Відомо, як день розпочнеш – так його і проведеш. Для багатьох із нас уже стало звичним просинатися близько шостої ранку під позивні радіо "Ера", девізом якого стали слова: "У ритмі життя". Багато доброго можна сказати про цю недержавну радіостанцію сучасного формату, її прагнення представити різні точки зору на всі животрепетні проблеми, не переобтяжену рекламою та музичною попсою. Але я не збираюся аналізувати її програми, скажу лише про ті 2-3 хвилини, які можна назвати традиційною  вранішньою побудкою. Нею, на мій погляд, радіоерики ображають усіх українців. Вони  ігнорують український текст молитви "Отче наш", замінивши його церковнослов’янським, і текст Державного Гімну України, транслюючи лише мелодію.

Найдушевніше спілкуватися з Богом рідною мовою
Кожного дня о 5.45 протоієрей Василь Висоцький знайомить радіослухачів із черговим випуском «Православного календаря». І хоч він є представником УПЦ Московського патріархату, свою розповідь завжди веде добірною українською мовою. А після його слів вмикається запис молитви «Отче наш», яка бозна чому читається церковнослов’янською. Дивно, що цю грубу нестиковку працівники радіо «Ера» не помічають.
Тож змушений нагадати їм деякі загальновідомі істини. Молитва «Отче наш» дана нам Самим Господом Ісусом Христом і тому зветься «Молитвою Господньою». Ось цитата з Євангелія від Матвія: «Одного разу, коли Христос в одному місці молився й перестав, один з учеників Його сказав: «Господи, навчи нас молитися, як Іван (Хреститель) навчив своїх учеників». Христос відповів йому так: «Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім`я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.» (Мт.6,9-13;Лк.11,1-4).
Існують різні переклади цієї молитви українською мовою. Майже у кожному тексті зустрічаємо і звичні для всіх церковнослов’янізми. Адже мова молитви має відрізнятися від буденної і тому таке вкраплення є доречним. Фактично усі давно вже українізували богослужіння (навіть протестанти). А ось УПЦ Московського патріархату відправляє служби лише російським варіантом церковнослов'янської мови. Щоправда, за словами митрополита Володимира, церкви УПЦ МП можуть перейти на українську - якщо на те буде воля парафіян.
Та чи так уже важливо, якою мовою вірянин звертається до Бога? Відповідь на це дають слова апостола Павла зі Святого Письма: «Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб й інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою». Тож поспілкуватися якнайдушевніше із Всевишнім можна лише рідною батьківською мовою. До речі, українські вчені провели ґрунтовне наукове дослідження і довели, що молитви зрозумілою рідною мовою викликають позитивні зміни у здоров'ї людини. Вони значно підвищують захисні сили організму. Цей унікальний спосіб оцінки впливу молитви на людину навіть запатентовано. А це означає, що наша держава офіційно визнала молитву дієвим чинником у боротьбі з недугами.
Ушанував український «Отче наш» навіть Віфлеєм, де народився Ісус. Коли наші паломники здійснюють подорожі по Святій Землі, вони з подивом дізнаються, що там у храмі Господня молитва видрукувана великими літерами на однакового розміру стендах 67-ма мовами, а серед них і українською. Нема там молитви російською мовою, бо святі отці Московського патріархату аж надто «канонічєскіє» і моляться незрозумілою народові старослов’янською мовою. Їм байдуже, що народи усього світу моляться рідними, зрозумілими їм мовами.
Сподіваюся, що до цього мого зауваження приєднаються інші радіослухачі, і ми разом спонукаємо радіокомпанію «Ера» починати кожен день саме з української молитви «Отче наш». А ще було б добре поєднати її з пісенною «Молитвою за Україну». Цей урочистий твір, який усім відомий за першим рядком «Боже великий, єдиний, нам Україну храни», залишили нам у спадок поет Олександр Кониський та композитор Микола Лисенко. Величезний заряд натхнення таїть він у собі, а закінчується словами: «Щастя дай, Боже, народу і многая, многая літа». Саме з такого побажання і варто було б розпочинати на радіо кожен божий день.

Знущання над нашим багатостраждальним Гімном
Як до національної духовної святині ми маємо ставитися і до Державного гімну України. Його остаточну редакцію зі словами Павла Чубинського та музикою Михайла Вербицького Верховна Рада ухвалила 6 березня 2003 року. А вперше опубліковано патріотичний вірш «Ще не вмерла Україна» в 1863 році у Львівському місячнику «Мета». Тож саме у ці дні маємо нагоду відзначати дві дати – 140-річчя з дня першої публікації тексту та 20-річчя з дня, коли його перший куплет і приспів прозвучали у виконанні хору під склепінням нашого парламенту як Державний гімн України.
Написаний восени 1862 року вірш Чубинського став миттєво поширюватися серед гуртків, об’єднаних у Громаду. Це неабияк настрашило царську владу, і вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков розпорядився заслати поета в Архангельську губернію під нагляд поліції. Та гімн, не зважаючи на всі гоніння і заборони, продовжував жити. Постійно він став виконуватися з часу утворення незалежної Української держави в січні 1918 року. Однак державне затвердження він отримав лише 15 березня 1939 року як офіційний гімн Карпатської України, що виникла 1939 року. А коли Карпатська  Україна припинила своє існування, гімн «Ще не вмерла Україна» був заборонений шовіністичним угорським урядом. Так само він більш як сімдесят років був заборонений у Радянській Україні. Жодному іншому українському творові не судилася така велична і водночас трагічна доля.
Та нам слід пам’ятати, що тисячі вірних синів народу з цим гімном на устах боролися за волю України, страждали у царських і сталінсько-беріївських казематах, ішли на заслання, гинули героїчною смертю у повстанських загонах. З піснею-гімном пов’язані вікові поривання нашого народу до незалежності, яка в наш час усе більше стає реальністю.
Однак і сьогодні далеко не всім до вподоби патріотично-національний мученицько-страдницький хорал «Ще не вмерла Україна», який понад століття надихав національно-духовні поривання народу до своєї незалежності. До речі за прийняття нашого гімну в парламенті не голосували ні комуністи ні соціалісти. Пізніше луганські комуністи навіть провели конкурс на кращий гімн для України. Переміг варіант зі словами «Живи, Україно, прекрасна й сильна. На віки-віків нам на щастя дана», який фактично був переспівом недолугого гімну Української РСР.
Та частіш за все звучать пропозиції замінити деякі рядки чи слова і нашому гімні на більш «оптимістичні». Так Нестор Шуфрич волів би чути на початку «Вічно буде Україна, її слава й воля». Народний депутат Дмитро Ветвицький свого часу подавав на розгляд парламенту законопроект, у якому наш гімн запропонував починати зі слів «Слава Богу, в Україні є й правда й воля. Уже нам, браття-українці, усміхнулась доля». Але його пропозицію ніхто не підтримав. А ось нещодавно депутат від фракції «Батьківщина» Олег Канівець зареєстрував законопроект, яким передбачено фактично відновити авторський текст першого рядка гімну. Для цього доведеться замінити лише одну літеру і дві додати, виглядати ж він має так: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Слушна думка, але й ця пропозиція поки що не реалістична, бо навіть такі зміни гімну парламент має право ухвалювати лише конституційною більшістю, а на її підтримку нині ні партія влади, ні опозиція не можуть розраховувати.
Свою більш ніж дивну позицію відносно Державного гімну України продемонструвало і радіо «Ера». Воно просто викреслило з нього всі слова тексту, залишивши лише музику, яку й крутить тепер щоранку. Хоч редакція постійно виносить на обговорення слухачів безліч вагомих і навіть дріб’язкових питань, але спитати у них, чи хочуть вони чути текст гімну, радіоерикам навіть не спадає на думку.
Громадськість із цього приводу теж німоцтвує. А коли б поцікавилися, скажімо, думкою Президента України Віктора Януковича, то почули б від нього слова вдячності авторові тексту «Ще не вмерла Україна». Не випадково ж він ще у вересні минулого року доручив урядові провести конкурс на кращий проект пам’ятника Павлові Чубинському і до січня 2014 року встановити монумент на символічній могилі автора гімну на території Книшового меморіального паркового комплексу в Борисполі. То чому б радіоерикам не взяти приклад належного ставлення до тексту гімну і його автора з нашого глави держави?

Сергій Горицвіт, незалежний журналіст,
для "Волі народу"

Коментарі