Олександр Горобець: Інтернет-видання "Українська правда" (УП), те, котре колись створював відомо хто, як на мене, все активніше скочується у вирву "непрохідності"
Так сантехніки ще називають до краю загажені зливні колодязі. Через що затоплюються у зливу вулиці і цілі міста.
У даному випадку йдеться, про помітне літературне блокування в УП української мови на її сторінках, з ухилом на постійне перевищення московітського мислення. Почитайте тексти публікацій нашою рідною мовою і вам неодноразово стане соромно за те, що твориться в них. Вживаються не просто кальки з російської, а цілі москомовні звороти, або ви заб’єте ноги, спотикаючись об такі новотвори, суть яких скільки не думай – не збагнеш. Таке враження, що тексти для шпальти готують не українці, а якісь завозні іноземні громадяни, котрі взагалі не розуміються на струнах україномовних сердець.

Ось і 15 жовтня ц.р., о 17.30, на першій сторінці видання з’явилася публікація, озаглавлена "Шлях націоналіста. Як ультраправі зібрали рекордний марш у Києві".
А й справді, як? Мабуть, цікава тема. Тільки, прочитавши цей примітивний опус, годі дізнатись про подібне. Рівень журналістської підготовки матеріалу настільки лубочний і кустарний, що він навряд чи підійшов би навіть для шкільної стінгазети. А тут його виставили на лобне місце УП. У ньому кілька пусто-порожніх картинок, які доповнюють світлини з підготовки святкового маршу в столиці й довкруги Києва, а головне - звідусіль у розробці теми стирчать неприкриті сарказм і ворожнеча до українських націоналістів.

Млинець, приготовлений «УП» виявився не готовим для споживання, наче диверсантами посипаний піском. До того ж, текст випечений ординським, «рашен-без башен» язиком. Таке враження, що автор готував статтю для котрогось там видання ворожого ОРДЛО, а видрукувала його «Українська правда». Причому без перекладу на державну мову, про необхідність чого громадськість криком кричить уже не один рік, драною мітлою виганяючи з ужитку мову окупантів зі столиці. УП ж, як бачимо, навпаки – помітно «язиковіє».

Проходжу за посиланням автора нинішньої публікації. Отож, статтю для Інтернет-видання підготував якийсь Євген Руденко. На сторінці Фейсбуку він гордо повідомляє про себе, що є «спеціальним кореспондентом «Української правди». Навчався в Донецькому університеті, мешкає в Києві. Родом із Тореза…
Для мене з цих даних усе зрозуміло, чому взявшись за таку серйозну тему як наповнення маршових колон походу слави героїв на Покрову у Києві, він побачив там найбільше начебто безвусих малюків 11-13-15 років, що є банальною його вигадкою. Це недолуга насмішка рашівця над рухом патріотів, які насправді були різного віку - від юнаків до сивих стариків, які нинішнього 14 жовтня наповнили ряди рішучих колон, котрі готові виступити на захист інтересів українського народу. Там надзвичайно багато було тих, хто пройшов гарт у бойових зіткненнях у східному Донбасі та вишкіл на військових полігонах. Пан Руденко ж кривляється лише з кількох хлопчаків. Серйозних людей у колоні йому чомусь не видно…

Примітив зросійщеної «аналітики» такий жахливий, що аж зводить щелепи. Редакторам УП навіть не соромно цю белиберду розміщувати впереміжку зі світлинами, де чітко видно, що в колонах - тисячі солідних, поважних, інтелігентних людей і сиві ветерани. А цей блеїть про дітей… Добре, хоч не обзиває їх «хвашистами»…
Автор, напевне ж, свідомо використовує повідомлення МВС, котре в рази, і цього разу також, занижує кількість учасників походу під прапорами «Свободи», «Національного корпусу «Азов», «Правого сектору», ОУН, КУН і С14. У суботу, 14 жовтня, Нацполіція повідомила, що учасників маршу було «до 10 тисяч осіб». І це для автора публікації, як бачимо в статті, є кінцевий показник. Хоча кожному працівнику серйозного всеукраїнського видання, сподіваюся, добре відомо, що їх читачів найперше цікавить не занижена, а, отже, 100-відсотково брехлива поліцейська «статистика», а конкретне число протестантів, яких побачив журналіст. Проте у статті він уперто мовчить про це. Таке применшення числа учасників маршу героїв вигідно лише за лінією розмежування бойових дій, себто, у Донецьку, Луганську, Москві. Ось чому я сказав вище, що матеріал, напевне, готувався для видань ОРДЛО.

Щоправда, одного разу пан Руденко все-таки обмовився, що коли голова колони учасників святкового походу на Покрову вже була на Європейській площі, то не всі ще люди сформувалися в колони, не відійшли від пам’ятника Шевченка у парку імені національного генія. Так сам того не бажаючи, автор спростував поліцейську брехню. Та й свою також…
Думаю, що з огляду на зросійщення статей та на нинішній авторський склад видання, прийшла пора «Українську правду» перейменовувати в щось московітське. Щоб українці знали з ким насправді мають справу.

Олександр Горобець, журналіст, письменник
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі