"Московські орли" тоді прилетіли до Києва під приводом захисту Московського посольства
Насправді посольство тоді було кому захищати і без цих хлопців.
Ці "московські орли", що спустилися на українську землю з дозволу Януковича (без віз) переодяглися у форму українського "Беркута" і відправилися на базу СБУ в Конча-Заспу.
21-го лютого "московські орли" прибули на Майдан і, судячи з жорстокості, вбивали майданівців наповал, цілячись не в ноги, не в руки, (щоб не штурмували резиденцію "золотого батона"), а в голови, в очі... Ось така ще ніким не написана історія і ще досі  не розкрита правда.

  Чалдон* - тамбовському вовку чмо!
*Назва корінних русскіх в Сибіру та їх нащадків.
Олег Чорногуз

(Відповідь квіслінгу і всім зрадникам України в Україні на згадку)

Я не став би паскудити своє перо об агента ФСБ в Україні, представника 5-ї колони імені трьох «проффесорських мушкетерів» - Портнова, Лукаш, Єлєни Бондаренка та інших їм подібних недорасів – безбатченків і зрадників, своєї (за громадянством) країни, аби не цей типовий коментар на мою статтю в епоху чергового російськомовного президента Зе (сподіваюся, він стане українським патріотом, як і останній гетьман Павло Скоропадський,який на початку своєї гетьманської кар’єри належав до російськомовних, але одразу засів за українську мову, залишився назавжди українським патріотом, і, як державник, за 7-місячний термін в історії України зробив стільки, скільки не залишив ніхто після нього). Виняток, можливо, Віктор Ющенко, бо це, нарешті: правда про сталінський Голодомор, уведення гривні у 1996 році (та й за українську мову ніхто не переслідував, як нині), безкровний Майдан і не чорний вівторок в Україні, на відміну від Московії. Та Петро Порошенко - армія, мова, томос.

Але я не про це. Я про відповідь совєтікусу, представнику «русскаго міра» в Україні, що ховається за партійною кличкою Віктор Тор. Повне псевдо його у промосковській партії «Родіна» - Віктор Тор-Ше. Швидше за все слід читати псевдо навпаки і разом – Торшер. Очевидно, й інтелекту в цього Торшера ж стільки як і електроосвітлювачі. Принаймні  саме таке враження складається після прочитання його коментаря до моєї статті на порталі «Воля народу» від 24 лютого ц.р. Але я не про пошук його істинного прізвища і громадянської позиції, як у Шарія чи Ківи із Шуфричем. Це вже справа рук СБУ розбиратися, хто любить Україну як свою державу, а хто хоче сюди «прінєсти «русскай мір» і знищити Її Незалежність і Соборність.

Так, от я цьому ТОРу хочу відповісти. На відмінну від нього, я не ховаюся за своєю агентською кличкою 5-ої колони в чужій тобі державі по імені Україна, бо мені нічого ховатися на рідній моїй землі, яку я люблю і якій я служу! І не за гроші, як пише мені Тор-Шер, звинувачуючи мене в тому, що я відробляю грошики, котрі мені платить «хазяїн». Не збираюся виправдовуватися, але все таки скажу: я нічиїх грошей не відробляю,бо ніхто мені їх і не платить. Можливо, я взяв би їх, бо все-таки це моя праця, і за всяку працю треба платити, як це робиться в усьому світі. Але такі статті я пишу не за гроші і часто не пером, а кров’ю. Пишу серцем і болем, бо бачу, як підняла сьогодні голову П’ята колона Москви в Україні. Як заметушилася. Сьогодні портнови, єлєни бондарєнки, за якими в’язниця плаче, як і за іншими деркачами, ківами, шуфричами, які, наче короїди роз’їдають генеалогічне (родове) дерево моєї Вітчизни. Ці короїди «русского міра» руйнують мою державу, почавши з півдня і  сходу, залишаючи кривавий слід на моїй землі, як це споконвічно властиво московському  загарбнику, який потім напише у своїй наскрізь брехливій «історії» про «добровільне приєднання Криму чи Сибіру до Московії і назве загарбані землі «ісконно русскімі». На відміну від Тора- Ше я читаю протоколи і показання свідків та злочинців. І тому скажу: аби не такі, як Сергій Стерненко, син України Володимир Рибалко, студент Юрій Поправка, який по-дикунськи закатований представниками –недорасами  «русскаго міра» та убитий студент-одесит Максим Чайка покидьком Ігорем Марковим, що переховується нині в Москві, як і  тисячні болільників Харкова та Одеси, то сьогодні південна Пальміра-Одеса і Харків лежала б у таких руїнах, як Донецький аеропорт імені Прокоф’єва, який зруйнував автомийщик і вбивця, примітив із Московії Павлов, що ховався також під псевдо – Моторола. Нині цьому негіднику, убивці, кату Москва збирає гроші на пам’ятник. Моторолі - національному герою Московії, убивці і кату, який без суду і слідства розстрілював наших воїнів.

Хай Тор–ШЕр подивиться хоча б по Інтернету (уміє ж користуватися, коли пише коментарі) на донбаські села і міста, які випрасували гусеницями московські танки з московськими «комбайнерами і шахтарями». Це мотороли і гіркіни перетворили колись квітучі міста і села у чорні згарища і загнали наших людей – донеччан - у ями і погреби.

На відміну від Тора я пам’ятаю багато чого з нашої короткої історії. У 2014 році, після побиття ні в чому невинних студентів, я зателефонував президенту Віктору Андрійовичу Ющенку і попросив якомога швидше скликати «круглий стіл» усіх президентів і його Святість Філарета разом з   «любителем шапок і золотих батонів» та укласти мирову, щоб не пролилась людська кров. Адже у Віктора Андрійовича був за плечима Майдан, на якому українці перемогли сміючись. Віктор Андрійович так і зробив. І всі сторони зустрічі уклали і підписали мирову. Але через кілька годин «золотому батону» зателефонували з Кремля. Дзвінок від самого папи Вови, якого в Харкові футбольні уболівальники охрестили Всесвітнім «ху@лом». «Золотому батону» порадили порадили негайно їхати до Харкова, і там разом з членами промосковської наволочі із кремлівської партія «Родина» планувалося посадити на Харківський трон  «проффесора» і оголосити альтернативну, як і за Леніна – визнати Харків столицею України на чолі із «законно обраним президентом». Та цього не дозволи членам 5-ї колони і «русскаго міра» харківські патріоти такі, як одесит Стерненко, і, в першу чергу, футбольні уболівальники Харкова. Номер з троном і другою столицею на Слобожанщині вдруге (після Леніна) у путіна не пройшов.

Тоді путінці взялися за Одесу, майбутню «столицю Новоросії»! 2 травня, нардеп України Олег Царьов, квіслінг (зрадник, колабораціоніст, якщо цього не знає Тор–Ше) привів на Куликове поле Одеси промосковських покидьків. Типу тих, які збиралися вбити одесита Стерненка і за яких тепер посадили не тих, хто у розшуку, а того, хто не ховався у своєму домі від московських убивць. Тобто патріота Стерненка, що захищав Україну, її незалежність, суверенітет, а суддя, стовідсотковий совєтікус, прихильник Леніна-Сталіна, що якимсь чином опинився не на окупованій території разом з недорасами, а в тилу свого ворога - Україні, виносить вирок страшніший, аніж жорстока еРеФія в особі Путіна опозиціонеру Навальному. Оце мста за волю України сепаратистом і недорасом з «днр». І це той суддя, який сам «проситься до параші», прикриває своїх п’яних водіїв від штрафів і позбавлення водійських прав,  рідного по духу поліцейського, який катував людей, а також «обілив» свого колегу - голову Одеського окружного адмінсуду, котрий не задекларував автомобіль і квартиру дружини у… Криму.

 Цей недорас виправдав потенційних убивць з ножем (які удвох нападали на одного Сергія Стерненка, котрий захищався від нападників і одного смертельно підрізав), а посадив не тих, які нападали, а того, хто захищався. Бо бандити - від «русскаго міра», а потерпілий - від України. І патріота засуджують в рідній йому Україні, а нападники давно - в інших світах. Один у Московії, другий на…небі. Хіба не традиційна ганьба! Оце суддівська логіка стовідсоткового…сепаратиста. По-іншому я цього суддю, прізвищем якого не хочу паскудити свого пера, називати не хочу, хоча можу.

Користуючись нагодою, хочу сказати агенту Кремля, який має українське громадянство, а своїм коментарем відстоює «русскай мір Путіна» і вважає зрадництво благородством і  це мене не дивує. Бо московіт є московіт: доносить, зраджує і вірно сильному служить. Саме ці риси  ( ментальність москаля) підтвердила їхня поведінка у Другій Світовій війні (за Сталіним – Вітчизняній! Ніби з Гітлером воював у ті далекі роки тільки Союз нерушимий, а США. Англія та інші країни тільки дивилися на ту війну в біноклі, оскільки ще телевізорів не існувало в природі) проти Гітлера воював весь світ, за винятком колаборантів і  московських зрадників, яких була нечувана кількість. Ні одна країна світу не дала стільки зрадників у роки Другої Світової, як московіти. Я не називатиму  зараз ні РОА, ні РОНА. Про це всі знають. Але назву понад чотири десятки інших військових московських з’єднань, які служили вірою і правдою  Третьому Рейху. Для тих  хто бере під сумнів мої слова, ось посилання: Русский коллаборационизм во Второй мировой войне  

  Ці «орли» всьому світу відомі як Краснов і Власов, також ходили (як і всі московські зрадники) під прапором -«бісиком» (бєлий, сіній, красний- ОЧ). Ну, як нині Путін ходить з цією триколірною, зганьбленою історією московського народу ганчіркою по землях Молдови,  Грузії, Московії, Ічкерії, України. Так от, крім півмільйонних армій РОНА і РОА у москвітів ще було понад 40 формувань зрадників. А саме кілька  корпусів, дивізій, бригад, полків, дружин, конгресів, кавалерійських, танкових, диверсійних груп тощо. Загалом понад мільйон зрадників - нечуване число колаборантів Московії, котрі  вислужувалися за кусень гнилої ковбаси  своїм загарбникам. Тому й не дивно, що кров зрадництва тече і в жилах нинішнього Тор-Шера, який маючи українське громадянство, зраджує Україну, опускаючись до таких мерзенних ліній, за якими ані совість, ані честь, ані сумління - речі несумісні, а йому, певен,  навіть невідомі, бо цих рис у таких нікчемних душах просто не існує.

 На відміну від Тора-Ше..ра (очевидно, Торшер його партійне псевдо) я знаю й інші події, коли, наприклад, посадили в СіЗО Володимира Валентиновича Біка, генерал-майора СБУ. І я читав цю справу. Десь через тиждень-два до мене, в Конча-Заспу, приїхав один із військових прокурорів України і попросив написати статтю на захист цього генерала. Спочатку я, зрозуміло, прочитав справу. Так що Тор-Шер може заспокоїтися: я таки щось читаю і йому можу розповісти про ту справу. А та справа, як правда - гірка і нечувана. У ній ішлося про колишнього голову СБУ О.Г. Якименка, нині підозрюваного у державній зраді і злочинах проти людства під час подій на Євромайдані.  Нині він, як і його заступник Тоцький, переховується у Московії. Так от, Якименко, який мав громадянство еРеФії, до України служив у Монголії, не маючи  українського громадянства, але був призначений «золотим батоном» головою СБУ, а першим заступник його став В. Тоцький. От ці двоє начальників викликали третього. Не на обід. А третім виявився також заступник голови СБУ генерал майор В.В.Бік. От саме Володимиру Валентиновичу Біку два старші за званням і наказують (в  СБУ, як і в армії, також наказують) негайно виїхати в Бориспіль і в аеропорту зустріти московського генерал-полковника Бесіду Сергія Орестовича (до речі, майбутнього куратора московської армії на Донбасі), який прилітає нібито під приводом захисту Московського посольства у Києві під час Майдану. Насправді посольство тоді було кому захищати і без цих  хлопців. Саме в лютому 2014 року Володимир Бік і зустрів у Борисполі  московського генерала і 21-го московського орла з двоглавими головами на шевроні і написом ССО (Сили спеціальних операцій - спеціально навчене, технічно оснащене, добре екіпіроване армійське угрупування сил Міністерства оборони Російської Федерації, призначене для виконання спеціальних завдань з метою захисту інтересів Росії /при необхідності, із застосуванням військової сили/ як всередині країни, так і за кордоном, як у мирний, так і у воєнний час, що знаходиться в постійній і високій готовності до негайного застосування).

У кімнаті для віп-песрсон ці «московські орли», що опустилися на українську землю з дозволу Януковича (без віз) у вищеназваній кімнаті переодяглися у форму українського «Беркута» і відправилися на чолі з В.В. Біком на базу СБУ в Конча-Заспу. Нічого не розпитуючи (в армії, як і в СБУ, підлеглі не розпитують начальство, чого ті прилетіли і що вони тут робитимуть) Володимир Бік доповів про прибуття московських «непроханих гостей» і пішов у свій кабінет. Пізніше виявилося, що «московські орли» 20 лютого у лісі (11 чоловік) тренувалися з бойовими патронами, відстрілюючи конча-заспівських горобців, інколи сойок і білочок, а ще 10 «кремлівських орлів» числилися як хакери. 21-го лютого «московських орлів» доставили  на Майдан. Були вони і в нашій Спілці письменників і видали себе тим, що не знали, що таке «будінок» і слово «пісьменнік», а ми від них вперше почули  дізналися, що таке «порєбрік». Звідси їх перекинули на Інститутську, до дерев від Спілки письменників  і, судячи з жорстокості з якої  вбивали майданівців – це були саме орли генерала Бесіди. Ці убивці не  цілялися в ноги,  в руки, плечі, ці вбивали наповал, як напередодні кримські беркутів ці вбили мого друга і колегу по перу Якова Зайка,білоруса, що йшов зі щойно виданою книжкою до Спілки. Московіти Бесіди прибули з конкретною вказівкою Кремля не допустити  штурму резиденції «золотого батона». Мабуть, тому озвірівши цілилися  в голови, в очі, як білочкам у Кончі. Ось така ще ніким не написана історія і ще досі  не розкрита правда.

Через місяць-другий, розібравшись, генерала Біка В.В. випустили із СіЗо, зрозумівши, що він міг і не знати, з якою метою приземлилися  представники ГРУ із шевронами еРеФії та трьома літерами на бушлатах ССО. Про це може тільки розповісти Сергій Орестович Бесіда, чи  Якименко з Тоцьким, якщо коли-небудь їх упіймають хлопці з СБУ чи з ГУР.

А я на цьому поставлю жирну крапку. Ось як звичайний коментар, судячи по змісту квіслінга, надихнув автора цих рядків розповісти ще кілька сторінок нашої історії, що досі не висвітлена ні на яких сторінках.

Олег Чорногуз, письменник-сатирик
Без іронії.

Коментарі