Михайло Грушевський. 155-ліття від дня народження видатної постаті ХХ століття
155 років тому, 29 вересня 1866 року, народився Михайло Грушевський, одна з найвідоміших особистостей ХХ століття: історик, редактор, голова Центральної Ради Української Народної Республіки, автор багатотомної "Історії України-Руси".
Ідея цієї праці народилась у Львові. Саме тут у 1898 році був виданий у Львові перший том.
Львівський період життя Михайла Грушевського був найсвітліший і найщасливіший для нього та його родини, зазначають дослідники. Як зустріли Михайла Грушевського у Львові в 1894 році? Який він мав вплив на тодішнє галицьке середовище?

28-річний київський професор, високий красень, освічений Михайло Грушевський приїхав у Львів у вересні 1894 року. Він очолив у Львівському університеті катедру «Всесвітньої історії з особливим оглядом на історію Східної Європи» з українською мовою викладання.

12 жовтня Михайло Грушевський прочитав першу лекцію з давньої історії Руси. Зал університету (нині вулиця Грушевського у Львові) ледь умістив усіх охочих послухати молодого історика. Говорив він цілком нові речі галичанам, а саме про те, що головним героєм історії є народ, мета історії – зрозуміти економічний стан, культурний, духовний цієї народної маси, а ще її бажання та ідеали.

На загал, приїзд молодого науковця в «австрійську Україну» галичани сприйняли переважно позитивно, про що свідчать численні відгуки про його виступ у тодішній пресі, спогади його учнів. Втім, звісно, не бракувало заздрісників, тих, хто ставився до заможного чужинця з певною недовірою. Михайло Грушевський був вимогливий до себе і до тих, хто був поруч у праці чи в побуті.

Він був доктором всесвітньої історії
Іван Сварник

«Грушевського у Львові сприйняли дуже позитивно, тому що він був світилом світового рівня, доктором, а таких молодих у Галичині не було та ще й у галузі суспільствознавства. Він був доктором всесвітньої історії, і для галицьких поляків не був ворогом, вони в ньому не вбачали політичного суперника. А Грушевський вбачав більше ворогів серед галицьких консерваторів, аніж серед поляків. Він увійшов у світоглядний конфлікт, був проти угодовства з поляками, з австро-угорськими правлячими колами, обстоював ідею побудови самостійної незалежної України. Для багатьох це видавалося мрією, яка мала відкладатися на багато десятиліть, якщо не століття вперед, бо українці ще недозріли», – говорить перекладач російськомовних статей Михайла Грушевського, історик Іван Сварник.

Учасники з'їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу у світ поеми «Енеїда» Івана Котляревського. Львів, 1898 рік. Зліва направо: 1-й (нижній) ряд: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталя Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський. 2-й ряд: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. 3-й (верхній) ряд: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Осип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лук'янович, Микола Івасюк

Михайла Грушевського у Львові сприйняли ще й з великою надією, очікуючи суттєвих змін у методиці викладання історії України, продовжує Марія Магунь, директорка Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові, дослідниця спадщини Михайла Грушевського, авторка наукових праць.

«Історія України-Руси» – це паспорт у світову історію
Марія Магунь

«Михайло Грушевський наголосив, що ставитиметься серйозно до скептицизму у науці, ретельно підбиратиме факти. Це здивувало галицьку суспільність. Він великий наголос поставив на тому, що основним творцем історії є не окремі постаті, а народ, а далі це велика тяглість і праця над курсом «Історії України-Руси», яка зародилась із семінарів, викладів і переросла у видання. По суті, «Історія України-Руси» – це паспорт у світову історію», – каже Марія Магунь.

Навіть читаючи історію України-Руси, Михайло Грушевський під час лекції робив правки, пригадували його учні. З Михайлом Грушевським у Львові пов’язані численні місця: відомі адреси його проживання, кав’ярні та ресторації, де любив бувати спершу сам, а потім із дружиною.

Свою працю «Історія України-Руси» молодий учений почав писати на вулиці Длугоша, 5 (нині Кирила і Методія). У цьому будинку історик мешкав із 1894 до 1898 року. Це були щасливі роки не лише у праці, але й особистому житті. Адже молодому професорові життя подарувало зустріч із львівською вчителькою Іванною-Марією Вояковською, донькою греко-католицького священника Сильвестра Вояковського з Тернопілля.

Михайло та Марія одружились у 1896 році і це «був просто грім з ясного неба для львівської «сметанки». Вибрана ним дружина була не тільки дуже освічена і розумна, але і дуже розсудна, а при цьому зразкова дружина та мати і господиня дому», писав у спогадах Іван Раковський.

Сам Михайло Грушевський говорив, що його дружина була вірним і тямущим товаришем у його житті та праці.   Повний текст

Галина Терещук
Інф.: radiosvoboda.org

Коментарі