Олег Чорногуз, письменник: московська нація – це всесвітні брехуни
Не хочеться падати так низько, як Олег Табаков (та й, на щастя, живу у вільній країні, хоч і в певному хаосі чи в анархії) та все ж не боюся покритикувати, як О. Табаков, не лише американського президента, але й свого, якщо є за що. А от О. Табаков не зможе й слова поганого сказати про свого неоімператора Путіна. Аби навіть дуже хотів – не зможе. Бо тремтить.

Чемпіон по маразму
Олег Чорногуз
(відповідь Олегу Табакову)

Мене завжди дивувала парадоксальна поведінка московіта і його алогічність у мисленні. З одного боку, вони аж ніяк не можуть жити без України, постійно освідчуються в любові до українців, України, називають нас єдиним народом, без якого жити не можуть жодного дня. Яскраве, просто полум’яне свідчення цьому - щоденні обстріли української землі в регіоні Донбасу. Навіть освідчуються з нами з меж еРеФерії, з Ростова-на-Дону “Градами” і гаубицями. А з другого боку,  якщо без гумору, називають нас не інакше як “хахлами” і просять нас не ображатися, бо їм так зручніше. Коли ж ти пропонуєш рівноцінний обмін, мовляв, тоді ми вас називатимемо кацапами - печерно ображаються. З одного боку захоплюються співучістю нашої мови, з іншого насміхаються. Потім наймають вассерманів і вони “теоретично доводять”,  що українська мова - це діалект московської соляночки міжнародного походження, в яку насмикали слів з усіх можливих і неможливих широт і континентів, народів і народностей. Воістину – Московію розумом не зрозуміти.
    І ось черговий випадок. У такому ж московському ракурсі. Олег Табаков. З одного боку й сам засвідчує, що він майже українець, а з другого стверджує, що він убогий. От і зрозумій академіка-артиста. Яке поєднання?! Це парадоксальна догіка?!  Начебто, у чоловіка і справді мозок навиворіт, не ті і не туди хромосоми під час пологів потрапили. Заблудилися. Вислухав я цього цитатника чужих думок. Власних – кіт наплакав.
    А відповідь Олегу Павловичу пишу «в собачий голос» по тій технічній причині, що прочитав його інтерв’ю із запізненням. Це інтерв’ю він давав якомусь московіту. Кацапом, як першого, так і другого, боюсь називати, бо ж ображаються. Та й українець же, толерантний, інтелігентний, романтичний, слухняний. Яких ще там епітетів підібрати, якими називають нас ті, що освідчуються в любові. Он Путін навіть при своїй неадекватності і при міжнародних заявках, що в нього не всі вдома, і той каже, що український народ - розумний народ. От тільки з державою не відбувся. Мабуть, тому що Москва не дає. Як тільки починається будуватися наша держава, інша, що за хутором Михайлівським, починає диміти порохом і стріляниною. Дивний народ. Унікальний народ московіти. Навіть імені собі путящого не знайдуть, то називають себе русскімі, ніби прикладеними чи притуленими до чогось, то... А втім про це досить.
Так от пишу відповідь Олегу Павловичу (вибач за запізнення) по тій простій причині, що перебував за межами Печерського району міста Києва. Можна сказати, в зоні. НА березі річки Південний Буг, де нема зв’язку ані по мобільному, ані по Інтернету. Зв’язок із селом - за звуком рейки, підвішеної на гілляці, на якій колись... А втім і про це не будемо згадувати... Декомунізація вже пройшла і, сподіваємося, це питання закрите. А це приїхав у Київ. Хтось мені надіслав відеоролик. У чорному квадраті московський тезка з широко розплющеними очима. Ніколи б не сказав, що він напівмордвин. Такі очі тільки у брошурах бачив з очних хвороб. Але й це зовсім інша тема. У наш контекст не вписується. Тому пишу із запізненням, бо ж передивився із запізненням. Коли переглядав той ролик, плакав. Не Олег Табаков, а я. Перше, що мені спало на думку: Олег Табаков - це помилка чи жертва  Бога. Під час пологів Господь забув Олегу Павловичу (здається так його по батькові) вкласти хоча б одну хромосому, що активно впливає на інтелектуальний розвиток. Бог, очевидно, був на той час зайнятий іншим і йому вклав дві хромосоми (замість однієї) - хромосоми пам’яті. Тобто запрограмовано: свого інтелекту не мати і не розвиватися, а повторювати тільки чужі тексти, думки, але красиво, щоб стати хоча б народним артистом СРСР.

 Ось така мені цікава думка прийшла у голову після перегляду відеоролика.
   О. Табаков назвав у ньому українців “убогими”.  Не знаю, з якого тексту він вихопив ці слова, але Олегу Павловичу хотілося б нагадати, що в такому випадку “убогий” і Микола Васильович Гоголь, і Антон Павлович Чехов, який писав: якби в моїх жилах не текла українська кров, то у “футлярі” я вивів би негативним типом українця, а не убогого, ніби ув’язненого в концтаборі, яким є споконвіку Росія, московіта Белікова, а позитивним персонажем українця - вічного революціонера, який рве усі кайдани і сміється з дикості московітів - Коваленка. І винахідник перших ракет Засядько,  Кондратюк, Ціолковський- Наливайко, Корольов, Люлька і тисяча тисяч інших «убогих» не розумом українців у світі.
 Від одного убогого навіть російська література виросла із “Шинелі”. А одному убогому українському поету поставлено на планеті Земля стільки пам’ятників, наче Ісусу Христу.
   Звичайно, не хочеться падати так низько, як Олег Табаков (та й, на щастя, живу у вільній країні, хоч і в певному хаосі чи в анархії) та все ж не боюся покритикувати, як О. Табаков, не лише американського президента, але й свого, якщо є за що. А от О. Табаков не зможе й слова поганого сказати про свого неоімператора Путіна. Аби навіть дуже хотів – не зможе. Бо тремтить. Шкура стає шагреневою, а волосся дибки. Тільки при одній такій думці: бо ж забриють й заберуть. Та ще й відберуть, що дали: і звання народного, і академіка. На додачу ще й з крісла турнуть, хай тільки щось тявкне убік батюшки. І запитають: ти що без компаса в голові? Убогий. Забув, де живеш? Це тобі не Україна по “бабушці”.

 Важко тепер табаковим у Московщині. Дуже важко. А скажіть, коли там було легко?! Може, за Леніна, Сталіна, Дзержинського чи Андропова? Навіть за Павла Алепського було важко. Той писав у “своїх мандрах”, що жили так, ніби у в’язниці чи на каторзі та ще й з колодкою на шиї. Колодка - це те що замикається і дуже надовго. Тепер це замком називається. От і жили москалі, вибачте, русскіє. А от коли вже прийшли з генами чи хромосомами у тілі два українці (так я думаю) убогі –Хрущов (Хрущ – «майський жук» московською) і Горбачов. Певне, батьки чи діди, як у Чехова, додали до тих українських прізвищ московське “ов”, щоб не бути “убогими” і зробити кар’єру. Бо казав батько московітів Сталін:  у мене навіть найгеніальніший стратег генералом не стане, якщо в нього прізвище Ковбаса.
 І з таким прізвищем не чіпляв ані героя, ані зірок великих на погони власнику такого імені. Бо ж убогий.
 Олег Табаков у своєму передсмертному  виступі (бо ж ми усі колись та підемо у кращі світи: може, тільки Табаков раніше, а я пізніше, бо не хвалю Путіна, не вискакую голим із штанів) заявив, що він напівмордвин, напівмосковіт. Я собі уявив таку суміш хромосом і генів. Воно одразу відчувається - не треба й в очі Табакова дивитися. І так видно, що страх живе не тільки у його душі, а й під табакеркою. Така суміш, я думаю, може розірвати і черепну коробку, якщо постійно не хвалити царя-батюшку і його постійні завоювання. Щоправда, невідомо для чого ті завоювання чужих земель Московії, якщо вони й  попередніх не можуть, як слід, ані обробити, ані облаштувати.  
     Нещодавно китайці, вивчаючи “русскій характер” дійшли висновку, що московська нація – це суцільні злодії, боягузи і розбійники. Я, звичайно, з цим не погодився. У першу чергу назвав би їх – всесвітні брехуни, судячи по Чуркіну і Лаврову. Та й Путін від них не пасе задніх. Але китайським аналітикам видніше, вони вже на території  Московії, а я ще в себе вдома.
    Єдине, в чому я можу погодитися з китайцями, то це з тремтінням колін, коли московіт бачить портрет свого батюшки і спішить швидше його поцілувати в лоба, щоб той портрет чогось там поганого не подумав про нього. Скажімо, про Олега Павловича і йому подібних. Китайці пишуть про благоговіння московіта перед тираном-насильником. Не думаю. Вони не тільки благоволять, а й обожнюють. Канонізують. Роблять святим будь-якого розбійника, який прихопив ще кілька квадратних кілометрів чужої землі і назвав її “ісконно русской”. Отакі вони. А якщо той московіт ще й схрещений з мордвином, монголом, татарином чи угро-фіном, то батюшку обожнюватиме потрійно. По Табакову ж це видно. Навіть якщо не чути його слів, а тільки дивитися на його очі. Страх там має постійну московську прописку.
 Я певен, він зовсім не став би таким, якби малим слухався бабусі. Виявляється у Табакова також є ген убогості. Йому можна було про це й не говорити. Розумному досить. Варто тільки на нього глянути у відеоролику. Олег Павлович міг би й не признаватися ні в чому, як Чуркін. Але таки признався ген “убогості” таки є по бабиній лінії. То всі досягнення , певне, по бабиній лінії. А вже ролик із шариками, то по лінії московіта і мордвина. Так от його бабуся, коли він був ще її онуком, йому на чверть убогому (бо в нього там ще якась кров-четверта, чи четвертої групи, але це вже не по моїй лінії) українською радила: "Та плюнь ти на них. Це ж темні та неграмотні люди". Ясновидиця бабуся, очевидно,  мала на увазі московського вепса, карела Путіна і його камарилью, а Табаков на старість років усе переплутав.

    Що ж у цьому випадку я міг би порадити О. Табакову. Може, хоч ця порада його врятує від убогості. По-перше, не признаватися, що у роду була українка-ясновидиця, бо одразу ним займеться ФСБ, і тоді його й всесильний Путін не врятує. По-друге, раджу Олегу Павловичу  їсти... український мед. Як засіб проти убогості. Це радив усім імператор Петро І, який застерігав таких убогих, як Олег Табаков, що з українцями краще не зв’язуватися, а то це може погано кінчитися не тільки для напівмордвина Табакова, а й вепса Путіна. Петро Перший пророчо стверджував і застерігав – ніколи не зачіпайте малоросів, тобто нас, українців, бо така дія для нас, московітів, може погано закінчитися. Залишимося знову з Московським князівством. Розуміла це і Катерина ІІ, якій тогочасні табакови запропонували зробити столицю імперії в Києві і назвати її Київською Русю. Цариця-імператриця відповіла, що вона добре знає малоросійський народ і впевнена, що він дуже  швидко розвалить імперію, якщо щось піде не по його розумінню, і тому залишилася в Санкт-Петербурзі.
      Цього, на жаль, не зрозумів маленький Путін (маю на увазі не зріст, бо з фізичних вад гріх сміятися) і академік-артист Табаков. Бо сьогодні у його рідній еРеФії, з усього видно, що йде саме до цього. Принаймні, Петро І це добре пам’ятав, на відміну від О. Табакова, коли понад 200 років тому писав про українців, що “...сей народ и зело умен и зело лукав: он, яко пчела любодельна, дает Российскому государству и лучший мед умственный, и  лучший воск для свещи Российскаго просвещения, но у него есть и жало. Доколе россияне будут любить и уважать его, не посягая на свободу и  язык, дотоле он будет … светочью Российскаго Царства; но коль скоро посягнут на его свободу и язык, то из него вырастут драконовы зубы, и Российское царство останется не в авантаже”.

     Отож, зі слів імператора Петра, ми не відчуваємо ані найменшої убогості в українців. А зовсім навпаки. Це підтверджує і не рівня О. Табакову Олексій Толстой, який чітко відрізняв дві Русі - Київську, котра несе світові культуру й процвітання та  Московську, яке несе тому ж світові варварство і руїну, що ми й бачимо сьогодні на Донеччині.
   Бо якби не та “у-Бог-гість” (пишеться окремо), то О. Табаков так і залишився б мордвином, а не слов’янином і не християнином. Петро І розумів це. Табаков - не дотягує. Тому останньому із 117 (це ті культтрегери, що підтримують агресію Путіна проти України) хочеться нагадати, що до убогих українців (за Табаковим) належить уся Києво-Могилянська (перший вищий навчальний заклад у Європі) та плеяда вчених цієї Академії, яку вивіз до Московії той же Петро І, щоб просвітити “неубогу” Московію. Аби той самий Петро І не прихопив відповідно тверджень у дослідженні китайців про москвичів, по - злодійськb собі назву Русь, Росія, то табакови з путіними не належали б до єдиної у світі прикметникової національністі – русскіє (московською – ‘прилагательною нацією”, тобто, та, яка прилягає до чогось, а саме до - Русі). В іншому випадку московіти так би й  залишилися не слов'янами, а карелами, вепсами, чуддю, весcю, мерю, мордвою, муромою, мещерою чи іншими угро-фінські племенами плюс із активними завойовницькими, брехливими і підступними генами татаро-монголів, що спостерігається світом і сьогодні  по поведінці “русскіх” і в Криму, і в Донбасі, і  в будівництві “русского міра во всєм мірє”. Не убогі, як бачимо, ніяк не заспокояться.
   На закінчення хотів би у цій відповіді Олегу Павловичу нагадати, що у великому і “могучому” московському язику кожне друге слово перекручене, запозичене, тобто украдене, іноземне. Основа взята з арсеналу мови, на якій розмовляла у часи Київської Русі (московський історик Василь Ключевський) розмовляли русичі- українці. О. Табаков мав би знати, що й правопис московський, яким до нині користуються усі московські правописці, в тому числі й Табаков, належить українцю Мелетію Смотрицькому. Мабуть, не випадково Олександр Блок (також не московського походження) писав: "Меря намеряла, да чудь начудила...".  
 А Михайло Покровський у праці "Русская история в самом сжатом очерке" утверджував: "Фіни складали корінне ... населення майбутньої Великоросії”.
 Може, саме тому сьогодні на окупованих землях Донбасу, коли бачать цих “русскіх” із “русскаго міра”, згадують стару поговірку «Глаз узкий, нос плюский — совсем русский».
    Їх полюбляє ще один московський артист - Кобзон. Також трохи убогий, бо в Україні народився. Дуже любить бурятів. Особливо бурятських “трактористів і хліборобів”. Навіть відвідує їх обгорілих на жнивах війни у військових госпіталях і співає їм московськії трелі. Зрозуміло, для підняття духу.
 Олег Табаков до цього ще не дійшов. Поки що танцює. Під путінську дудку. То ж натхнення вам, малошановний Олеже Павловичу.
                                                                                                     
Олег Чорногуз, письменник,
для порталу «Воля народу»

Коментарі