Олександр Сугоняко, політик, громадський діяч: "Український люд у масі своїй уловлює масштаб суспільно-національної катастрофи"
Проте він належно не осмислив її з тої причини, що в суспільстві не діє орган, здатний виконати цю мислительну роботу і донести її суспільству. Я назвав би його духовно-інтелектуальний провід. Українці розуміють, що відповідальність за руйнацію економіко-грошових, суспільно-державних інституцій і структур в Україні лежить на тих, хто при владі. Разом із тим, вони відчувають і свою вину за зруйнування основ суспільного життя, бо самі ту владу обирали.
Про це декілька думок.

Очевидно, що вина за руїну і розбрат в країні лежить не лише на вищих владних чиновниках, зовнішніх центрах темного впливу на країну, але й на електораті, що таку владу формував собі на виборах. «Вибираючи» «президентів», «народних депутатів», виборець голосував за тих, які потім робили йому «покращення життя вже сьогодні».

Один обіцяв за 20 років увести країну в двадцятку розвинутих країн. Другий, перед виборами 2014 року обіцяв, що при ньому курс не буде більшим 10-ти гривень за $... За 10 останніх років таких голосувань виборець став біднішим у 6-8 раз. Над цим і «вона працювала», і евроінтегративна ВРУ, яка штампувала «каоліційні закони» про руйнівні «рехворми», і "працював» "проевропейський" кабмін азарова-яценюка-гройсмана, які так «покращили» життя, що за цей період українців в Україні стало мінімум на 4 мільйони душ менше… Але тут не про опис цього жаху, а про духовно-інтелектуальну причину запустіння країни. Тема не проста. Базова.

Головним у темі відповідальності виборців за стан країни є те, що вони віддали владу таким політикам, які не чисті на руку і не чесні в слові, людям з психологією зло-чинців. Виборець, голосуючи за таких кандидатів у президенти, чи депутати, чи за партії, демонстрував свою єдність з ними в ЧОМУСЬ важливому. В чому?

Знаючи про схильність політиків до зло-дійства і брехні, він шукав і знаходив собі виправдання: «Всі крадуть і брешуть!». Мимоволі він і себе відносив до цих «всіх», але в думках – ні-ні. Вибираючи «менше зло» він, у суцільній моральній темряві, що огорнула країну, пограбований і оббріханий обранцями, волав виправдовуючи себе: «Ну, крадіть, але ж не стільки!»; «Брешіть, але ж не так зухвало!» не розуміючи, ЩО робить. А він «відміняв» вироблені за тисячоліття філософами моральні максими, озвучені пророками Божі заповіді, перекреслював тисячолітні спроби людства утвердити етичний світогляд як засіб співжиття людей і людства. Своєю інтелектуальною і духовною темрявою він кидав себе і країну в біду, в руйнацію. Вели ж його за собою цією дорогою "політичні лідери" з такими ж проблемами в розумінні моралі.(Далі, дасть Бог, продовжимо...)

Олександр Сугоняко, український політик, економіст і громадський діяч, президент Асоціації українських банків

Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі