ОТГ, які створювалися ще Гройсманом як "спроможні", виявилися неспроможними!
Юлія Курочкіна: Ми вирішили перевірити ефективність створених ОТГ, а саме — темпи зростання бюджетів тих ОТГ, які увійшли в першу хвилю реформи децентралізації.
Як виявляється, за три роки існування в переважній більшості громад розмір дотацій лише збільшився, а доходи загального фонду ОТГ 14 із 23 областей значно зменшилися.
У розрахунках використані відомості виконання бюджету однакового місяця до створення ОТГ, за рік і станом на вересень 2019 року.
Про це йдеться у матеріалі видання DT.ua:

(Не)спроможність ОТГ
Чи справді дотримання формальних норм створює спроможні громади?

Методика формування спроможних територіальних громад визначає норми, згідно з якими можливе утворення спроможної громади. Та якщо "спроможність" — термін переважно економічний, у самій методиці більше уваги присвячено географічним і, в найкращому разі, інфраструктурним засадам існування майбутньої ОТГ. Хоча, як показує це дослідження, громади в Україні створюються та функціонують і без дотримання вимог зазначеної методики.

Під час ініціювання формування нових об'єднаних територіальних громад завжди порушується питання їх спроможності. Українське законодавство визначає спроможність громади як "здатність самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці".

Поняття "спроможність" використовували від самого початку реформи децентралізації 2014 року в Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Визначення терміна в ній не надавали, проте відштовхувалися від зворотного: причиною для реформи стала неспроможність громад здійснювати власні і делеговані повноваження у сферах надання публічних послуг.

Яким чином визначається "спроможність" громади?

Повноваження з визнання громад спроможними мають обласні державні адміністрації, Кабінет міністрів і власне громади, які добровільно вирішили об'єднатися. ОДА розробляє та ухвалює проєкт перспективного плану області, який пізніше затверджується Кабінетом міністрів. Громади можуть бути залученими до формування перспективного плану, паспортів спроможних громад, в їх компетенції вирішення питань добровільного об'єднання або добровільного приєднання до вже існуючої громади, а також створення органів місцевого самоврядування. Процес формування спроможних громад наведено у Методиці формування спроможних територіальних громад. І, здавалося б, це являє собою певний алгоритм: спочатку розробляється та ухвалюється проєкт перспективного плану, потім він затверджується Кабінетом міністрів, далі громади добровільно об'єднуються та створюють свої органи місцевого самоврядування.

Однак, як виявляється, непоодинокими є випадки створення громад поза перспективним планом. Наприклад, на Харківщині наприкінці 2019 року пройшли перші місцеві вибори до чотирьох громад, жодної з яких не існувало як окремих суб'єктів у перспективному плані області на момент оголошення виборів. За чотири дні до виборів три з них з'являються у плані, четвертої ж немає донині. Хоча саме на основі перспективного плану формують бюджет на наступний рік.

Нерозривність території як вимога спроможної територіальної громади

Важливим фактором при визначенні спроможності громади є окреслення зони доступності її потенційного адміністративного центру. Методика формування спроможних територіальних громад стверджує таке: відстань від потенційного центру до громади з населенням понад 10% від усього населення ОТГ має становити не більш як 20 км (або у разі невідкладних випадків час прибуття швидкої чи пожежної допомоги не повинен перевищувати 30 хвилин). Територія громади має бути нерозривною, створюватися в межах однієї області та одного району. Якщо створюється громада в рамках суміжних районів, то зміщуються і межі районів на користь того району, де розташований центр майбутньої ОТГ.

Щоправда, вимога до відстані від потенційного центру до віддалених населених пунктів не відповідає критеріям попередньої оцінки рівня спроможності територіальних громад. За шкалою, де 1,5 — це низький рівень спроможності, а 5 — високий рівень спроможності, більша площа, яку займатиме майбутня громада, має більше числове значення під час підрахунку. Тобто згідно з методикою для досягнення вищого рівня спроможності громада має бути більшою за 400 кв. км, але разом із тим нікуди не зникають вимоги до 20-кілометрової зони доступності її центру.

У складі об'єднаної територіальної громади не може існувати інша територіальна громада, яка має свій орган місцевого самоврядування. Цей пункт, як доведено на практиці, можна трактувати як мінімум двома різними шляхами.

Перше трактування: ОТГ не може включати до свого складу іншу громаду, яка має (і матиме після включення її до складу) свій орган місцевого самоврядування. Саме по собі таке трактування обмежується неможливістю одночасного існування двох влад одного рівня на одній території.

Друге трактування може полягати у неможливості "оточення" однією громадою іншої. Тоді частина вже створених ОТГ грубо порушують норми законодавства. Подібний кейс подвійного трактування існував перед виборами до Сухополов'янської ОТГ на Чернігівщині, хоча новостворена громада оточила місто Прилуки не з усіх боків. Але, вочевидь, заборона "взяття в облогу" однією громадою іншої могла б поширюватися на подібні кейси лише у разі юридичного закріплення самоврядної громади у складі іншої.

Якщо оминути друге трактування цієї норми, розташування однієї громади всередині іншої, по суті, може порушувати норму нерозривності територій громад. Щоправда, можливо це лише за умови, якщо внутрішня громада є об'єднаною або планує об'єднуватися з іншими громадами за межами тієї, що "оточила" її.     Повний текст

Юлія Курочкіна
Інф.: dt.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити