею ХХІ століття: бути не лише колекцією, фондами, бути центром впливу на свідомість людей. Невипадково 2016 року Полін отримав статус Європейського музею року. Музей, над ідеєю якого працювали понад десятиліття. Чому? Бо для була різниця.

Площі, вулиці, куточки Варшави скрізь нагадують тобі про імена й події, завдяки яким Польща відбулася як держава. Історія народу прочитується в погруддях, пам’ятниках, монументах, назвах вулиць і об’єктів. І відшліфований до дрібниць ритуал зміни почесної варти викликає захоплення і повагу (в Україні, на жаль, ця традиція зникла).

Маєш пам’ятати, хто ти і звідки є.   

Цей текст не для дискусій про взаємовідносини Україна-Польща, не для шукання смітинок в оці західних сусідів. Це текст-враження, чому полякам вдалося, а українцям – не вдається ніяк.

Лише тим, кому є різниця, вдається збудувати сильну, впливову державу і змусити світ поважати свій народ.

Анжела Савченко
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити