Інф. ВН (доповнено)

Оскільки Світовий Форум українців – подія не пересічна (хоча б тому, що відбувається раз на 5 років), усі чекали прориву в організації взаємодії світового українства. Проте, виявилось, що критичний згусток проблем, який накопичився не лише в Україні, а й у діаспорі, наче в дзеркалі, був відтворений на V-му Форумі українців. Цей Форум був підготовлений слабко. Учасники форуму заздалегідь не знали ні його програми, ні секцій, ні проектів документів. Сайт УВКР практично не діє, остання інформація там – від березня 2008-го року! І загалом УВКР є закритою клановою структурою. 

Сайт української діаспори в республіці Комі – чи не єдиний, який напередодні опублікував Програму заходів Форуму. До речі, підсумкову Ухвалу Форуму також розміщено лише на цьому сайті. А на сайті УВКР до цього часу розміщено застарілий склад УВКР, де зазначений Анатолій Погрібний, який давно пішов з життя…

Було б доцільним узагальнені пропозиції для Форуму з України розробити заздалегідь. Такої ініціативи з боку УВКР не було.
Все ж таки, українська інтелігенція, зокрема, передала на Форум (і особисто Голові СКУ Є. Чолію) текст Відкритого листа до громадян України до всіх українців про необхідність встановлення історичної правди щодо процесу державотворення України. Але цей лист, в якому були конкретні стратегічні пропозиції, був проігнорований.

Коротко про перебіг самого Форуму. На ньому вперше не був присутній особисто Президент України. Це велика неповага до українців.
Глава МЗС України Костянтин Грищенко виступив з привітанням від Президента в дусі «совдепівських традицій». У своєму ж слові Грищенко нічого корисного не сказав. Прозвучав лише його «совдепівсько»-чиновницький звіт про власну діяльність, хоча цього й не вимагалося. Очевидно, йому більше сказати було нічого.

Заступник Голови УВКР Михайло Ратушний у своєму виступі зізнався, що не володіє інформацією про точну кількість українців за кордоном, вказавши цифру від 8 до 25 мільйонів чоловік. Це не витримує критики: УВКР зобов’язана мати повний і точний реєстр української діаспори за кордоном!
Виправдовування М. Ратушного на звинувачення І. Драча в "туристичних вояжах" керівництва УВКР, по суті, стало підтвердженням нецільового використання коштів. 

Виступ Голови СКУ Євгена Чолія був набагато глибшим, ніж виступи очільників УВКР: Д. Павличка та М. Ратушного.

На Форумі не було надано слова Герою України Левку Лук’яненку.

Робота в секціях Форуму була вкрай не підготовленою. Вірніше, підготовленою… в кращих традиціях «совка».
Керівниками секцій були маловідомі люди. Відповідно, й рівень роботи секцій був низьким.
Чомусь з’явилась окрема «молодіжна» секція. Подібні «молодіжні крила» завжди були при партійних організаціях в СРСР, та й не перевелися в деяких сучасник політичних партіях та громадських організаціях. Багатьом молодикам в «білих комірцях» дуже далеко до справді вічно молодого українського духу Левка Лук’яненка, Богдана Гаврилишина, Дмитра Павличка, Івана Белебехи…

























                       Окрасою Форуму стали чарівні українки
                 На фото: Марія КОВАЛЕВСЬКА, художник (м. Київ)


Перед початком роботи секцій в «Українському домі» не було належної інформації про місце їх проведення. Треба було бачити, як людина поважного віку професор Богдан Гаврилишин шукав по різних поверхах потрібну секцію.

Інформаційній секції взагалі не знайшлося місця в «Українському домі» і її учасників направили в готель «Козацький». В готелі для цієї секції надали тісне приміщення на 20 осіб, хоча учасників було 50! При цьому правова та молодіжна секції працювали в «Українському домі» в просторих приміщеннях на 100 чоловік при реально присутніх менше 30-ти!

По дорозі до «правничої» секції «загубився» Відкритий лист правознавців до Президента Януковича з вимогою припинити судовий процес над екс-прем’єром Юлією Тимошенко.

На всіх секціях були роздані вже готові проекти резолюцій,  які до того ніхто в очі не бачив. Обговорення тексту резолюцій було символічним і не вплинуло на кінцевий результат.

Михайло Ратушний був обраний новим Головою УВКР на безальтернативній основі.
Ухвала V-Форуму українців була прийнята без аналізу виконання резолюції IV-го Форуму  і є невиразною та «беззубою». 

Червоною ниткою у виступі М. Ратушного та в Ухвалі Форуму прослідковується не бажання реформувати невиразну й недосконалу систему співпраці світового українства, а бажання дорватися до державного фінансування УВКР.

Постає запитання: а чи так необхідне існування УВКР? Невже повноважень СКУ не достатньо для організації діяльності української діаспори? Для цього повинна бути лише одна координуюча організація!

Ситуація в Україна та у світі змінюється так стрімко, що Всесвітній Форум українців повинен проходити не рідше, ніж раз на 2 роки.

Вважаємо, що мудрим небайдужим патріотам України є над чим подумати!

 

 

 

Коментарі