Держава під егідою реформ повертає на круги своя різноманітні схеми допомоги наближеним олігархам
Так, наприклад, зараз явно не в фаворі Рінат Ахметов, чиїй енергокомпанії ДТЕК держава йде на три великі поступки.
Поступка перша. Експортна
На минулому "саміті" енергетиків "Энерговесна 2016" в інформпростір було випущено багато цікавих повідомлень. Багато з них виходили від Віталія Бутенка, директора з комерційної діяльності ДТЕК. Наприклад, він підкреслив, що в даний момент компанія ДТЕК, відправляючи електроенергію на експорт, фактично працює собі в збиток. Але йде на це для того, щоб не закривалися вітчизняні вугільні шахти в тому ж Львівсько-Волинському басейні. При цьому, як відомо, більшість вугілля на західні станції ДТЕК поставляються зовсім не з сусідніх шахт, а з "Павлоградвугілля" самої ж ДТЕК.

Далі – більше. Бутенко каже, що подальший експорт електроенергії неможливий, і існуюча ситуація призведе до зупинки 5 енергоблоків, припинення споживання вугілля Львівсько-Волинського басейну. Тобто шахтарі вийдуть на вулиці, валюта перестане надходити в країну. І Бутенко вважає, що зараз ситуація в руках уряду, який повинен прийняти необхідне для енергосистеми рішення.

Рішення очевидно. Зараз у Кабміні розглядається питання скасування дотаційних сертифікатів в експортній ціні на електроенергію. Введені вони в кінці 2000-х, коли компанія Ахметова боролася за панування на ринку експорту електроенергії для того, щоб видалити з неї конкурентів, зокрема, Ukrenergy Holding, спільного підприємства Василя Бечваржа Korlea з державною компанією "Укрінтеренерго", що по суті монополізував експорт електроенергії в Європу. В захопленні енерговлади чимало допоміг Ахметову і прихід до влади донецьких.

В середині 2012 року уряд вилучив дотації з ціни електроенергії для експорту в країни Європи - Словаччину, Румунію, Угорщину, Польщу. До цього часу монопольним експортером вже був ДТЕК. Ці рішення були прийняті для того, щоб зберегти ринки збуту, оскільки вартість української електроенергії перевищувала її ціну в сусідніх країнах. Але в кінці 2014 року сертифікати повернулися. Тоді їх повернення аргументували двома причинами. Перша – необхідність акумулювати на рахунках Енергоринку додаткові кошти для закупівлі вугілля. Друга – приведення формування ціни на експорт у відповідність з законом, тому що в той час поставки в Європу дотувалися за рахунок українського споживача.

Дотаційні сертифікати — вид компенсації постачальникам електричної енергії, які працюють за регульованим тарифом, збитків від постачання електроенергії окремим категоріям споживачів, переважно населенню. Кожен постачальник за регульованим тарифом захищає перед ринком обсяг дотаційних сертифікатів, виходячи з структури своїх споживачів. У 2015 році вони займали приблизно 30% у структурі оптової ринкової ціни.

Тепер же ДТЕК натякає, що сертифікати непогано було б скасувати знову. Зараз же, очевидно, уряд готовий посприяти відновленню поставок за кордон. Так, в минулому році експорт ДТЕК склав 3,5 млрд кВт-год. Навіть якщо припустити, що в 2016-му він втримається на такому ж рівні, при нинішній вартості електроенергії в українському енергоринку в 1,237 грн/кВт-год, лише на Бурштинській ТЕС ДТЕК заробить близько 850 млн грн прибутку. І це не рахуючи ще маржі, яку компанія отримує на трейдингу.

Скасування сертифікатів збільшує і без того чималий прибуток компанії-монополіста. Крім промисловості, тягар відшкодування цих 30% ляже і на громадян України: Національна комісія з державного регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) буде змушена підняти ціну для населення, щоб збалансувати ринок. До речі, так було зроблено після скасування дотацій для експорту електроенергії до Молдови в 2011 році.

Поступка друга. Чорного кольору
Експортом ДТЕК не обмежився. Ще одним етапом відновлення ДТЕК на українському енергоринку стала нова формула ціноутворення на вугілля авторства НКРЕКП. ДТЕК ще в минулому році наполягав на тому, що вартість вугілля, який Україна закуповує на підконтрольних територіях, повинна становити не менше 1500 грн. НКРЕ весь 2015-й доводив, що така ціна не обґрунтована і завищена. Однак, по суті, зараз своїм новим рішенням її і підтвердив.

В якості нової "реформи" НКРЕКП запропонував формувати вартість вугілля на основі вартості вугілля за міжнародним індексом API2 + фрахт. АРІ2 – це зведений індекс цін на вугілля в регіоні ARA (Амстердам, Роттердам, Антверпен), який включає в себе вартість вугілля, а також витрати на його доставку в порт. "До цієї методики взагалі не було, а її відсутність призводило до ручного режиму і дисконтів або премій до міжнародної ціною, – аргументує рішення комісії її голова Дмитро Вовк. – API2 ж є ключовим індексом для енергетичного вугілля в Європі".

В даний час індекс API2 котирується на рівні $40-45 за тонну вугілля. Вартість фрахту при нинішніх умовах – ще близько $15. Сумарно отримуємо близько $60 за тонну. Начебто все зрозуміло? Але є нюанси. Перший – в даних розрахунках не враховується якість українського вугілля, який містить багато золи і сірки через що Україна відчувала труднощі з його експортом. Ці параметри істотно знижують вартість сировини, тобто коштувати вона повинна не $40-45, а в 1,5 рази менше. Крім того, API2 вже враховує вартість транспортування, навіщо її рахувати другий раз – невідомо. Виходить, вугілля з ДНР і ЛНР спочатку повинне приїхати в Роттердам, а звідти повернутися вже на українські ТЕС. Для порівняння – Японія імпортує вугілля по $56/т, Туреччина – $42/т. І тільки Україна сама у себе купує погане вугілля за $60, ще й переважно у підприємств ДТЕК, так як ДТЕК здійснює ввезення і вивіз вугілля з ДН/ЛНР згідно з наказом Антитерористичного центру.

Втім, така методика працює для імпортного вугілля. Так, у лютому 2016 року вартість тонни вугілля в МТП Южний (IF ) становила $56/т, після перевалки - $63/т. При цьому лютневий індекс API2 склав $44/т, що з урахуванням фрахту і перевалки дає ті ж 1488 грн./т в українському порту.

Так як вугілля – це основна (80%) складова тарифу на електроенергію з теплових станцій, відповідно, НКРЕ підвищила тариф на відпуск для ТЕС. З урахуванням ПДВ новий тариф для них з 1 березня складе близько 1,30 грн/кВт-год. До цього він становив 1,18 грн/кВт-год. У той же час, в ДТЕК скаржаться, мовляв, незважаючи на те, що тариф підняли, він коливається і все одно низький. Для порівняння – в Німеччині е/е, вироблена на ТЕС, продається по 2,4 центи/кВт-год. В перерахунку на гривні – це 0,72 грн/кВт-год, вже з урахуванням плати за викиди СО2, які українські тепловики не платять. І ніхто не говорить про збитковість генерації.

У своїх повідомленнях в ДТЕК не враховують інший факт – вартість оптової ціни на електроенергію зростає. У травні оптова ціна зросла на 5%, а в цілому в 2016 році (грудень до грудня 2015 2016) очікуване її зростання складе близько 13,6%.

Генеруючі компанії продають електроенергію за тарифом, який встановлює Регулятор – НКРЕКП. В Україні атомна генерація і гідро-генерація – дешеві джерела е/е, мають досить низький (1,5-2 у порівнянні з ТЕС) фіксований тариф. НКРЕКП встановлює фіксовані тарифи для всіх виробників е/е. крім теплової генерації, у якій тариф плаваючий. Він розраховується за результатами роботи ТЕС за місяць. Тобто ТЕС дізнаються "чому" вони продали свою електроенергію, тільки коли місяць закінчився. Але сама сіль навіть не в цьому. Через блокування рахунків дп НАЕК "Енергоатом", оператор АЕС, опинилася у складній ситуації. Це дає можливість НКРЕКП вішати на "Енергоатом" всі гріхи свого виключно ручного управління енергоринком. А саме – звинуватити атомників в тому, що через їх позапланові зупининки регулятор вимушений був прив'язати вартість вугілля, в тому числі того, яке поставляється з неконтрольованих територій, на європейській біржі. Мало того, що причинно-наслідковий зв'язок у таких умовиводах відсутній, так ще й НКРЕКП демонструє, що її не цікавить ні той факт, що частина блоків. що простоюють, знаходиться в режимі "продовження ресурсу", а ще частина – в позапланових ремонтах через проблеми на електротехнічному обладнанні, на відновлення якого та ж НКРЕКП системно недодає грошей. При цьому, ні Кабмін, ні АП не роблять нічого, що могло б розблокувати роботу найбільшого в країні виробника електроенергії. Проблеми індіанців шерифа не хвилюють. Тим часом у балансі споживання зростає частка більш дорогих ТЕС. А з нею зростає і виручка ДТЕК.

Поступка третя. Зеленого кольору
Але всього вищепереліченого виявилося замало. ДТЕК вирішив знайти і інші способи отримання грошей від держави Україна. На цей раз – загрібаючи каштани котячою лапкою. На території, непідконтрольній Україні, залишилися 2 теплових і 4 вітрових електростанції. Рік тому Кабмін прийняв постанову № 263, якою заборонив викуповувати електроенергію у виробників, які знаходяться в ЛНР і ДНР. Відповідно, ТЕС залишилися без коштів для купівлі вугілля, а ВЕС – без "зеленого" тарифу. Такий вчинок був логічний – станції тоді регулярно піддавалися обстрілу, так і терористи брали їх під контроль. Але через рік політична ситуація раптово змінилася. В кінці квітня Кабмін дозволив купувати "зелену" електроенергію на контрольованих територіях, встановивши механізм закупівлі в вітропарку "Новоазовський" виключно тієї електроенергії, яка поставляється на підконтрольні території Україні.

Примітно, що "Новоазовський" належить компанії "Вітропарки України", власниками якої є Олег Мкртчан, генеральний директор і співвласник "Індустріального Союзу Донбасу", Олена Близнюк, дружина сина екс-губернатора Донецької області та екс-міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолія Михайловича Близнюка, а також Максим Єфімов, колишній директор краматорської "Енергомашспецсталі" і нині народний депутат від БПП І найцікавіше те, що сайт InformNapalm зафіксував присутність бойовиків на території новоазовського вітропарку. Тому неформально держава тепер платить терористам не тільки вугілля, але і за "зелену" електроенергію.

Цікаво й інше. Раніше "Новоазовському" доводилося домагатися розрахунків через судові рішення. Зрозуміло, що така ситуація не грала на руку власникам. Але лобіювали корекцію постанови аж ніяк не сім'я Близнюка і Максим Єфімов, який працює в парламенті, а ДТЕК Ріната Ахметова. Своїх ВЕС у ДТЕК на території ДНР і ЛНР немає. Який же інтерес у донецького олігарха?

Згідно з постановою №263, прийнятою ще в минулому році, Міненерго повинно було визначити точки "прийому" електроенергії. Природно, електроенергія туди заходить "вся", і визначити, яким видом генерації вона зроблена, не представляється можливим – на електронах бірки з назвами ТЕС або ВЕС не навішені. Більш того, системи АСКОЕ, які перебували на станціях, давно вже не використовуються. ДТЕК і дружня йому "Донбасенерго", чиї станції опинилися на відрізаних територіях, не можуть продавати електроенергію з двох ТЕС. Відповідно – ці станції не отримують припливу зовнішніх коштів. Однак є технологічний вихід з даної ситуації. Перекидання ліній на парк Новоазовський – складна, але можлива. І тоді тепловики отримають можливість мало того, що продавати е/е на територію України, так ще й по вартості "зеленого" тарифу, який становить близько 2 грн/кВт-год для вітрових станцій.

ДТЕК повільно, але впевнено повертає собі вплив на енергетичному ринку. І робить це з схвалення Адміністрації Президента, Кабміну та інших вищих чинів, які, використовуючи необхідність реформ, дають зелене світло зародженню нових енергетичних схем і пірамід в Україні.

Інф.: rbc.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити