Усіляких пропозицій, як "оптимізувати", "осучаснити" чи "покращити" Державний Гімн України, ніколи не бракувало
А в ці святкові дні невідомі "оптимісти" в Києві, Донецьку та інших містах України внесли свою лепту в "покращення" тексту Павла Чубинського. На вулицях столиці та інших міст України вони розмістили білборди, де на тлі поля з червоними маками подали свій варіант гімну України, назвавши його "громадянським". Ніде не зазначено, хто вигадав і розмістив це творіння на білбордах. Міський голова Донецька Олександр Лук’янченко лише розводить руками, кажучи, що така новація з’явилася у місті в час його відсутності. Хоч сам він цю акцію не підтримує, але й протидіяти їй нібито неспроможний. За його словами, діюче законодавство, яке рекламісти писали під себе і протягнули через Верховну Раду, передбачає, що сам рекламодавець несе відповідальність за зміст, і ніхто не має права втручатися. Отакої!..

Отож тепер київські та донецькі спотворювачі національного гімну радять нам співати: «Розквітає в Україні і слава і воля, вже нам, браття українці, посміхнулась доля. Щезли наші воріженьки, як вода на сонці. Так пануймо, і ми браття, у своїй сторонці». Видаючи бажане за дійсне, автори-спотворювачі гімну без боротьби, а лише одним розчерком блудливого пера розвіяли в пух і прах «воріженьків» і запанували, почиваючи на лаврах.

Не сподобався їм і другий куплет тексту Павла Чубинського з його закликом: «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, в ріднім краю панувати не дамо нікому». Остільки, на думку  «оптимістів», ні зовнішніх ні тим паче внутрішніх «воріженьків» не існує і в помині, бо ми, мовляв, вже взяли й самого Бога за бороду, то нащо нам бої, та ще й криваві, нащо боротьба? Тож у пропонованому варіанті гімну нас закликають «до роботи». І то не якоїсь державотворчої, національно і соціально значимої, а рабської, аморфної «у любові, вірі й правді». Що це, як не заклик бути тихим і покірним, толерантним до нинішньої кланово-олігархічної неукраїнської влади?

У третьому куплеті теж є поправки, зокрема, там мовиться, що Схід і Захід уже в єднанні. Одним словом, все у нас гаразд, повсюди панує щасливе життя та благоденство.

Хоч із літературної точки зору перелицьований текст не витримує ніякої критики, та нинішнім провладним регіоналам та їхнім поплічникам комуністам він, напевне, сподобається. Але марно сподіватися, що його співатимуть на столичному чи на донецькому Євромайданах. Адже там збирається цвіт нашого новонародженого громадянського суспільства, яке прагне шляхом мирної революції оновити країну, перетворити її на взірець для Європи й світу. Нині там, як і завжди, лунає наш традиційний державний Славень, по завершенню якого майданівці скандують: «Слава Україні! Героям слава!»

Сергій Горицвіт, незалежний журналіст,
для "Волі народу"
На світлині: білборд зі спотвореним гімном України

Від редакції:  Гімни, як і герби, не створюються заново, а успадковуються. Гімни і герби цивілізованих держав незмінні. Більше того, чим вони старіші, тим древніша і шанованіша в світі держава. Ревізія цих державних святинь - ознака меншовартості.
Як приклад, Гімн Польщі "Jeszcze Polska nie zginęła" існує з 1797 року і там нікому не спадало на думку піддавати його ревізії.

Коментарі