Ми не цінуємо землі. Що ми без неї?
Шануємо всіх, хто, як вважаємо, нас годує. Батьків, начальників, можновладців. Людських синів з дочками. Та хто ж нас годує насправді, як не наша земля?
Бог дарував нам її. Вимилував, вилюбував. Виділив найкращий шматочок з-поміж усіх.
Наситив її Своєю Любов`ю. І стала вона плідною. Настільки, що й патик встромлений в неї дає плід.

Ущедрив її озерами й ріками. Прикрасив лісами та горами. Осяяв сонцем. Загорнув у голубінь Неба.

І оселив на ній люд працелюбний. Життєрадісний та волелюбивий. Ще мову йому дав особливу - що звучить, немов пісня.

По-різному жилося тому людові. Випробування мали різні. Були темні та світлі часи.

Та понад усе цінували свою землю. Розуміли, що без неї не буде життя. Залежність та рабство.

Скільки ж поколінь перейшло на цій землі!.. І вони цінували. Тому й ще ходимо нею.

А ми?.. Що ж ми?.. Що ми без своєї землі?.. Подумаймо над цим..

Що ми залишимо наступним поколінням? Чому себе вважаємо у праві розтринькувати надбання предків?

Приходьки ми. Гостюємо отут. Нас у відрядження сюди відправили - на землю цю.

Ми завжди пам'ятали це. Та в цьому віці, ніби збожеволіли.

Одні поводяться, неначе жити їм віки. Ніяк не наталують у кишені. І зупинитися не можуть.

А інші збайдужіли. Й пасивно дивляться на те, як нищаться ліси. Забруднюють повітря. Й ріки.

Тепер земля..

Вона дісталася нам у спадок від дідів і прадідів. Минулих поколінь. Які сплатили кров'ю її ціну. Кістки яких лежать усюди тут.

Чому ж не вдячні? Чому ми мріємо її не зберегти - загнати подорожче? Урвати куш - грошви отримати.

Розводимо - от прийдуть іноземці. І будуть обробляти землю. Загосподарюють тут. Тоді ми заживемо..

Яке ми право маємо ось так от міркувати? Що скажемо ми, зустрівшись із дідами? Коли підемо до них туди - у засвіти.

Чи зможемо ми подивитися у вічі їм? Вони насмерть стояли. Аби загарбникам не дати панувати в ріднім краї.

Ми що їм скажемо? Що продали? Й покажемо торбинку із срібняками? І ким ми станемо в такому разі?..

Катерина Когут, психолог
Інф. із сторінки автора у Фейсбук

Коментарі

 

Коментарі  

 
+1 #2 Ігор 12.08.2019 20:56
Українська земля не продається , вона належить українському народові, а бажаючим купити, милості просимо на Північно - Броварське.
Цитувати
 
 
+1 #1 Varnak 12.08.2019 10:54
"Хто дав право розпродати землю наших дідів, які сплатили кров'ю її ціну?"

Славних прадідів великих
Правнукі погані!
http://newbabilon.somee.com/poetry/poslanie.html

73% (+) віддали не тільки землю, але й свободу, життя і честь. "Устали от войны".
А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби,
http://oursong.narod.ru/kobzar/kobzar.html


Мы превратились в олигархическую республику
Елена Подгорная
11.08.2019

Ну что ж… Мы тут все так боролись с олигархами, что незаметно для многих из парламентско-президентской превратились в олигархическую республику.
Убили дракона, можно сказать.

Но большинству нравится, судя по тишине в области критики и довольному повизгиванию со стороны всяких медиа и толп простого нарида.

Теперь у нас есть большой бородатый “бабушка” с мягким уютным пузом, который влияет на всё и вся. На президента – непосредственно . Руководитель Офиса Президента, личный адвокат “бабушки”, уже всем примелькался, и в части взаимоотношений Андрея Богдана с Владимиром Зеленским уже ни у кого нет никаких иллюзий.

На фракции в парламенте господин Коломойский влияет не меньше – где поддержкой, где шантажом. Мы ж все помним внезапную набожность Юлии Владимировны и её частые поездки на Землю Обетованную перед выборами. Игорь Валерьевич свободно и обыденно обсуждает фаворитов на пост премьера. Так же непосредственно он назначит министров. Это та самая твёрдая рука и заботливый батюшка для большей части населения, о котором они так мечтали.

Вообще, это отличная позиция. Самая выгодная из всех. Игорь Валерьевич на всё влияет, всем руководит и распоряжается. Но в случае чего виноват не он, а президент Зеленский и всякий там Кабмин с депутатами.
Одно ноу хау с электрическим ошейником, ой, пардон, искусственным интеллектом для депутатов Слуг Народа чего стоит. Я рукоплещу. Ведь этой штуке даже работать не обязательно. Главное – рассказать всем, что эта система установлена и за всеми следит. Дальше можно вызывать время от времени каких-нибудь депутатов на ковёр, вести проникновенные беседы, и всё получится само собой. И партийная дисциплина на высоте. И все телодвижения во фракции как на ладони.

В общем, нам так не жить.

Привыкли, понимаешь, судить всех по себе. А надо было булавой всем 3,14дюлей раздать, гайки закрутить, ошейники на депутатов надеть и править себе твёрдой рукой. Реформы делать.
Судей менять не на кого было? Та ну… Вона сколько выпускников юрфаков по стране. У нас же каждый третий – юрист. Каждый второй – экономист. Остальные – эксперты, политологи и правозащитники.
Сменили весь судебный состав и всё. А дальше нарид пусть себе е*ётся, как получится. Общественный запрос выполнен? Вот и всё. Кушай.Те.

А мы тут в демократию игрались. Доигрались. Спасибо-пожалуйста.

https://tverezo.info/post/101085
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити