Арка дружби народів у Києві має бути демонтована, — В'ятрович
Подалі від "совка" чи ближче до нього? Недолугість і вандалізм під виглядои декомунізації.
У Києві залишилось 10 пам'яток і 18 пам'ятних знаків, які підлягають демонтажу згідно із законом про декомунізацію.
Про це розповів директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.
До зазначених пам'ятників, зокрема, відноситься і Арка дружби народів, яка розташована у Хрещатому парку.

А, може, просто назвати арку ВЕСЕЛКОЮ над Дніпром, як її вже давно називали кияни, або навіть залишити існуючу назву, бо Україна дружить з народами всіх континентів, пишуть у соцмережах.
Так що ж символіхує веселка для українців?

У міфології веселка — символ посередництва між небом і землею. Після потопу Господь сказав Ноєві:
Веселку мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменем заповіту між мною і землею. І станеться, що, як наведу хмари понад землею, з'явиться веселка моя в хмарі. І спогадаю заповіт мій між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тілі: що не буде вже води потопної на погибель усякому тілу.
(І Мойсея, IX, 13 — 16)

У класичній міфології греків та римлян веселка уособлюється в Іриді, посланниці богів, зокрема Юнони. Швидка, як вітер, на золотих крильцях, вкритих росою, грається вона її крапками проти сонця, як дорогими самоцвітами. У скандинавській міфології веселка — це міст, перекинений з неба на землю. А у нас — це рура чи смок, що тягне в хмари воду з потоків, ставів та криниць, а разом із водою і втягає часом і сторонні речі — рибу, жаб, каміння, які падають потім назад на землю. Якщо веселка впирається одним кінцем не у воду а в суходіл, то це значить, що там є якесь джерело води. Пити ж із того джерела зараз після того, як із нього пила веселка, вважалось безпечним. Подекуди у нас казали, що, як дійти до того кінця веселки, що впирається в воду, то осліпнеш. Вірування в веселку, що п'є воду, відбилося і в Шевченка:
Розкажи, як за горою сонечко сідає
Як у Дніпра, веселочка воду позичає

Іноді веселку уявляють у нас, як дорогу, що нею янголи сходять із неба черпати воду, яку потім виливають на сітку, через яку йде на землю дощ.
Як виявляє й назва веселки, була вона в нас і символом радощів, веселості, бо ж і «небо, затемнене хмарами, стає веселіше, коли з'являється райдуга.
(Драгоманов, III, ст. 97)
Тут мається на увазі, очевидно, ту гру барв, що робить із веселки одне з найчарівніших явищ Природи. Тому й звуть її не тільки веселка, але і веселуха, чи веселиця, все з одного пня «весел»:
Ой, знати, знати, хто господиня, в неї в світлиці, як у веселиці…
(Головацький, «Пісні…» IV, 545)
В Галичині веселку називають також — дуга. Нераз, як падає дощ, діти промовляють:
Вийди, вийди дуга, випий воду на погоду.
(подав О. Кузьмич)
В іконографії веселка — атрибут Божої слави, обіцянка прощення (припинення Потопу) і відродження. На одній із картин художника Цимбала ми бачимо величезну веселку над Києвом як символ минулої й будучої слави столиці України.

СИМВОЛ ВЕСЕЛКИ У ХРИСТИЯНСЬКОМУ ІКОНОПИСІ ТА ЦЕРКОВНОМУ РОЗПИСІ
У веселці різні народи бачили і «трон Господа» і «міст між світами» і «Дари Святого Духа»…

Про веселку говорили, що це «шидко літаючий змій, котрий випиває моря, озера та ріки, а хвіст його виблискує яскравими, магічної краси кольорами». У фольклорі європейських народів було чимало прикмет щодо веселки, наприклад: «В тому місці, де веселка торкалася землі обов’язково знайдеш скарб, або ж скарби «самі прийдуть»!», «Побачиш, як у веселці міняються кольори – взнаєш майбутнє!», «Якщо під час молитви про відпущення гріхів застане тебе поява веселки – почуті, значить молитви і ти прощений!»…

У слов’янських міфах веселку вважали дорогою або ж магічним містком, по якому ангели спускалися з небес на землю, набирали воду із рік та морів, а потім наливали її в хмари, щоб ті могли проливатися дощем в тих місцях, де вода потрібніша. Більш пізні, але все ще язичницькі слов'янські вірування визначали веселку як виблискуюче коромисло небесної цариці Громовиці ( богині родючості), з допомогою якого цариця набирає воду із озер і морів та зрошує нею поля. Вночі веселка, точніше коромисло Громовиці, зберігається на небі в сузір’ї Великої Ведмедиці….

В ранньому християнстві веселка символізувала прощення гріха. На ранніх християнських зображеннях кінця світу, Господь, як Всевишній суддя, нерідко зображувався сидячим на веселці, що було символом прощення людства, гарантією, що більше ніколи не буде покарань для людства «в цілому», лише кожному по мірі його богоугодних та грішних справ, але ніколи більше не буде такого як всесвітній потоп…

В Україні, в XIV-XVII століттях, веселку вважали «кольоровим намистом» Божої Матері, сяйво кольорів веселки порівнювали з дорогоцінним убором, знаком милосердя Діви Марії, її безкінечної любові до людей.

В європейському трактуванні, в середньовічній християнській традиції три головні кольори веселки символізують етапи становлення людства через біблійну історію. Синій – колір всесвітнього потопу, червоний – колір війн і світової пожежі та зелений – колір нової землі та раю, що очікують на праведних. Сім кольорів веселки несли в собі символіку образу семи таїнств та семи дарів Святого Духа…

В християнському іконописі та церковному розписі, веселка – символ, що використовується не так часто, але який несе окремий і доволі складний символічний сенс. Так, сім основних кольорів веселки або кольорів веселкового спектру відповідають і таємничому числу «7», закладеному Богом у гармонічний порядок земного та небесного буття: шість днів Творіння і один день спокою Господа; сім Таїнств Церкви та інші семиразові діяння, що згадуються в Біблії.

Веселку зазвичай розглядають як семикольорову дугу, одначе, на справді в ній вісім кольорів: білий колір, базовий для будь-якого іншого, і сім основних кольорів веселкового спектру, видима частина дуги. Білий колір в церковній традиції – колір чистоти, божественності, небесного світла і всього, що має більш високу чим людська природа, природу духовну, все те, що не схильне до диявола і зла. Білий колір в християнській традиції – колір Христа.

Решта семикольорового спектру веселки становить колір священичих шат, іконопису, розпису храмів та церков. В іконописі та духовній традиції українського, російського та інших слов'янських народів, веселка означає зв'язок людини з Богом – міст між життям тимчасовим та вічністю в Царстві Небесному. Цей зв'язок здійснюється Христом і у Христі, як в Божественного заступника за весь рід людський. Таким чином, веселка на іконах або ж в зображеннях церковного розпису є образом сяйва Слави Господа нашого Ісуса Христа.

Нагадаємо, що напередодні "Євробачення" у Києві релігійні активісти, "Правий сектор" та "свободівці" зупинили підготовку арт-об'єкта "Арка розмаїття". Претендували на рекорд, бо вона могла стати найбільшою штучно створеною кольоровою веселкою. Ведуча ТСН Алла Мазур тоді висловила своє обурення такою недолугістю протестувальників: "Якщо над Києвом з'явиться cправжня веселка, то "Правий сектор" і "Свобода" розстріляють її з гармат?"

У соцмережах уже висловили обурення з приводу зарахування веселки до комуністичних символів. Простіше позбавити її "офіційної" назви "Арки дружби народів", хоча... українці дружать не лише з росіянами.
Хочеться вірити у здоровий глузд киян, раз його бракує чиновникам.

Павло Січкар, журналіст
Використані матеріали статті у radozamok.com.ua

Коментарі