Сергій Коваленко: Факт окупації України Російською Федерацією у 1919-1920 р.р. і до 1991 року заперечити неможливо  
26 жовтня 1927 р. суд присяжних у Парижі виправдав московського агента Шолома Шварцбарда, вбивцю Симона Петлюри. Чому керівництво вже незалежної України за 24 роки її існування жодного разу не поставило питання про перегляд того неправедного судового рішення? Тим більше, що від 22 серпня 1992 р. Україна є правонаступницею УНР.
Варіантів відповіді лише два: 1) недолугість; 2) гра на стороні Москви.
Впевнений, що друге. Адже акт окупації Російською Федерацією України 1919-1920 рр. заперечити неможливо. Це юридичний і історичний факт, з якого випливає, що ця окупація тривала до 1991 р. І зараз в Україні "рулят" ідейні й матеріальні нащадки того окупаційного режиму.

Нащадки того окупаційного режиму досі при владі в Україні

26 жовтня 1927 р. суд присяжних у Парижі виправдав московського агента Шолома Шварцбарда, вбивцю Симона Петлюри, і присудив йому сплатити 1 франк за витрати по змиттю крові вождя української революції й глави УНР з паризького тротуару. У таку суму Європа оцінила тоді порив української нації до свободи.

Виправдальний вирок убивці було винесено під тиском антиукраїнської істерії, здійнятої під час судового процесу. Основою для виправдання послужила заява Шварцбарда, що вбивство було актом помсти за жидівські погроми, організатором яких, буцім то, був Симон Петлюра. Всі докази обвинувачення щодо того, що глава УНР не лише не був причетний до організації погромів, а й активно з ними боровся, було відкинуто. До підтримки виправдання Шварцбарда долучилися такі авторитети, як Анрі Бергсон, Марк Шагал, Ромен Роллан, Анрі Барбюс, Альберт Ейнштейн і, навіть, Максім Горькій та Алєксандр Кєрєнскій.

Режисери процесу, звичайно ж, сиділи в Москві. Їй важливо було не лише фізично знищити главу незалежної української держави, територію якої вона безсоромно окупувала, наплювавши на всі норми міжнародного права, а й дискредитувати саму ідею української незалежності для морального виправдання акту окупації. У секретній директиві московського зовнішньополітичного відомства від 18 січня 1927 р. дається розпорядження "прєдоставіть в распоряженіє защіти соотвєтствующіє докумєнти і свідєтєлєй". Москва завжди вміла "прєдоставлять докумєнти і свідєтєлєй".

Європі така позиція Москви заімпонувала. Бо це виправдовувало її, Європи, позицію на Паризькій мирній конференції 1919 р., на якій вона здала Україну на розтерзання Польщі й білій Москві.
Отже, все було проти України. З цим все зрозуміло. Не зрозуміло інше. Чому керівництво вже незалежної України за 24 роки свого існування жодного разу не поставило питання про перегляд того неправедного судового рішення? Тим більше, що від 22 серпня 1992 р. Україна є правонаступницею УНР. Варіантів відповіді лише два: 1) недолугість; 2)гра на стороні Москви. Впевнений, що друге. Адже акт окупації Російською Федерацією України 1919 - 1920 рр. заперечити неможливо. Це юридичний і історичний факт, з якого випливає, що ця окупація тривала до 1991 р. І зараз в Україні "рулят" ідейні й матеріальні нащадки того окупаційного режиму.

Сергій Коваленко
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі