Олег Чорногуз: Ніхто так не нищив українців упродовж 400 років, як кремлівські "йобіки"
Відповідь йобікам
Вчора представник угорської партії “Йобік”, відреагувавши на український закон про освіту, заявив, що в Україні української мовою майже не розмовляють.                     
Йобікам і представникам йобіків, і тим йобікам в угорському уряді і партії “Йобіків” відповідаю. Більшість в Україні таки розмовляють українською мовою. Ось що показав Центр Розумкова. За останнім опитуванням Центру Розумкова в Україні 70 відсотків українців розмовляють українською мовою, 27 - московською, 3 відсотки - мовами нацменшин. Йобіки можуть заткнутись. Разом зі своїм агресивним шовіністом главою уряду і міністром закордонних справ Угорщини Петером Сійярто, мабуть також “йобіком”. І, не забуваймо, що українська мова змогла зберегтись у нашій постколоніальній державі. В країні, де 360 років день у день українську мову нищили. Нищили голодоморами. Нищили розстрілами. Де за мову садили до тюрем, висилали до Сибіру, і в Колимі чи під Колимою московські йобіки примушували вивчити московську тільки тому, що нею розмовляв йобік Ленін, а нині йобік Путін. Українцям за це дозволяли там, де сходить сонце, валити ліс і вимивати золотий пісок.

І це трапилося тому, що наївний і доброзичливий, часто безпринципний (якось воно буде: чи в яку церкву ходити, мовляв, Бог же один - от тільки ідеологія церков різна - в йобіків одна, а в київського патріархату - рідна) український люд довірився тому, хто назвав себе «братом» і поклявся у вірності навіки, а потім, як нині на Донбасі і в Криму, всунув тому брату ножа у спину. От і сьогодні з’явилися чергові послідовники кремлівських йобіків - угорські.

Угорським йобікам на їхній докір, хочу відповісти таким же. У роки Другої світової війни, коли йобіки Угорщини захотіли і собі відродити Третій Рейх, тобто Угорську імперію, Четвертий регент Міклош Горті злигався з Адольфом Гітлером і став при ньому головним  м’ясником! Протягом усієї Другої світової той колишній йобік Угорщини весь час постачав на схід угорське м’ясо у вигляді угорських солдат і офіцерів. Це м’ясо прибуло в обозі разом із гітлерівським і в моє село, на Вінниччині. І в моєму селі Іванові це угорське м’ясо вело на розстріл моїх земляків - євреїв до нашого "Малого Бабиного Яру". Це місце так і називається. Там гортівці і гітлерівці розстріляли євреїв. У селі наші люди євреїв переховували і на алеї стоять Праведників пам’ятники, а йобікам угорським – могили. Можете поїхати. і я йобікам можу їх показати. Поруч у ”братській могилі” з гітлерівцями. Йобіки можуть приїхати і переконатися.
А ось фото, де угорські йобіки ведуть на розстріл карпатських січовиків. Це така історія, яку сучасним йобікам не варто забувати, щоб усе не повторилося по-новому і трагічніше, ніж досі.

Хотів би йобікам нагадати, аби їх, як нас - русичів-українців після наступу Золотої Орди (1237 рік) познищували такі йобіки, як до цього і їхній Арпад, що прийшов із Азії (з-за Волги, з-за Уралу) переповз Карпати і вибрав одне з найкращих місць у Європі уздовж Дунаю і осів там, де до їхнього приходу (ІХ сторіччя) жили русичі, русини-слов’яни.  Угорці (тоді їх ще не називали йобіками, а уграми), що оселилися на Тисо-Дунайській низовині. Оскільки угри за своєю природою кочівники, то звісно вони поняття не мали, що таке плуг. А, осівши, почали вчитися сіяти хліб і до хліба. Отут  їм і стали в пригоді ті русичі, яких вони нині хочуть поробити йобіками. У колишньому Русланді (від остготського – Русланд - руська земля - звідси і Руслани, і Роксолани) заснували свою державу, а згодом - й Австро-Угорську імперію і почали знищувати тих, які жили у Русланді. Єдине, що йобіки взяли в корінного народу - це всю сільськогосподарську термінологію. Бо до цього йобіки не махали ж косами і не орали плугом. Тому в угорській мові й до нині (цю термінологію і йобіки нині вживають) коваль - ковач, куліш, газда, хутір та інші, і таких слів древніх русичів-українців - десятки в угорській мові, якою розмовляють не тільки йобіки із Будапешта, а й уся Угорщина. Особливо сільська. І в тій же сільській Угорщині досі  носять не уральські лапті і не грають на балалайці, а такі ж вишиванки і такі ж картузики, і такі гачі і такі ж кептарики, як і древні русичі споконвіку носили. І це добре. Якщо це не з ненависті, не з ворожнечі. А по-сусідськи. Але не за принципом сусідського по-московськи: все, що поруч, то моє. А  тверезо, об’єктивно і по-людські.

Щось краще і ми перейняли в угорців. Їхню архітектуру, яка варта захоплення, танці, елементи національного одягу тощо. Але краще ж без докорів. Без ненависті. Без ножа у спину. Бо ми ж також можемо сказати. Особливо нагадати нинішнім агресивним йобікам. Ми це вже пережили. Ми йобіків у кривавій справі вже бачили. Бачили, як колишні угорські йобіки нас нищили разом з Гітлером і в Закарпатті і в усій Україні. Ми пам’ятаємо угорських йобіків з антикомінтернівського пакту Міклоша Горті. Ті йобіки, як і нинішні (нинішні хочуть, а ті було спробували - спочатку потопили в крові  Підкарпатську Русь, вона ж пізніше Карпатська Україна, яка входила до складу другої Чехословацької Республіки розміром з нинішню Закарпатську область плюс село Лекаровце, в якому перекладено староукраїнською мовою наші першодруки). Пам’ятаємо президента цієї маленької держави - Августина Волошина, героя України (посмертно), як і пам’ятаємо, як цю республіку йобіки утопили в крові. злигавшись з гітлерівськими йобіками. А в 1945 році президента Августина Волошина йобіки з московського Кремля під назвою СМЕРШ заарештували і згноїли, як це водиться у Московії, у в’язниці, якщо не заморозили у сибірських снігах.

  Але й це ще не все. На нашій українській шиї( через чорнозем України, її красу і родючість) понад 360 років сиділи і знову намагаються сісти московські ординці зі своїми хромосомами брехунів і загарбників і таких самих йобіків, як нині несподівано з’явилися в Угорщині. У нас ще на шиї свого часу висіла Друга Жеч Посполита, яка так само хотіла, як йобіки з Угорщини, нас  ополячити. Нас, русичів (рутеніїв, як поляки називали українців) і через церкву і через школу. До того ополячували нас-“Малополяків” (як бачимо ідеології  імперій усіх однакові - у Московії ми - Малороси, в Другої Жечі Посполитої, ми – Малополяки. До відома тих йобіків (у тому числі й українських йобіків із “русского міра”, хто цього не знає) - життя рутенів-українців у Другій Жечі стало нестерпне. Вони й організували ОУН і викинули гасло: ”Хоч із чортом, аби не з ляхом!” А в 1939-му році, у вересні місяці пішли зривати квіти на садках і городах, щоб зустріти чорні кирзові чоботи червоних солдат і всипати їхні сліди тими квітами як рушниками і килимками. Так тоді західноукраїнським русичам-русинам-українцям допекли Великополяки Другої Жечі Посполитої, як нині нам угорські йобіки. А кінчилося все тим для польських йобіків того часу, що не стало не тільки Другої Жечі, а не стало і самої Польщі на деякий час, коли здійснювалася мрія йобіків із Кремля і Берліна і Будапешта і Бухареста (бо в останньому також є немало йобіків). Якщо нині через йобіків із Заходу чекає нас така доля, як у 1939 році Польщу, то треба усім йобикам запам’ятати - впаде Україна, упадуть і йобіки Угорщини, Польщі, Румунії. Якщо йобіки згаданих країн хочуть за спиною України відкрити Другий фронт на зразок Донецько-Лугандоського, то це скінчиться... Далі не хочу й писати. Скажу тільки так: після 1939-го року кінчилося початком Другої світової війни і піснею московського генерала-йобіка Судоплатова. Для нинішніх йобіків нагадаю її:

Вижу Прагу и Варшаву,
Будапешт и Бухарест.
Это — русская держава,
Сколько здесь любимых мест!
Вижу пагоды в Шри Ланке
И Корею, и Китай…
Где бы я ни ехал в танке,
Всюду мой любимый край!
Вижу речку Амазонку,
Крокодилов вижу я…
Это русская сторонка,
Это родина моя!

Я це веду до чого? А до того, що мені хочеться цю пісню проспівати ще одному йобіку: екс-президенту Чехії Мілошу Земану. Нагадати йому про Празьку весну, якщо він забув, коли московські йобіки із Кремля у 1968 році влаштували чехам весну, як донеччанам у Лугандонії і ДНР. Чи не тоді земляка йобіка Земана писали на фанері і чіпляли на московські танки рекомендації московською мовою – “Иван, иди домой!!! Тепер так само пишемо ми, на нашому Донбасі, де до Путінської Новоросії був Великий козацький Луг і козацький Дух. Так, як упаде Україна, яка ще не вся розмовляє українською, то наступними будуть йобіки із Будапешта, Бухареста. І йобіки із Варшави, що теж піднімають голови, забувши про свої гіркі часи від Москви і Берліна та пісню Судоплатова «Вижу Прагу и Варшаву, Будапешт и Бухарест... Это русская сторонка,
Это родина моя!»
Як нині сакральний Крим.
. . .
А те, що  більшість українців не розмовляють українською, то я хотів би це адресувати Клімкіну, який не може пояснити разом зі своїм міністерством закордонних справ, що ми постколоніальна держава. Нас 360 років катували не лише йобіки Москви, не враховуючи  йобіків Польщі, Румунії, Угорщини (Австрію я залишаю у спокої, бо це чи не єдина імперія, яка поважала, нацменшості, як нині ми, і даємо за новим законом не забувати і рідну мову), а й свої землячки - перевертні, які вислужувалися загарбнику-кату. Ми, українці, на відміну від інших шовіністів, не називаємо угорців Малоугорцями, румунів -Малорумунами, поляків- Малополяками, московітів - Малорусами, хоч це ім’я. судячи з дат історії, пасує саме московіту, а не нам русичам-українцям. Ми цього не робили, не робимо і не робитимемо, як це творилося у згаданих країнах, де правили свого часу йобіки.

А московські йобіки - то вже поза конкурсом. Ніхто так не нищив українців упродовж 400 років, як кремлівські йобіки. Вони влаштовували нам голодомори, геноциди, етноциди. До безкінечності влаштовували «розстріляні відродження», висилки до Сибіру і Колими. Вони нас із цеглиною в руках кидали на озброєних гітлерівців. Вони нас топили в усіх ріках Європи і один із головних московських йобіків - маршал Жуков – казав: чим більше потопимо хохлів у Дніпрі, чи у Віслі, чи в Одері, тим менше доведеться виселяти у Сибір.
 І незважаючи на це, нині Україна є українською. За кількістю шкіл і за кількістю мільйонів населення, які незважаючи на йобіків з “русского міра”, розмовляли, розмовляють і розмовлятимуть українською.
Йобіки можуть заткнутись. Разом зі своїм агресивним шовіністом главою Угорського уряду і його міністром закордонних справ Петером Сійярто.

Олег Чорногуз, письменник,
для порталу "Воля народу"

Коментарі