Слова Державного Гімну України вистраждані багатьма поколіннями борців за її волю
Варто нагадати, що восени минулого року віршу "Ще не вмерла Україна", котрий згодом став національним, а потім і Державним Гімном, виповнилося 150 років.
Написаний Павлом Платоновичем Чубинським (27.01.1839 - 29.01.1884) у 1862-му, вірш, що покладено на музику Михайла Вербицького, вперше набув статусу Гімну 1917 року й став офіційною національною атрибутикою Української Народної Республіки. 1939 року гімн змінює свою географію й стає офіційним у Карпатській Україні. Згодом радянська влада дає кожній із республік свій Гімн, однак "Ще не вмерла..." в Україні не розглядають як варіант. Партверхівка вважає, що вірш Чубинського може викликати сепаратистські настрої. Тоді пісенним символом УРСР стає вірш Павла Тичини "Живи, Україно, прекрасна і сильна", музику для якого написав Антон Лебединець.

Відродження та офіційне визнання славетного вірша Чубинського у музичному супроводі Михайла Вербицького було затверджено Верховною Радою у січні 1992 р. Однак статусу Гімну України пісня набула тільки у 2003 р. Відповідно до запропонованого Президентом Кучмою законопроекту, до Державного Гімну увійшли перший куплет та приспів пісні.

Сьогодні пам’ять Павла Чубинського вшановують недостатньо — про нього мали б знати всі.
Гімн України виконують у всьому світі: українські спортсмени, наприклад. Проте проблема полягає у тому, що на відміну від більшості спортсменів, слова Гімну знають не всі державні службовці: люди, які мають користь з цієї країни. Також слід зауважити, що спроби змінити слова головної пісні української держави недоречні. Це — слова, вистраждані не сучасниками, котрі зараз хочуть щось змінити, а попередніми поколіннями, які виборювали цей Гімн. До того ж, нашим законодавцям тільки дай привід — гімни почнуть весь час змінюватися, як закони.

За інф.: "День"

Коментарі