Олег Чорногуз: Москалі украли в України назву Русь, після чого "русским" став і борщ, і піч, і гопак, і небо, і чай і бублики...
Як відомо, Україна на державному рівні виступає за внесення ЮНЕСКО борщу як традиційної української страви до нематеріальної культурної спадщини людства.
У московитів шок: їх вкотре звинувачують у крадіжці. Щоби хоч якось виправдатись, вони присвятили цьому питанню пропагандистську програму "60 минут" (випуск від 07.12.2020), де намагалися всіляко принизити гідність українців. Дісталося і персонально українському політтехнологові і журналісту Тарасові Березовцю, якого у програмі назвали непристойним словом (див. на відео з 4 хв. 12 сек.):

Знаменитий український письменник Олег Чорногуз коментує цю ситуацію так:
- На тему привласнення Московією чужих цінностей (як матеріальних, так і нематеріальних) я ще 20 років тому написав статтю-фейлетон (див. нижче уривок).
Як бачимо, у ментальності москаля нічого не змінилося: як усе крав, так і краде й далі крастиме, якщо йому... Китай руки не поламає.
Повністю цей фейлетон надруковано у книжці "Український кентавр". А написаний він у 1988 році. Ця дата вказана у книжці публіцистики "Українські колобки", під фейлетон з назвою "Ет русскій вопрос".

Олег Чорногуз
Эт русский вопрос
(уривок із фейлетона)

Гопак – русский народный танец, русский ушу.
Лебедев И. ("Гопак и совесть", "Техника молодежи", 1988, № 9)


Хто з нас не знає, що Росія – це "родіна слонов?" Хто з нас не знає, що над Казахстаном чи Дагестаном постійно висить "русскоє небо"? Хто з нас не знає, що Париж упав до ніг, побачивши червоні "русскіє сапожкі" на українських дівчатах з ансамблю Павла Вірського? Хто з нас не знає, що грузинський чай – це, звичайно, "русскій чай", а у Другій світовій переміг "русскій народ".
Усі ми знаємо, принаймні, ще вчора знали, що у світі існують "русскіє гречанікі", "русскій шлях", "русскій танєц казачок", "русскіє спортсмени бубкі і бублікі" і навіть "вєліколєпниє русскіє парні". Не ті, що "хотят ли русские войны", а ті, що ганяють м’ячика на берегах Дніпра.
Якось у "Литературной газете" я, приміром, вичитав, що жителі сучасної Тосканії, знамениті етруски, які створили могутню цивілізацію, що потім дуже вплинула на древніх римлян, тобто сучасних італійців, теж… "русскіє". Так, так, не смійтеся. Це справа серйозна. Досі ніхто у світі не міг довести їхнього походження. а от "Литературная газета" "ет русскій вопрос" розв’язала одним розчерком пера.
Головне – треба знати московський діалект. Адже кожний корінний москвич завжди каже: "Ет русскі", заїдаючи останню голосну. А далі все просто. Москвичі, прибувши у І столітті до нашої ери у древню Етрурію, глянули на культурний і освічений люд й одразу, з першого погляду визначили:
– Ет русскі?
– Етруски, етруски, – закивали на знак згоди аборигени, косячи оком на довжелезні московські мечі. А потім схопилися за пашпор...

Олег Чорногуз також нагадує актуальну красномовну цитату російського революційного демократа, літературного критика Віссаріона Белінського, яку разом із фейлетоном варто було б передати кремлівським пропагандистам:

«Верст за 30 до Харькова я увидел Малороссию, хотя еще и перемешанную с грязным москальством. Избы хохлов похожи на домики фермеров — чистота и красивость неописанные. Вообрази, что малороссийский борщ есть не что иное, как зеленый суп (только с курицею или бараниною и заправленный салом)... Суп этот они готовят превкусно и донельзя чисто. И это мужики! Другие лица, смотрят иначе. Дети очень милы, тогда как на русских смотреть нельзя — хуже и гаже свиней» [В.Г.Белинский. Полное собрание сочинений в тринадцати томах. — T. 12. — C. 288].

Інф.: ВН

Коментарі