Лариса ВОЛОШИНА: Українська молодь вважає, що підтримує першого в новітній історії України несистемного не політика. Але насправді вона проголосувала за "загальнопонятний язик" і "чтоби не було війни".
Сопілка щуролова
Ну до ж, перший тур виборів пройшов. Час робити висновки. Попри те, що остаточні результати стануть відомі згодом, основні тенденції зрозумілі. Поки країна запекло сперечалася В чи В, Ю чи В, Ю чи П, П чи Ю - казковий Гамельнський щуролов вкрав дітей. Українська молодь, вважає, що підтримує першого в новітній історії України несистемного не політика. Але насправді вона проголосувала за "загальнопонятний язик" і "чтоби не було війни". Справні ляльководи-реваншисти зійшлися десь посередині. А саме - на новому поколінні українців, проманіпулювавши його несформованими цінностями та кричущою неосвітченістю, яка теж, до слова, є продуктом маніпуляції масовою свідомістю. Проросійські виборці Зеленського ані на крихту не вірять в те, що він продовжить курс на НАТО та ЄС. Проукраїнські голосувальники та проєвропейська молодь не вірять, що проведений ЗЕ флеш-моб у підтримку російських артистів, яким заборонений в’їзд в Україну через підтримку анексії Криму - це ознака проросійської позиції їх обранця. Хто з двох таборів кого юзає? - Відповідь очевидна.

Так уже сталося, що кожне покоління українців стикалося з вибором: боротися, чи слухняно слідувати за сопілкою балакуна. Сплеск войовничої енергії одних завжди супроводжувався тисячами пристосуванців, які не бачили нічого ганебного в тому, щоб прислуговуватися московитам, совєтам та іншим переможцям. Поки одні гинули від штиків більшовистської навали, інші відкривали ворота українських міст, пов‘язуючи поспіхом червоний бант, колорадську стрічку, або іншу ознаку холопської покори. Не все так вже і страшно, скажете ви. Не страшно - лячно! Як в автентичних казках братів Грім. Молодь хоче жити як в Європі, але голосує за відверту радянщину та російщину. Це більше ніж передвиборча проблема. Це вирок. Під час цієї компанії молодих людей зваблювали розповідями про заможне європейське життя без корупції. Погоджуюся. Так і було. Але пропускати повз вуха антиукраїнські жарти про Україну-порноактрису, про смішного малороса, про громадянський конфлікт та війна вигідна олігархам їх ніхто не примушував. Це вони самі.

Серед юних прихильників Зеленського не спостерігається жодного обурення останньою серією "Слуги народу", де президент Голобородько єднає 26 сепарованих Україн в одну. Через мовне питання сепарованих. І все. Ані тобі Путіна, ані російських військових, ані Криму, який навіть в цьому кінемотаграфічному пропагандистському продукті не повертається до складу уявної України. Нема Криму. Забудьте про Крим. Створивши хибну уяву, що Зеленський уособлює протестний електорат, реванш назвали протестом. Звичайна підміна понять. І ось вже маємо. Та молодь, яку підбурили голосувати за нібито сучасні європейські сенси - впритул не бачить, що підживлює своєю енергією проросійську, прорадянську частину українського суспільства. Що це, як не морок? Для проєвропейського виборця Зеленського виявилося достатньо багатозначних підморгувань людини, що претендує на найвищий пост в державі. Вони не вимогали від нього пояснень, не намагалися співставити його цінністний ряд зі своїм. Їх не засмутили промовки про уклінну позу, миротворців на лінії розмежування та прямі перемовини з ватажками л/днр. "Посередині домовимося". "Проведемо референдум за пункти примирення з Росією". "Інтернет-голосування". "Фейсбук-опитування посередині". "Забудьте про Крим". "Для початку треба перестати стріляти".

Це не протест, шановні. Це національний суїцид оформлений під гру у "Російську рулетку". Що не заява - то постріл у голови мільйонів.
В Україні є протестний потенціал. І він сьогодні протистоїть проросійському популізму та загрозам реваншу. Для того, щоб збагнути, що таке протестний вибір необхідно подивитися на той шлях, який Україна пройшла за роки Незалежності. 28 років тому це була чи не найбільш радянська республіка. Комуністичну риторику використовували навіть націонал патріоти. Ніхто, повторюю ніхто в Україні в ті часи не наважувався озвучити публічно те, з чим до Європи йшли Польща та країни Балтії. Соціальні стандарти, робітники та селяни, пенсії та зарплати, мораторій на продаж землі та сприяння держави "крєпкім господарникам" - усе це роками звучало з високих трибун та екранів телевізорів. Паралельно існувала несистемна спільнота, яка слово за словом, сенс за сенсом, крок за кроком просувала національну культуру, відродження, створення середнього класу. Ця спільнота з’являлася під час Майданів, підіймаючись за право бути громадянами - платниками податків, а не підданими, яких панство обкладає подушним оброком. Ці люди просували економічні свободи замість преференцій, рівність всіх перед законом замість рівності всіх. Я зараз не стверджую, що Майдани, як масове явище відстоювали ці ідеї. Зовсім ні. Але рушійною силою перетворень в країні завжди були мрійники. Таким чином щоразу комуністичні сенси витискалися з суспільного дискурсу. І ось вже сучасні політики заговорили про вільну економіку, громадянське суспільство, країну відкритого доступу. Продаж землі, приватизація, політична нація, лібералізація стали дискурсов "просунутих". І вже мало хто пам‘ятає часи, коли такі слова могли відкинути політика на маргінес.  Заради цього люди ризикували життям, ішли на барикади та до солдатських окопів. До Європи Україну наближали ті, хто по краплі вливав в уста Україні сенси модерної країни. І ось, після голосування в першому турі мрійники, які зростали на антирадянських барикадах  із жахом усвідомили, що боротися їм тепер доведеться не тільки з радянським минулим, але й з патерналістським майбутнім.
Маємо. Отримали. Неосовєтікус навчився пред‘являти претензії та уникати відповідальності. Радянського штибу демогогія, популізм та патерналізм уже перекинувся на наступні покоління українців.

Насправді, ми все це вже бачили. Нещодавно. Молоде покоління, яке прагне до Європи, розвернули обличчям до "совка", підмінили реальність, змусили ворогувати з тими, хто все життя тягне Україну геть від радянсько-російського мороку. Мрійників, які відстоюють цінності свободи названо не сучасними "схибленими на політиці" старюганами. Молоді пояснили, що країну, що знаходиться у вирі геополітичної кризи врятує відсутність національної політики. Що ті, хто закликає до обережності є чи не ворогами прогресу. Нагадаю, що Майдан 2014 року почався саме з того, що на захист проєвропейських дітей, яких хищак затягнув в пастку, прийшли дорослі люди. Відставивши політичні уподобання, поєднавши зусилля, додавшись грошовим ресурсом саме мрійники відтягли майбутнє України від російського капкану. А потім пішли на фронт. "Щоб  у моїх дітей було життя". Давайте не забувати, за найстрашніше часи Україна пройшла за рахунок життів морально зрілих та моральноцілостних людей. Тих, хто ніколи не подарував кандидату в президенти "забудькуватість про Крим".
Майдан без політики, війна без політики, вибори без політики, політика без політики. Все це просто трансформація однієї той самої омани. Тому ми вже знаємо, що робити. Це просто нові пісні на старий лад. Сопілка щуролова вже грає. Діти вже танцюють. Московське болото вже запалило обманні вогники. Потрібно спустити партійні знамена і знову зірвати плани примирителів.

Лариса Волошина, журналіст, "День"
Інф.: day.kyiv.ua

Коментарі

 

Коментарі  

 
+1 #4 Varnak 02.04.2019 16:45
Не вішайте на Президента ще закон про мови - у Верховній Раді повно патріотів. А щодо великої кількості букв, то ж статтю написано для читачів з бодай якимось інтелектом, і завого в ній нічого немає.
Цитувати
 
 
+3 #3 Varnak 02.04.2019 12:12
Дозволю собі не погодитися з Наполеоном Бонапартом, скажімо, Віктор Ющенко не був бараном, а лохторат на виборах 2010 року - стадом левів. Тоді нація також вчинила суїцид, та милосердний Всевишній витягнув недоумкуватого самогубця з петлі, пославши небесну сотню, добровольців на східний фронт і волонтерів. Може статися, що то була його остання милість.

Паситесь, мирные народы!
Вас не разбудит чести клич.
К чему стадам дары свободы?
Их должно резать или стричь.
Наследство их из рода в роды
Ярмо с гремушками да бич.
http://www.stihi-rus.ru/Pushkin/stihi/195.htm
Цитувати
 
 
-1 #2 Ігор 02.04.2019 08:14
Соєвий чоколад протух, на смітник історії і за грати довічно і з конфіскацією, і повернути усе вкрадене українському народові всіх потрібно дістати комуністичних злочинців, починаючи з Кравчука, зробили з України, країну-жебрака, колишнім другий тур закінчиться на Лукянівці.
Цитувати
 
 
-5 #1 Имярек 02.04.2019 05:35
Слишкам многа букв. Ниасилил ! Аффтар пеши короче и твои писули начнут четать люди.

Лариса ВОЛОШИНА, что ты там такое куришь ? Кого ты, йопта, "лечишь"? Люди проголосовали не за ватную россию, а против украинской коррупции и её свиношоколадног о босса.
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити