Його робота складна. Він мусить не тільки шукати больові місця. Описуючи їх, він мусить шукати болючі точки тих, хто його прочитає, побачить і почує. Щоб читач після ознайомлення з текстом, репортажем чи сюжетом відчув гостру, непроминальну потребу здати кров для хворої дитини. Не давати хабара. Вийти на барикаду... Цього неможливо навчити. Але цього слід учитися. Стільки, скільки працюєш. Ледачий або нездібний піде сам. У бізнес (зокрема в медіабизнес), у PR, у політику. У продавці або водії таксі. Кажу про це без осуду чи жалю. В сучасній журналістиці забагато тих, хто потрапив у неї випадково й працює в ній за інерцією. І дефіцит тих, хто журналістиці конче потрібен. Про це в газеті "Дзеркало тижня" пише журналіст Сергій Рахманін.  Детальніше

Коментарі