Кілька слів про всесвітнього маніакального вбивцю, - Олег Чорногуз, письменник
“Доктор Зло” планети по імені Земля – В.В. Путін, мовою українського народу Х@йло у перший день весни 2018 року поставив перед собою мету прискорити кінець існуванню чергової циклічності цивілізації на землі, свідками початку якого ми, нині живущі, є, і нанести нібито усім по всіх ворогах екс-Московії (в тому числі й Україні) ядерний удар гіперзвуковими міжконтинентальними  боєголовками та океанськими безпілотними торпедами з ядерними зарядами, котрі в сотні раз швидші світла і, певне, що й... думки.

Коли читаєш такі путінські “роздуми” в Інтернеті, тобі мимоволі спадає на думку, що таке міг заявити тільки потенційний клієнт палати №6, якого так обожнює 86-відсоткове московське не мисляче зомбі, яке стоячи аплодує, по суті, Третій і Останній світовій війні. Будуючи, як пишуть гумористи й сатирики нашого часу, ледве не Галактичну імперію Зла під кодовою назвою “Зірка смерті”, московський неук, не задумуючись, у своїх маніакальних планах збирається фактично знищити всю планету, не розуміючи, що ця “Суперзірка смерті” торкнеться у першу чергу і Московської Федерації, в якій сотні народів і народностей поки що тільки асимілюють, а після 18 березня (день виборів чергового, майже африканського (за думками і помислами дикуна-імператора), збираються ще й фізично знищити планету, на якій (я певний) сама Московія перетвориться у болото, звідки вона й виповзла 871 рік тому на цей не до кінця зрозумілий загадковий світ.

Поетичні рядки Олега Чорногуза:

Всесвітнім злодіям

Скільки б ви “братів” не обкрадали
Й не тягли, як кішку за хвоста,
Скільки б раз «я русскій» не казали -
Видно ж всім, що ви таки орда!

Бо нема у світі назви – русскій!!!
Це прикметник, що в свідомість вгруз
Бо ж француз не каже - я французький
Бо француз всім каже - я француз!

Зрозуміло: в вас, як хвіст у зайця,
Вся історія, що тягнеться з Мокви
Ви очима ближчі до китайця
А за вилицями, видно ж, до Москви!

То чого чуже вам треба красти?
І палити з кровним всім мости?
Серце в вас палає, бо ж напасти
Хочеться на когось й загребти.

Так жили ординці споконвічно,
«Одну шосту» також підгребли,
Нападали і періодично
Убивали, де тільки могли.

Славилися жорстокістю своєю
Все палили, нищили кати
І повзли ордою, як змією,
У чужі незвідані світи.

Будували також мавзолеї,
Що властиво азіатам всім
І міста рівняли із землею,
Як і хату чи чужинський дім.

Й заявляли, що усе моє це
Споконвічно і таким було,
Виривали у живого серце
І міста палили, і село.

Від нащадків вас не відрізнити -
Всі повадки ті ж й така ж мета:
За чужий рахунок тільки жити,
Як жила на землях всіх орда!

То ж залиште нас, братів-слов’янів,
Бо прийде до вас від Бога мста!
Світ вже встав і знову він повстане,
Як підніметься в похід Мокви орда!

Не лякайте нас усіх так  грізно,
Пам’ятайте: атом - це не гніт!
Зупиніться поки що не пізно
Бо згорить, як вже згоряв, цей світ!


Безтурботній Європі

Без підтекстів мова, як в Езопа:
Бачиш ти у снах рожевих сни.
Ти втомилася уже від нас, Європо,
І від «нашої» (так думаєш) війни!

Ви смієтесь, мов маленькі діти,
Бо ж романтики чекають лиш чудес,
А насправді нічому радіти -
По землі бреде московський пес.

Рік новий нові нещастя носить
Це не рік овечки чи кози.
Пес московський під бандита косить
І грабує, що не так лежить.

Ненаситний - цьому нема краю…
А Європа каву п’є і спить.
В ній хати немов повсюдно скраю
І в хатах тих благодать лежить.

Там гортають глянцеві журнали
Десь в тіні під сонцем, край землі,
А тим часом нові генерали
Розглядають мапи у Кремлі.

І вивчають, де там Одер й Вісла,
Де Дунай і далі вздовж і вшир
І загроза вже і там повисла
Бо й туди крокує “русскій мір”.

Їм здається, що війна на Cході
І до Заходу далеко - сотні верств.
Є ж в нас НАТО і не страшно вроді
На Союз не випаде той перст!

Що ж живи, Європо, як дитина,
Ще не в тебе на подвір’ї звір.
Сонце світить, веселкова днина,
То ж на, на Сході, тільки «русскій мір».

Але завтра “Смерчі” загуркочуть
Як і «Гради” в центрі й ваших міст.
І тоді вас приспаних заскочить
Вже не ваш, а той, з Кремля, танкіст.
 
Все пройде, і ті ж самі Судети,
І Варшаву, Прагу через Львів
Й на Голгофу хрест свій понесете
Без протесту і коментарів!

І підуть вагони в бік Сибіру
Із трофеями, бичками і людьми
Як дарунок ваш отому “міру”
Що тепер переживаєм ми!

Весь Донбас у згарищах й руїнах,
“Град” і  “Смерч” - дарунок москаля.
У крові на сході Україна,
Плаче й стогне зранена земля.

Вам здається, що у вас безпека
І тому спокійно ви спите
Кенігсберг же поруч, недалеко -
Пес і до Ла-Маншу в мить дійде

Не помітиш, як московські танки
Курс візьмуть на Сену і Париж!
Заколисана проспиш свої світанки
І Москву, як Гітлера проспиш!

   Дорогі сусіди із Заходу, Півдня і Півночі: поляки, чехи, словаки, угорці, румуни, молдовани, білоруси, литовці, латиші, естонці. Ми, українці, звертаємося до усіх Вас. До створення Союзу рівноправних сусідів. У цей грізний для усіх нас історичний час вирішується, мабуть, і всіх нас наша спільна доля. На колишній землі Московії – землі адропофагів і самоїдів (за Геродотом) знову прокинувся ненаситний ген ординця-завойовника. Загарбницький дух орди кличе цю золотоординську нечисть до чергових завоювань чужих земель. Сьогодні на кону Велика Україна – праматір першого Європейського Союзу часів Ярослава Мудрого і перша колиска Православ’я на нашій древній, княжій землі, як і на сусідніх землях. Перед   вирішальним двобоєм ординець вдався до своїх традиційних інтриг і всесвітньої брехні через свої ЗМІ: він поєднав свою войовничість і ненависть із зовнішніми і внутрішніми колаборантами, претендентами на крісла васалів, аби знищити Україну як державу, і на черговий тимчасовий престол Малоросії, (як це уже не раз відбувалося у нашій історії) посадити наших перевертнів, квіслінгів і яничарів та знищити не тільки нашу державу, нашу націю, нашу мову, нашу віру, нашу історію, наші звичаї, наші традиції, а й вибити з нас наш козацький дух – вічний дух, як вогонь наших сердець, дух вільної людини. Не раба. Цього ніяк не можуть зрозуміти московіти - вічні раби своїх князів і царів і свого накраденого у сусідніх народів “отєчєства”.
                                                                                                                  Автор

Йдемо у бій Донецькими степами

Йдемо у бій Донецькими степами,
Горить в багрянці рідний виднокрай.
Великий Луг і дух козацький з нами
І в вирвах градів зранений наш край.

Орда прийшла і нашу землю вкрила
Для них і нас, мабуть, останній час:
Якщо здамось - життя не стане милим,
Як більш не буде на землі цій нас.

Тому до бою, рідні українці,
Тому до бою всі з останніх сил:
Вже не вина, а крові в нас по вінця
І незлічених вирв, як тих могил.

В останній бій нас кличе Батьківщина!
Сьогодні так: вона в них на кону
Ми переможем, з нами Україна,
Захистимо ми матір і жону!

В цей грізний час москаль прийшов ордою
На нашу землю і до наших нив.
Та він забув, що знов заплатить кров’ю,
Як вже не раз в історії платив!

Один в нас вихід, як одна дорога -
Вступити в бій і знищити орду!
За нами правда, честь і перемога
За нами свято у своїм саду!

І ми йдемо Донецькими степами
Щоб жити вільно – на своїй землі  
І дух степів козацьких поруч з нами
І дух незламності на рідному чолі!

Душа ж горить в смертельному двобої,
На обрії двоглавий, цей мутант.
Тому, брати й сусіди, всі до бою,
Щоб не дійшов й до вас цей окупант!


Молитва за рідну землю
 

Ми забули, сонячні світанки,
Що в  рожевім мареві горять.
Бо за пругом знов московські танки,
В небі знову їхній «Бук» і «Град».

Солов'ї десь плачуть за лугами,
Ми не чуєм дятлів перестук.
Тільки грім від вибухів над нами,
Чорний дим здіймається, як крук.

Все в диму, у згарищах, руїнах,
Стогне знову зранена земля.
Захищаєм рідну Україну
Від орди московського Кремля.

Йде орда в атаки божевільні,
Завойовник дикий знавіснів.
Козаків, що від природи вільні
Хоче він призвести до рабів.

Нам нічого більшого не треба,
Головне нам - землю зберегти,
І очистить наше рідне небо,
І звільнить країну від орди!

Як молитву пам'ятає добре
Кожен Воїн: я живим вернусь!!!
Поруч з нами - Святослав Хоробрий
Й Україна – незборена Русь!

Олег Чорногуз, письменник,
для порталу "Воля народу"

Коментарі