"Чи хочуть москалі війни?" - пророчий вірш Олега Чорногуза (відповідь Є. Євтушенку), написаний задовго до війни РФ проти України
Цей вірш Олег Чорногуз написав у 2009 році
15 квітня 2021 року знаменитому українському письменникові і поету виповнюється 85!
Чи хочуть москалі війни?
Як відповідь на відомий вірш(пісню) Євгенія Євтушенка
"Хотят ли русские войны?”
"...ми несемо її (владу - ОЧ.) з далекої півночі на вістрях своїх багнетів і там, де ми її встановлюємо, повсякчасно підтримуємо її силою цих багнетів”.
Жандармський підполковник Муравйов.
Депутат Держдуми РФ Бабурін порадив Кремлю нанести превентивний атомний удар, якщо Україна знову не приєднається «добровільно» до Росії.
З інтернету.
"Как я мечтаю, что б русские солдаты омыли свои сапоги теплой водой Индийского океана и навсегда перешли на летнюю форму одежды...”
В.Жириновскій, "Бросок на юг”.
"Старший брат” не може ані хвилини без війни і тепер збирається атомно ударити по "молодшому брату”, який по своїй дурості вступив до без’ядерного клубу, не залишивши за собою навіть тактичної зброї, щоб, як казала "Залізна леді” - Маргарет Тетчер: "поки у мене є атомна зброя, я спокійна за свою країну”.
Ці удари із уст бабуріних, жириновських, як стратегічні ракети, летять мало не щодня з московського ефіру в Україну. Вибухають вони то над Тузлою, то над Керченською протокою, то над Генічеськом (Херсонська область), то спалахують на усіх українських маяках, загарбаних «старшим братом» в чужій країні, вибухають в ефірі над Києвом, Одесою, Харковом, Донецьком і Львовом. Може, це українці, а не рогозіни, затуліни й інші офіційні особи вчора мало не щодня, заявляли: «Якщо Україна вступить в НАТО, ми проти неї застосуємо не тільки політичні, економічні, а й інші ефективні засоби».
«В течение часа будет зачищен Майдан. После того, как мы наведем порядок в Киеве, мы наведем его по всей стране», - заявив 18 лютого в ефірі телеканалу «Россия-24» відкритий агент Москви (на думку автора вірша) і за сумісництвом - народний депутат України Олег Царьов.
27 лютого 2014 року російський віце-адмірал Вітко зібрав у Севастополі всіх генералів і сказав: "Ми починаємо війну з Україною". Сьогодні "братня” Росія з одного боку, "освідчується в любові” до українців перед світом, а з іншого - тримає в рукаві бандитський ніж, щоб підступно ударити ним у спину "братньому” народу.
Росія мріє розв’язати з нами війну. Подібно до Адольфа Гітлера (перший випадок в історії людства, коли під час світової Олімпіади розпочалася війна - Друга Світова, Путін вирішив вирішив повторити "подвиг” Адольфа і на себе одягти гітлерівські лаври. Про кремлівські провокації в Криму, як "ескадрон смерті” на вулицях Києва.
Інтернет у той час рясніє палаючими статтями й ненавистю до борців за свою незалежність і волю, яких Кремль і його агітпроп обзиває не інакше, як екстремістами, бандерівцями, печерними ультрас, фашистами тощо. Кремлівські бонзи уже мали б запам’ятати, що українці за своєю ментальністю не завойовники, українці за своєю ментальністю – будівничі.
Українці в 1922 році не обмінювали Крим на Таганрог і на інші чималі шматки землі в чорноземній зоні Курської, Воронізької та в інших областей, що межують з Росією, в обмін на чергове «вікно» до Азовського моря після пробитих (зрозуміло, багнетами) до чергового вікна «у Європу», а точніше - до Чорного моря. Не українці, а в українців згодом (після 1922 року) забрали Крим назад, забувши нам повернути Таганрог й інші українські території разом із чималим шматком Азовського моря. Не українці «добровільно приєднали» чи «подарували» самі собі вдруге у 1954 році Крим і за це ще раз віддали шматки своєї землі, зокрема, землі Слобожанщини, аж до Брянської області (Стародубський козачий полк Івана Скоропадського) і утворили з частини земель Харківщини Білгородську область (з більшістю етнічного українського населення), яку «добровільно приєднали» до... Росії. Тепер вони реалізували план повернення Криму в лоно Російської Федерації і виспівують при цьому стару імперську пісеньку-агітку Євгенія Євтушенка "Хотят ли русские войны?”. Я не поет, але я не стримався і, як сатирик, написав відповідь путінським імпер-шовіністам. Ось вона ця відповідь:
Чи хочуть москалі війни?
Чи хочуть москалі війни?
Звичайно, люди, бо вони
І дня не можуть без війни.
Найдивовижніша "страна” -
Для них війна-це "мать родна”.
Народець цей від сатани,
Він дня не може без війни,
Вони неначе таргани...
Їм воювати, а чи красти
Це все одно, що коней пасти.
Вони, мов стадні барани
Посунуть дружньо на лани
І все зметуть, до ярини...
Відомо всім, що це орда,
Війна для них - це їх "страда”.
Такі московській сини.
Під себе все метуть вони
Й всі сили кинуть для війни,
Москальський ген - це хан Батий:
- Де кінь ступив, той клапоть мій...
Щоб вдовольнилися вони,
Підуть на скелі й валуни
Усе згребуть, такі вони.
Для них війна – солодкий дим,
А дім чужий - це їхній дім.
Відомо всім, що і слони
Там народились, де вони,
Бо хочуть й Індію сини,
Та ще й Індійський океан
Загарбати (такий в них план).
Аби на гребені "волни”
Помити чоботи й "чолни”,
Штики від крові і штани.
Для них війна - це щось святе,
А мир і спокій - це не те.
Вже гори бачать і крізь сни
Готові в бій до свіжини...
В них не існує чужини.
Москаль, для всіх – чума і тля,
Де його слід - його земля.
Хоч атом кинь і зупини,
Та не зупиниш їх, вони,
Як тії сучині сини
Ідуть вперед і напролом
Беруть чуже, кричать: "Мой дом!”
Пройдуть усе, а з-за спини
Удар ножем - такі вони,
Оці московські пацани.
На звичай, мову - наплювать
Їм би прибрати й панувать.
Стають не люди, а чини...
Усюди там, де є вони,
Там сльози, кров і без вини
Суди і розстріли, Сибір,
Концтабір, смерть, мені повір.
У тебе в хаті ці сини!
Тепер господарі вони,
Відпочивають від війни,
А завтра знову, далі в путь
У Грузію, в Чечню попруть.
Ані стида, ані вини,
Вони тупі, мов колуни -
Ні дня не можуть без війни.
Шматок, як в когось відколов,
Кричить: ”А завтра "на хахлов...”
Підемо в Крим - їм сняться сни,
Що вже навік в Криму вони.
В Херсоні теж, там кавуни.
Ці москалі - жахливий сон.
Для них грабунок - це закон.
Згребуть під "водку” й деруни.
Ковбаси, м’ясо, колуни,
Чужі двори, чужі млини.
Як може хто цього не зна,
У них орда – уся "страна”.
Заполонять, мов табуни,
Залопотять, мов кажани
Безмежний простір. Ці сини.
Кругом нагидять й наплюють -
Така в крові московська суть.
Та ще й найбільші брехуни -
Московські сучії сини.
Ні дня не можуть без війни.
Москва - чума, земна печаль,
Це рак, це смерть - це все москаль.
А ви питали, чи вони,
Оці московськії сини,
Прожити можуть без війни.
Я так скажу – хіба свиня
Не підриває тин щодня?
Таких свиней не знав ще світ,
А щоб не рили - в рило дріт!
Інак - гаплик, ярмо і гніт!!!
Вірш написаний 11.09.2009 року (про що публікувалося в Інтернеті)
ОЛЕГ ЧОРНОГУЗ
15 квітня 2021 року знаменитому українському письменникові і поету виповнюється 85!
Чи хочуть москалі війни?
Як відповідь на відомий вірш(пісню) Євгенія Євтушенка
"Хотят ли русские войны?”
"...ми несемо її (владу - ОЧ.) з далекої півночі на вістрях своїх багнетів і там, де ми її встановлюємо, повсякчасно підтримуємо її силою цих багнетів”.
Жандармський підполковник Муравйов.
Депутат Держдуми РФ Бабурін порадив Кремлю нанести превентивний атомний удар, якщо Україна знову не приєднається «добровільно» до Росії.
З інтернету.
"Как я мечтаю, что б русские солдаты омыли свои сапоги теплой водой Индийского океана и навсегда перешли на летнюю форму одежды...”
В.Жириновскій, "Бросок на юг”.
"Старший брат” не може ані хвилини без війни і тепер збирається атомно ударити по "молодшому брату”, який по своїй дурості вступив до без’ядерного клубу, не залишивши за собою навіть тактичної зброї, щоб, як казала "Залізна леді” - Маргарет Тетчер: "поки у мене є атомна зброя, я спокійна за свою країну”.
Ці удари із уст бабуріних, жириновських, як стратегічні ракети, летять мало не щодня з московського ефіру в Україну. Вибухають вони то над Тузлою, то над Керченською протокою, то над Генічеськом (Херсонська область), то спалахують на усіх українських маяках, загарбаних «старшим братом» в чужій країні, вибухають в ефірі над Києвом, Одесою, Харковом, Донецьком і Львовом. Може, це українці, а не рогозіни, затуліни й інші офіційні особи вчора мало не щодня, заявляли: «Якщо Україна вступить в НАТО, ми проти неї застосуємо не тільки політичні, економічні, а й інші ефективні засоби».
«В течение часа будет зачищен Майдан. После того, как мы наведем порядок в Киеве, мы наведем его по всей стране», - заявив 18 лютого в ефірі телеканалу «Россия-24» відкритий агент Москви (на думку автора вірша) і за сумісництвом - народний депутат України Олег Царьов.
27 лютого 2014 року російський віце-адмірал Вітко зібрав у Севастополі всіх генералів і сказав: "Ми починаємо війну з Україною". Сьогодні "братня” Росія з одного боку, "освідчується в любові” до українців перед світом, а з іншого - тримає в рукаві бандитський ніж, щоб підступно ударити ним у спину "братньому” народу.
Росія мріє розв’язати з нами війну. Подібно до Адольфа Гітлера (перший випадок в історії людства, коли під час світової Олімпіади розпочалася війна - Друга Світова, Путін вирішив вирішив повторити "подвиг” Адольфа і на себе одягти гітлерівські лаври. Про кремлівські провокації в Криму, як "ескадрон смерті” на вулицях Києва.
Інтернет у той час рясніє палаючими статтями й ненавистю до борців за свою незалежність і волю, яких Кремль і його агітпроп обзиває не інакше, як екстремістами, бандерівцями, печерними ультрас, фашистами тощо. Кремлівські бонзи уже мали б запам’ятати, що українці за своєю ментальністю не завойовники, українці за своєю ментальністю – будівничі.
Українці в 1922 році не обмінювали Крим на Таганрог і на інші чималі шматки землі в чорноземній зоні Курської, Воронізької та в інших областей, що межують з Росією, в обмін на чергове «вікно» до Азовського моря після пробитих (зрозуміло, багнетами) до чергового вікна «у Європу», а точніше - до Чорного моря. Не українці, а в українців згодом (після 1922 року) забрали Крим назад, забувши нам повернути Таганрог й інші українські території разом із чималим шматком Азовського моря. Не українці «добровільно приєднали» чи «подарували» самі собі вдруге у 1954 році Крим і за це ще раз віддали шматки своєї землі, зокрема, землі Слобожанщини, аж до Брянської області (Стародубський козачий полк Івана Скоропадського) і утворили з частини земель Харківщини Білгородську область (з більшістю етнічного українського населення), яку «добровільно приєднали» до... Росії. Тепер вони реалізували план повернення Криму в лоно Російської Федерації і виспівують при цьому стару імперську пісеньку-агітку Євгенія Євтушенка "Хотят ли русские войны?”. Я не поет, але я не стримався і, як сатирик, написав відповідь путінським імпер-шовіністам. Ось вона ця відповідь:
Чи хочуть москалі війни?
Чи хочуть москалі війни?
Звичайно, люди, бо вони
І дня не можуть без війни.
Найдивовижніша "страна” -
Для них війна-це "мать родна”.
Народець цей від сатани,
Він дня не може без війни,
Вони неначе таргани...
Їм воювати, а чи красти
Це все одно, що коней пасти.
Вони, мов стадні барани
Посунуть дружньо на лани
І все зметуть, до ярини...
Відомо всім, що це орда,
Війна для них - це їх "страда”.
Такі московській сини.
Під себе все метуть вони
Й всі сили кинуть для війни,
Москальський ген - це хан Батий:
- Де кінь ступив, той клапоть мій...
Щоб вдовольнилися вони,
Підуть на скелі й валуни
Усе згребуть, такі вони.
Для них війна – солодкий дим,
А дім чужий - це їхній дім.
Відомо всім, що і слони
Там народились, де вони,
Бо хочуть й Індію сини,
Та ще й Індійський океан
Загарбати (такий в них план).
Аби на гребені "волни”
Помити чоботи й "чолни”,
Штики від крові і штани.
Для них війна - це щось святе,
А мир і спокій - це не те.
Вже гори бачать і крізь сни
Готові в бій до свіжини...
В них не існує чужини.
Москаль, для всіх – чума і тля,
Де його слід - його земля.
Хоч атом кинь і зупини,
Та не зупиниш їх, вони,
Як тії сучині сини
Ідуть вперед і напролом
Беруть чуже, кричать: "Мой дом!”
Пройдуть усе, а з-за спини
Удар ножем - такі вони,
Оці московські пацани.
На звичай, мову - наплювать
Їм би прибрати й панувать.
Стають не люди, а чини...
Усюди там, де є вони,
Там сльози, кров і без вини
Суди і розстріли, Сибір,
Концтабір, смерть, мені повір.
У тебе в хаті ці сини!
Тепер господарі вони,
Відпочивають від війни,
А завтра знову, далі в путь
У Грузію, в Чечню попруть.
Ані стида, ані вини,
Вони тупі, мов колуни -
Ні дня не можуть без війни.
Шматок, як в когось відколов,
Кричить: ”А завтра "на хахлов...”
Підемо в Крим - їм сняться сни,
Що вже навік в Криму вони.
В Херсоні теж, там кавуни.
Ці москалі - жахливий сон.
Для них грабунок - це закон.
Згребуть під "водку” й деруни.
Ковбаси, м’ясо, колуни,
Чужі двори, чужі млини.
Як може хто цього не зна,
У них орда – уся "страна”.
Заполонять, мов табуни,
Залопотять, мов кажани
Безмежний простір. Ці сини.
Кругом нагидять й наплюють -
Така в крові московська суть.
Та ще й найбільші брехуни -
Московські сучії сини.
Ні дня не можуть без війни.
Москва - чума, земна печаль,
Це рак, це смерть - це все москаль.
А ви питали, чи вони,
Оці московськії сини,
Прожити можуть без війни.
Я так скажу – хіба свиня
Не підриває тин щодня?
Таких свиней не знав ще світ,
А щоб не рили - в рило дріт!
Інак - гаплик, ярмо і гніт!!!
Вірш написаний 11.09.2009 року (про що публікувалося в Інтернеті)
ОЛЕГ ЧОРНОГУЗ
Коментарі