На моїх руках помирали люди - і це не весело і не в курортних романтично-адреналінових місцях, а в окопах, - військовий парамедик Олена Мосійчук-Мальок.
Що ж, я очікувала продовження історії Арестовича-ху@стовича, і бачу, що в його довбешку треба трішки впихнути інформації, бо він на свою обдовбану довбешку приймає сигнали тільки від телепузиків.
Думаю нагадати вам про його інтерв’ю, де Ху@стович розповідав про те що війна - це курорт, куди хлопчики йдуть розважатись, бо не хочуть вдома займатись пелюшками, тусуватися з сім’єю та друзями, а на війні так весело і кайфово.

Ну що ж, розповім трішки тобі Ху@стович що таке війна, бо ти після того, як одягнув форму, поїхав під Киів на Полігон, пофоткався піймав не той сигнал.
Війна - це страшно. Це адреналін - інстинкт виживання: якщо ти не знаєш, що це - хоча б погугли. Війна - це завжди смерть, запах свіжої крові, це постійний стрес, хвороби після виїзду в холодне поле. Війна - це жертвувати собою заради людей, яких ти рятуєш. Я як медик бачила війну з реальної сторони, а не зі сторони Столичного Ху@блана.

Я бачила смерть своїх братів, друзів, я бачила, як молоді хлопці, які пішли на війну захищати свою країну в той час, як ти сидів і бухав у ресторанах, хлопці, які залишили вдома дітей, коханих жінок, батьків і пішли здержувати ворога, щоб такі як ти мали змогу жити під мирним небом, у той час, як ці злопці під обстрілами вивозили сім’ї, які рятувались від смерті. Медики - хлопці й дівчата - на добровольчій основі без зарплат та УБД, з бійцями під обстрілами рятували місцевих, військових. Втрачали своє здоров'я, ставали інвалідами. Мабуть, бо весело? Лишались без ніг і рук, мабуть, теж заради приколу?

На моїх руках помирали люди - і це не весело і не в курортних романтично-адреналінових місцях, а в окопах, у яких по пояс було багнюки після дощу. Не романтично було дзвонити рідним загиблих і повідомляти про їх втрату. Не романтично було роками топтати замерзлу землю в осінніх речах і місяцями сидіти із запаленням легенів в окопі.

Я не знаю шо ти там куриш, але я б хотіла особисто тобі розповісти, що таке війна і особисто відвезти тебе на пів року туди де були ми, в тих самих речах, з тим самим запасом їжі, в тому ж самому галімому броніку і подивитись, яку ти там романтику отримаєш.

Я розумію, що про себе треба дати знати, і ти м@дило вирішив саме на такій темі хайпанути, але чи вистачить тобі сміливості дівчатам військовим таке особисто в обличчя сказати? У прямому ефірі, без підготовки до запису? Думаю, ти вс@решся ще в гримерці перед ефіром. Але я хочу щоб ти знав - для тебе місце в окопі готове і курорт тебе чекає - запахи свіжої крові, втрат, хвороб і обстрілів.

Олена Мосійчук-Мальок, військовий парамедик, волонтер, зоозахисник
Інф. із сторінки волонтерки у Facebook

Коментарі