Україна наближається впритул до ринків збуту яловичини в ЄС та мусульманській Азії з мільярдним населенням
5 серпня продовольча та сільськогосподарська організація FAO при ООН, банк EBRR та Асоціація виробників молока провели в УНІАН прес-конференцію на тему
“Один мільярд доларів на рік додатково або перспективи виробництва та експорту яловичини”.
Було заявлено, що виручку в приблизно 1 млрд доларів США щорічно втрачає агросектор України, ліквідуючи основну частину поголів’я молочних бичків, замість відгодівлі до м’ясних кондицій.
Доповідали: економіст департаменту технічного співробітництва FAO
Андрій Ярмак, національний експерт FAO
Віталій Башинський, Голова державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
Володимир Лапа і директор ТОВ «АГРІКОР Холдинг»
Олег Швидченко. Цей захід відвідали близько 20 журналістів.
На жаль, критичний аналіз поданої інформації загалом може дати підстави до оптимізму лише людям із досвідом беззаперечної довіри партійних зборів КПРС, де в повній мірі декларувалися принадні цілі, озвучувалися п’ятилітні плани, не враховуючи роль перепон і їх потужність та мотиви всіх задіяних учасників.
Позитивні факти
Беззаперечно, Україна перебуває в безпосередній близькості до ринків збуту яловичини: ЄС та мусульманської Азії з мільярдним населенням. Очікується, що собівартість яловичини в Україні буде й надалі низька, з огляду на консолідовані зусилля власників крупних експортерів і політичних партій в Україні на рівні Верховної Ради і Кабінету Міністрів не підвищувати мінімальну заробітну плату й надалі, а підвищувати курс валют. Відповідно не дивно, що експортний продукт, яким годують скотину в Україні – наразі дешевий, якщо перевести в тверду валюту. Цілком згідний, що переробка м’ясної сировини – шлях до високої доданої вартості.
А тепер про перепони
Перше. Це - «п’ятирічні плани», ніким не контрольовані. Подолання українським бізнесом відсталості щодо санітарних і ветеринарних вимог та вимог до якості яловичини країн ЄС в оптимістичному варіанті – це якраз п’ятирічка. Бо на державному рівні чиновники довгостроковими планами не переймаються, як правило.
Друге. Дуже принадним є бажання експортувати їжу до нафтовидобувних країн Азії. Та виявляться українська сертифікація Халяль вже не приймається мусульманськими державами, бо скомпрометувала себе. Для тих, хто не знає, знак Халяль дається виключно тим підприємствам і товарам, котрі при забої тварин та переробці в «технологічний процес» включають певні молитви згідно вимогам культури мусульманської релігії. Сертифікація Халяль не може бути організована українською державою. Організація, яка має право видавати сертифікати Халяль - позадержавний орган. З огляду на неспішне світосприйняття плину часу в мусульманському світі, коли з’явиться нова можливість сертифікації Халяль в Україні – не прогнозує ніхто.
Третє. Розмови про принадний експорт не орієнтують бізнес на розвиток внутрішнього ринку і попиту, погіршуючи й без того його кволий стан. Заяви про нерозвиненість культури споживання яловичини в українців і сподівання на зміну ситуації лише в разі успішного експорту виглядають принаймні дивними догадками. Вже мабуть 20 років мережа ресторанів МакДональдс кожен день успішно годує нову українську генерацію гамбургерами з яловичими котлетами і гордо про це заявляє в рекламі. Проблема в тому, що крім бажання експортувати, мало хто в Україні вміє і хоче сучасно продавати. І не думає, що конкурувати на зовнішніх ринках прийдеться теж.
Оцінюючи глобальність перепон та враховуючи непевність і відтермінованість їх подолання, навряд чи найближчим часом мільярдні перспективи запалять бізнесові маси процесом інвестування та розвитку виробництва яловичини в Україні заради виробництва без гарантій збуту. Та все ж, дякуючи активності міжнародних структур та асоціацій виробників, стають реальністю спроби допомогти українському бізнесу і дати дороговкази до світла в кінці темного тунелю. Та поки не відомо, якої довжини той тунель і які там ще не видимі у пітьмі ями.
Звертаю увагу на позитивний феномен: не дивлячись на збитки, голосів про бізнес-возз’єднання з ринком Російської Федерації від ділових кіл майже не чутно. Значить, труднощі здолаємо.
Роман Колядюк,
спеціальний кореспондент ВН, експерт із стратегічного планування та досліджень AMGCКоментарі
