Більшість українців не бачать своїм президентом ні Володимира Зеленського, ні Петра Порошенка
Який вибір нам належить зробити?
Це перші в нашій історії президентські вибори, на яких сумарна підтримка кандидатів, які вийшли до другого туру, становить менше половини виборців: за двох лідерів перегонів проголосувало трохи більше 46%. Іншими словами, напередодні другого туру більшість українців не бачать своїм президентом ані Володимира Зеленського, ані Петра Порошенка.

Це важливо пам'ятати, тому що наступні два тижні кандидати боротимуться саме за ці голоси, намагаючись нав'язати їм свої версії протистояння.

Команда "слуги народу" будує кампанію на боротьбі між старими і новими. Скажу чесно, мені симпатичні виборці Зеленського, що вимагають змін у політиці. Але є відчуття, що, одягнувши нові й яскраві костюми, хлопці грають за старими правилами.

Насамперед дивує щира впевненість оточення Зеленського в тому, що вони розумніші за свого кандидата і в разі обрання зможуть нав'язати йому своє бачення і кадрову політику. Досвід показує, що під час призначення основних фігур поруч опиняються зовсім не ті, кого виставляли на вітрину і крутили в роликах під час виборчої кампанії. Першими в цій черзі стоять значно цинічніші та крутіші хлопці.

Одягнувши нові і яскраві костюми, хлопці грають за старими правилами

Щоб трохи уявити масштаб загроз, поясню на пальцях. Разом із булавою голова держави отримує повноваження призначати Генерального прокурора, керівника СБУ, його заступників, міністрів оборони і закордонних справ, голів Нацбанку і 24 обласних адміністрацій — більше трьох сотень призначень.

Саме ці люди будуватимуть нову реальність. І наполеглива вимога суспільства назвати їх зараз, а не тоді, коли в приймальні юрбитимуться князьки й олігархи, — не марна цікавість. Наприклад, важливо розуміти, якому генпрокуророві буде доручено нагляд за розслідуванням злочинів довкола Укроборонпрому, Центренерго та ПриватБанку. Хто і як розслідуватиме справи Майдану, які саботувалися під чуйним керівництвом всіх п'яти попередніх генпрокурорів. Чи зможе новий глава СБУ вивернути навиворіт Віктора Медведчука, показати російські зв'язки українських політиків і ліквідувати "каральний" департамент К.

Зрештою, які гарантії, що силовики Зеленського не зіллють кримінальні провадження проти команди Порошенка так само, як команда Порошенка продавала справи друзям Віктора Януковича? Якщо таких гарантій немає, де в цій боротьбі протистояння нових і старих?

Тим часом Порошенко намагається нав'язати нам зовсім іншу реальність. Глашатаї АП вже вибудовують лінії протистояння "Порошенка проти Коломойського" і "наші проти росіян".

Зовні цілісні та красиві концепції розбиваються фактами з реального життя. Ми цілком обґрунтовано можемо припускати, що Зеленський стане інструментом олігарха Ігоря Коломойського. Водночас нам точно відомо, що всі п'ять років свого президентства Порошенко послідовно відстоював інтереси іншого олігарха — Ріната Ахметова. Складно уявити, як чинний президент зможе переконати суспільство, що в разі переобрання це зміниться. І навряд чи спікери президента готові до відкритої дискусії, хто з олігархів кращий — Ахметов чи Коломойський, і що завдало країні більше шкоди — монополія ДТЕК або схеми ПриватБанку.

Друга теза, на якій Порошенко збирається будувати свою кампанію, — це патріотизм і протистояння Україна — Росія.

Скажу чесно, мене турбують невиразні висловлювання Зеленського про Донбас і Крим. Обережність під час виборів прийнятна у всьому, крім війни. Побічно я можу судити про погляди "слуги народу" тільки за серіалами і виступами Кварталу 95, де все українське виставлене в образі провінційного рагулізму, над яким сміються правильні російськомовні герої. Це епос колонії, а не країни, яка переживає національно-визвольну війну. І герої цього епосу — типові представники старого покоління, які страждають комплексом неповноцінності перед московською метрополією.

Але якщо Зеленський тривожно мовчить, то Порошенко спростовує свою проукраїнську риторику своїми ж реальними діями. Тому що не можна тримати всіх за ідіотів, вести патріотичну кампанію і водночас публічно спиратися на мерів-сепаратистів, під керівництвом яких вбивають і калічать активістів. І зовсім глузливо звучить лермонтівське "прощай, немытая Россия", якщо під час кампанії твоїми головними рупорами були телеканали майже родича Володимира Путіна.

Але демократія влаштована так, що, не зважаючи на величезний відсоток виборців, які залишилися за бортом другого туру, і всупереч усім нашим сумнівам, один із цих кандидатів стане президентом.

Наш вибір могли б полегшити прямі дебати між кандидатами. Але слова одного вже мало чого варті, а другий дебатів, очевидно, уникає. І, судячи з усього, навіть після них нам доведеться обирати між тим, кого ми добре знаємо, але вже не віримо, і страхітливою невідомістю кандидата, про плани якого ми не знаємо взагалі.

Інф.: nv.ua

Коментарі