"Українська державність" має стати настільною книгою для всіх державних діячів України
У Національному заповіднику "Софія Київська" відбулася Загальнонаціональна презентація книги "Українська державність: історико-правничі нариси".
Унікальна книга-фоліант під час презентації у древньому Софійському соборі зайняла своє почесне місце поряд з  клейнодами і булавою гетьмана Івана Мазепи, котра згодом перейшла до Пилипа Орлика, та оригіналом "Пактів і конституції прав і вольностей війська Запорозького", які прибули із Швеції і виставлені під омофором святої Оранти.

Керівник проекту, голова Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса Степан Кубів виступаючи зазначив, що важлива для українського державотворення книга презентується у святому і знаковому місці – Софії Київській. «Софія Київська понад тисячу років є символом духовної сили українського народу, зв’язку поколінь, тисячолітньої і безперервної державності. Саме перед образом Оранти ухвалювалися доленосні для українського народу рішення – обрання митрополитом Київським Іларіона, відновлення Української автокефальної церкви та обрання  митрополитом Василя Липківського, Об’єднавчий собор та обрання митрополита Київського та всієї України Епіфанія. На Софійській площі було проголошення незалежність Української Народної Республіки 1918 року, Акт Злуки 1919 року, отримували благословення воїни, які захищали нашу Вітчизну і які віддавали своє життя за правду і за національну гідність. Від 1011 року у Софії Київській втілена і живе воля видатних державників – великих київських князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого, духівників  і святителів митрополитів Іларіона і Петра Могили, захисників  гетьманів Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та ще тисячі державників, які боролися за відновлення духовної, державної  незалежності України. Воля державників Української Держави крізь віки ставала волею спільною, національною, втілюючись у Києворуській державі та її спадкоємцях - Галицько-Волинській державі, Гетьмансько-козацькій державі , соборній Українській Народній Республіці та нині незалежній Україні. Кожен із нас є державником доти, доки прагне спільно будувати і захищати державу як рідну хату!» 
 
Митрополит Київський та всієї України Православної Церкви України Блаженнійший Епіфаній за в промові відзначив: «З точки зору історичної справедливості, історичного розвитку в презентованій книзі  комплексно проаналізовані всі питання, які стосуються історичних витоків і тяглості української державності та які сформовані виключно на основі первинних документів фаховими істориками!».

Новообраний Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук виступаючи на презентації наголосив, що фундаментальне наукове дослідження – книга «Українська державність» обсягом майже тисячу сторінок і до якої увійшли понад 20 нарисів відомих українських істориків і правників, філологів, богословів і журналістів стала основою Указу Президента України Володимира Зеленського для встановлення Дня Української Державності, що буде відзначатися щорічно 28 липня (в дату хрещення України-Руси князем Володимиром Великим), а також законопроекту №5864, яким передбачається  встановлення цієї дати вихідним днем!  Ми святкуємо День Незалежності України 24 серпня. Це чудове свято, але ми маємо розуміти, що це фактично День Відновлення Незалежності України, тому що нашій державі набагато більше тисячі років! Ми маємо визнати цей факт, очистити історичне коріння від зазіхань і довести всьому світові, що будь-які спроби анексувати історію України, як і її територію, не вдаться нікому. Ми - унікальна держава, яка є однією з найстаріших у Європі!»
Унікальне видання підготовлене за ініціативи Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса у співпраці з Мистецьким Фондом імені Короля Данила,  Інститутом історії НАН України, юридичним журналом «Право України», парламентською газетою «Голос України». Згідно з указом митрополита Київського і всієї України Блаженнійшого Епіфанія за роботу над створення книги відзначено низку осіб. Зокрема, орденом святого рівноапостольного князя Володимира першого ступеня  нагороджено Голову Верховної Ради Руслана Стефанчука, доктора юридичних наук, професора, академіка Національної академії правових наук України Олександра Святоцького…

Згодом унікальне видання «Українська державність: історико-правничі нариси» стала науковою платформою для обговорення, що проходило в Митрополичих палатах Софії, теми українського державотворення та його тисячолітньої традиції, пошуку нових літописних даних про виникнення та становлення Русі-України, популяризації історичних знань про нашу країну.

…Україна, держава, народ... Між цими словами можна поставити знак рівняння. Адже Україна, держава — це ми. Кожен окремо і всі разом, незалежно від посади, етнічної приналежності чи віросповідання. Ми — український народ, про який відомий учений, історик і правник, громадський діяч Сергій Шелухін у своїй книжці «Україна — назва нашої землі з найдавніших часів» (Прага, 1936 р.) писав: «...немає у світі ані одного національного імені, яке викликало б проти себе стільки ненависти, злоби й нападів та пропаганди, як слов’янська назва території й народу «Україна», «українці» й «український». Століттями, від часів московських царів і до сьогодні, усе, що пов’язано з етнонімом українці, з українською ідентичністю й назвою держави — Україна, залишається об’єктом численних історичних та ідеологічних маніпуляцій. Наслідком їх є підміна й антинаукове трактування понять «Україна», «Русь», «Росія», «Мала Русь» / «Мала Росія», «Велика Русь» / «Велика Росія», «українці», «русини», «руський народ», «російський народ», «малоросійський народ» тощо й створення нашими ворогами численних міфів, які вкорінюють у суспільну думку, зокрема й у всьому світі, образ України як окраїни, межової землі для того щоб поставити під сумнів спадкоємність української історії від найдавніших часів і саму державу Україна, її незалежність і суверенітет.                                                                      

Історичну назву «Русь» як і колишня царська та пізніше комуністична влада нинішня неоімперська влада РФ намагається видати за давнє ім’я сучасної Росії, а «Малу Русь» / «Малу Росію» — за гілку «Великої Русі» / «Великої Росії». Це термінологічне протистояння має занадто високу ідеологічну ціну і для України, і для зацікавлених сусідів. Від того, яка версія походження власної самоназви пануватиме в головах українців, як в Україні та поза нею уявлятимуть співвідношення «українського», «руського», «російського», напряму залежить міцність підвалин, що визначають життєздатність українського суспільства, державність України. Починаючи з XIV століття Москва взяла курс на привласнення імені «Русь» та його грецького різновиду «Росія», прагнучи в такий спосіб і переписати на себе державу Русь і обґрунтувати претензії володіти українськими та білоруськими землями та поставити під сумнів спадкоємність української історії від найдавніших часів. Мовляв, Україна і все, що з нею пов’язано, — це такий собі інтелектуальний проект ХІХ століття. Мовляв, українська Україна — просто збіг обставин. Вона — не назавжди. Тому, мовляв, сучасній Українській державі не варто підтримувати українську мову та культуру, україноцентричну історичну пам’ять та відповідну ідентичність. Усі ці версії сьогодні активно використовуються путінською пропагандою в нинішній гібридній війні проти України, що триває… Тому державницьку тисячолітню сутність України  мусить бути закроєною на українському культурному коді. І нова книга-фоліант «Українська державність: історико-правничі нариси» стане надійним захисним гуманітарним щитом проти маніпулятивних версій, що використовуються нині московською пропагандою в гібридній війні проти України!
                                                            
Георгій Лук’янчук, журналіст

Коментарі