Допа без Гепи
 Коли я працював у журналі "Перець”, там процвітала рубрика: ”Кому за грати”. Як розумний читач здогадався, ця рубрика мала досить конкретний підтекст. Цей підтекст сьогодні чи не найбільше підходить главі Харківської держадміністрації Добкіну, якого український народ охрестив, оскільки він не хрещений, додатковим церковним іменем Допа. Після одного із чергових виступів Допи без консультації Гепи, Допа вискочив в ефір, як Пилип із конопель у протилежному напрямку - західно-українському і наговорив в ефірі якраз на цю рубрику.  Коли б нинішня влада не закрила "Перця”, то Допа неодмінно потрапив би під рубрику "Допі пора за грати”.
І не в дудочку діда Панаса, якщо два слова написати разом. Йому пора заграти на дудці СБУ чи Генеральної прокуратури за поданням Адміністрації президента. А вже після цього, зрозуміло, на дудці суду, який у нас найсправедливіший у світі, якщо йому це вб’є в голову Президент України і суд в це повірить і таки заграє, як треба.

 Тепер трішки лірики. У житті все можна пробачити. Принаймні багато чого. Але сепаратизм - ніколи. Розкол України ніколи. А саме ж до цього закликає особа, яка не вміє зв’язати двох слів докупи, якщо його не корегуватиме ледь не в прямому ефірі ще один не хрещений - це мер міста Харкова – Кернес, якого народ прозвав Гепою. Більше того, козачий народ навіть присвоїв (щоправда за гроші) Гепі високе звання козачого генерала, хоч (як засвідчує українська історія) у козаків генералів не було. А от у Харкові за добрі гроші не лише генерала, а й академіка невідомо яких наук можна купити. Кажуть Добкін, по-народному Допа, хоче й собі щось купити. Цього разу поки що славу, або точніше сказати – популярність. А у своїй люблячій особі - штат по імені Слобожанщина. Але вже після того, як йому це порадить зробити Гепа, тобто козачий генерал.

Треба сказати, що в козаків хоч не було генералів, але існувало братство, яке боролося з матюками. Такого братства у новоспеченого козачого генерала нема. Є братва. Вона переважно бігає з відбійними молотками, перами, які імену.ться фінками і підрізає лікарів. Є ще братва по вивченню фені, наслідуючи сильних світу сього, і братва по розливанню зеленки.
 Але перед тим, як перейти до заяви Добкіна, тобто охрещеного народом Допи, згадаємо його, кажучи на фені кореша - Кернеса – хрещеного Гепою. Гепа Допі свого часу розумно радив: перед виступом у прямому ефірі матюків не вживати. Мовляв, не слід так часто підкреслювати, що ти не вийшов з народу, а тільки з угрупувань:
- Коли не можеш зв’язати двох слів і не можеш відрізнити академіка від коректора, то краще без моєї режисури в ефір не лізь.

Цього разу Допа Гепу не послухав і таки поліз в ефір. Без Гепи. Чи то Гепи не було під рукою, чи то Гепа повірив у талант Допи, чи сам Допа повірив у свій талант і сподівався самостійно висловитися без Гепи. А цього ж разу йшлося ж не про таке питання, як відрізнити коректора української газети від всесвітньо відомого академіка. Від того академіка, що свого часу жив у Харкові, який би мав цим іменем гордитися, а не йти на це ім’я в масках, з відбійними молотками й рукавицями на меморіальну дошку покійного. Того покійного, який будучи німцем не захотів служити гітлерівцям, а Україні, ставши великим і всесвітнім Українцем. Йдеться про академіка Тевельова, а не академіка Гепу. До відома читача.

Та це жанр культури. У Допи і Гепи тут по нулю. А тепер про сепаратизм Допи. Про елементарні функціональні обов’язки глави Держадміністрації, державного, відповідно, службовця ще й високо рангу.
 Якщо Віктор Федорович призначав своїм Указом на таку відповідальну посаду пана Допу, як тепер весь український, вільний народ, скорочено називає пана Добкіна, то він (президент) мав би йому перед цим сказати, що окрім сердечної любові до свого регіону, людей, добробуту, ніколи не думай, що ти губернатор штату і можеш Харків оголосити столицею, а себе губернатором. Бо в цьому випадку, як часто любить висловлюватися сам Віктор Федорович, ми тебе повісимо за те місце, з втратою якого на збільшення сім’ї без по сторонньої допомоги можеш не розраховувати.

Чи то пан Допа чи пан Добкін не зрозумів серйозного попередження Віктора Федоровича, чи то скориставшись Євромайданом, чхати хотів на президента, хоча на нього на майдані ледь не плюють, і пан Допа не тільки не полишив думку про столицю у Харкові, а й пішов тією дорогою, куди його навіть найсправедливіший у світі український суд ще не послав – пішов, як Ленін, своєю дорогою. У сепаратизм українських територій, незважаючи на злуку УНР і ЗУНРи 22 січня 1918 року. Йому, пану Допі, здалося (Гепа йому перед цим не роз’яснив, що з такою заявою, як і за матюками, в ефір краще не лізти. Бо це не тільки ух....тєльно не культурно, як кажуть на Бессарабці, а ще й аполітично. За це можуть взяти за те місце, яке пишеться в цьому випадку з маленької літери - допа і після цього заграти, яке пишеться в цьому випадку окремо і вже складає два слова, але й водночас кілька років), що він уже інтелектуал і схопив Бога за бороду і в ефір поліз без Гепи, ризикуючи не тільки власною допою, а тією частиною тіла, що на плечах. Поліз, щоб оголосити про самостійність. Ні, не Харківської області. Навіть не Слобожанщини разом з Білгородом, бо боявся, що в цьому випадку відкриється проти Допи і Гепи одразу два фронти - Західно–український і Московський-Путінський. А ті і ті можуть дати не тільки по допі, а й по гепі. Але Допа таки виступив. Подав свій самостійний голос в ефір і навіть в Інтернеті виклав, і цим самим засвідчив перед президентом України, що в нього такі наміри таки "да” є, як кажуть в Одесі. Але в тій же Одесі після слова "заграти”, що пишеться вже окремо, можуть сказати: "Воно йому було надо”.

Якщо нинішня влада хоч трохи поважає українські закони, а генеральна прокуратора свято їх дотримується, а СБУ виконує свої функціональні обов’язки, то чому вони усі разом, чи для початку генпрокуратура окремо, не посадить за грати сепаратиста Добкіна, щоб він суду роз’яснив, що він має на увазі. Просто взяв і принизив той народ, який дав першого і другого першого народом обраного президентів М. Грушевського і Л. Кравчука. Дав світові ще чотирьох президентів у екзилі: Степана Витвицького, Миколу Плав'юка, Євгена Петрушевича  (президент ЗУНР) Августина Волошина (президент Карпатської України). А ще кількох лауреатів Нобелівської премії, поміж них: Шарпак Джордж, Стефан Олексійович Терлецький — британський політик, член британського парламенту, радник прем'єр-міністра Маргарет Тетчер, лорд-протектор, перший у світі винахідника Х-променів Іван Пулюй, а також - найвидатнішу співачку свого часу Соломію Крушельницьку, рятівника єврейських дітей у роки гітлерівської окупації України архієпископа Андрея Шептицького, рятівника Відня від Османської імперії Кульчицького, пам’ятник якому й донині стоїть в Австрійській столиці і сотні, сотні інших видатних людей. То ж скільки ж можна принижувати український народ табачникам і допам. Ту частину українського народу, яка була відірвана окупантами різних мастей від московських окупантів Східної і Центральної України.

Пан Допа запевняє наївний і довірливий люд, (та й інші міщани так думають, як і Допа) що Західно-український регіон, бідний і нещасний. Без Харкова і Донбасу не проживе. До відома пана Допи (за паспортом псевдонім Добкін, справжнє прізвище невідоме - ОЧ), Західний регіон України, як би здійснився "план Допи” (так цей Добкінський сепаратизм назвемо), то одна лише західноукраїнська митниця збирала б стільки коштів, яких і Донбасу не снилося. Я вже мовчу про Буковель і сотні, і сотні інших Карпатських курортів, санаторіїв, про газову трубу, яка проходить „сепаратистським” за Добкіним регіоном, про нафту і газ, яка є в тому ж „сепаратистському” регіоні і, нарешті, мільйонні, якщо не мільярдні щорічні вливання у „сепаратистський” регіон по лінії вестерн–юніон і просто – через чорну кишеню - кешом.

А може й не варто Допі й Гепі приділяти стільки уваги, в чомусь їх переконувати. До них через аномалію не все мозок і сприймає. Кажуть, що в Харкові після ековарварства (у центральному парку) не все гаразд з екологією. Може, тому й нема чому дивуватися, якщо в людей цих не все в порядку з головою. То як можна нагадувати їм про якісь закони і їхнє застосування. А якщо їх і застосують, то може ж вони обидва не підсудні. Шкода, звичайно, і Допу і Гепу чисто по-людськи. Але що поробиш, коли біда, то вона в усіх біда. А міг би ж Допа(для цього мало розуму вистачити, незважаючи на харківську аномалію) звернутися перед виступом до Гепи і хоча б порадитись. Все таки нехай навіть дві по півголови, то разом, можливо, й вийшла б одна. Ні таки поповз Допа в ефір, чи, як тепер пишуть окремі часописи за харківським правописом 1930 року – в етер, і догрався. До перчанської рубрики. Одне слово, біда та й годі. У Допи без консультації у Гепи нічого не клеїться. Вони, видно, обидва народженні для такого харківського дуету.

 На завершення хочеться сказати пану Добкіну так: якщо вже Допа не може без Гепи зв’язати двох слів і зовсім не здатний самостійно(сепаратистськи) думати та висловлюватися, то перед тим як оголошувати політичні заяви головою, а не... допою, то вже краще все таки взяти в консультанти Гепу. Хоча б для режисури. Бо музика таки може заграти іменем України в українському суді, де це слово під час процесу розділяють, як правило, на дві частини, а роки множать, як мінімум, на чотири...

ОЛЕГ ЧОРНОГУЗ, письменник, публіцист,
для "Волі народу"

Коментарі