altПродовжуємо публікацію звернень Ради Оборони і Допомоги Українцям Українського Конґресового Комітету Америки (РОДУ УККА) до громадян України в Україні та за кордоном у рамках акції «Голоси патріотичних українців», яка проводиться з метою забезпечення чесних виборів в український парламент.
Публікуємо нижче 5-й лист УККА до співвітчизників.
  
 
Лист 5

Українське село – колиска нації
Майже за чотири століття бездержавності нашого народу різноманітні окупанти намагалися знищити український етнос. Або, у кращому випадку, перетворити наших людей  у бездушних покірних рабів, котрі не прагнуть волі та кращого життя. Однак, любов до рідної землі і  українське волелюбство виявилися могутнішими від ворожих насильств.

Хтось із письменників сказав: що Україна - то є ріка народних сліз і крові, яка ще не висохла. Бо і кров, і сльози ще продовжують наповнювати ріку нашого страждання. І коли б не наше село, то до сьогодні, мабуть, не було б на світовій карті назви Україна.
Селянство перенесло на свої хребтах смертні наруги дикого кріпацтва. В часах найбільших переслідувань воно коштом терпінь зберегло віру, церкву та рідну мову. Українське селянство катували морально. Чого лише варта зневажлива назва – чернь! Посполитих, часто голодних, змушували гинути за чужі інтереси в різних війнах. Ніхто вже не скаже, скільки їх згинуло у повстаннях Хмельницького, Мазепи, у Визвольних змаганнях, у Зимовому поході, під Крутами і Базаром та за Карпатську Україну. Скільки пропало в інспірованих більшовиками голодоморах, так само достеменно не відомо. Як скільки загинуло у Сибірських тундрах, азійських степах, в таборах Гулаґу, в німецьких і польських концтаборах та за чужу справу в двох Світових війнах.

Правди ніхто не буде знати, скільки  мільйонів селянських жертв змололи ворожі жорна, бо вже за нашого часу ніхто точно не знає, скільки згинуло членів ОУН-УПА. Проте знаємо, що крім численних жертв, селянські батьки важкими трудами виростили майже 90 відсотків української інтелігенції. Без існування якої не можлива будь-яка сучасна нація. Але, як то не гірко, однак, вимушені визнати, що ця «біла кістка» нашого етносу часто-густо цурається свого коріння. Особливо на східних та південних теренах, покрививши шию і духовне здоров’я через заподатливий погляд   у бік Москви.

А  наше селянство і сьогодні дальше терпить. У той час,  коли деякі вчорашні колгоспники сьогодні живуть в неуявних розкошах. Навіть, не рідкість, коли на сніданок літають до Швейцарії чи Парижу. А весілля своїм дітям влаштовують у найкращих закладах європейських столиць. Однак, у нас є шанс  все-таки применшити столітню наругу над нашим селом. І цей шанс найперше залежить від самих селян. Нехай вони добре подумають, за кого віддати свій голос на жовтневих виборах до Верховної Ради. Певні: народна мудрість їх не зрадить. Докажім нашу національну зрілість у виборчому процесі.
 

                                    Прочитавши, передайте другим

Попередні листи: 

Лист 1
Лист 2
Лист 3   
Лист4
  ЛистЛЛ



 

Коментарі