"Зміни відбуваються або швидко – або не відбуваються ніколи"
Ці слова належать... Петру Порошенку і сказані ним у 2013-му році (за місяць до Майдану).
"Люди відчувають їх за лічені місяці, за перший, другий, третій рік – або вони переконуються, що тут змін чекати не варто. І такий повільний темп тільки консервує відсталість, хабарництво, неефективність, непрозорість влади. І це значить, що тут ніхто нічого змінювати не збирається – тому що для них це не вигідно. І нам нічого не залишається, як вимагати змін негайно – тут і зараз!" - говорив тоді Порошенко, нагадує політтехнолог Сергій Гайдай.

Запитайте у президента

Головне – це необхідність простому громадянину раз на рік, коли президент воліє відкрито поспілкуватися з журналістами, визначити: у нас той президент чи не той?
Є такий навик – правильно відповідати на запитання. Особливо якщо ці запитання складні, незручні, злі. Навик такий найчастіше потрібен людям публічним, особливо політикам. Цьому вчать. Над цим працюють цілі команди і досвідчені фахівці.

Не буду обговорювати, наскільки добре цей навик освоїв наш президент. Тому що вміння – це важливо, але як додатковий і допоміжний елемент основної діяльності. А якщо з такою діяльністю у політика проблеми, ніякі вдалі відповіді на запитання значення не мають. Тут важливе не вміння відбити нападки підступних журналістів – а те, наскільки відповіді першої особи синхронізовані з результатами його діяльності, які суспільство відчуває на власній шкурі.

Обговорювати футболку з написом «Russia» сина президента. Питати про репутаційні ризики від того, що дружина президента веде гімнастику на телеканалі соратника Януковича олігарха Ахметова в той момент, коли ЗМІ обговорюють можливе партнерство Ріната з Петром Олексійовичем. Цікавитися доходами банку, що  належить Порошенку, про які той, нібито, вперше чує від того, хто задає запитання, чи все-таки раніше цим цікавився. Все це можна і потрібно. Але важливо за цим не втратити головного. А що в цій ситуації головне?

Головне – необхідність простому громадянину раз на рік, коли президент зволить відкрито поспілкуватися з журналістами, визначити: у нас той президент чи не той?

Ми думали, він зніме шкуру олігарха, щоб народитися державним діячем

Для початку потрібно згадати – всі ми найняли президента на роботу. А коли когось наймаєш на роботу потрібно розуміти – навіщо? Яке головне завдання давав український виборець Порошенку в травні 2014-го? Я максимально спрощу: ми пристрасно бажали змін. Причому не просто поступових змін і потроху, а радикальних змін і якомога швидше.

Президент на прес-конференції перераховував, за що стояв Майдан – підписання асоціації з ЄС, покарання винних у побитті студентів, проти «диктаторських» законів, за повернення до попереднього варіанту конституції і так далі. Все це вірно. Але це тільки маленькі приватні фрагменти, за якими ховається одне головне бажання.

Пам'ятаєте цей великий плакат на барикаді Майдану? «Зрозумійте нас. Задовбали!». Ми не хотіли далі жити так, як усі 25 років нам пропонував український правлячий клас. Нам було вже так припекло, що всі ми вийшли на вулиці. Тут скептики можуть сказати – ну, хотіти не шкідливо. Швидко нічого не змінюється. Але їм заперечує не хто-небудь, а сам Порошенко. Порошенко зразка 2013 року. Тоді за місяць до Майдану у його доповіді «Що саме потрібно Україні сьогодні?» на конференції TEDх – він стверджував: «Є дуже популярна теза, яку експлуатують політики: всього одразу не зробиш, нам потрібні роки й роки, а може десятиліття, тому що зміни відбуваються дуже повільно і поступово, на це потрібен час, зусилля, гроші. Я хочу категорично це заперечити. Зміни відбуваються або швидко – або не відбуваються ніколи. Люди відчувають їх за лічені місяці, за перший, другий, третій рік – або вони переконуються, що тут змін чекати не варто. І такий повільний темп тільки консервує відсталість, хабарництво, неефективність, непрозорість влади. І це значить, що тут ніхто нічого змінювати не збирається – тому що для них це не вигідно. І нам нічого не залишається, як вимагати змін негайно – тут і зараз!»

То що ж потрібно було змінити нашому президенту за минулі три роки, протягом яких у його руках опинилися необхідні повноваження?

Насамперед, знищити корупцію, першопричину правового свавілля, бідності, відсталості, неефективності та непрозорості, нашої держави і її нездатності захистити країну від зовнішньої агресії. Всі 25 років влада в Україні існувала як інструмент збагачення вузької групи людей, що формує свої капітали монопольно, використовуючи ресурси всієї країни для нарощування власних бізнес- і фінансових активів. Весь державний апарат – це близько мільйона чиновників, суддів, прокурорів, правоохоронців, митників, податківців існували й існують для забезпечення цього процесу. Саме цей процес і називається корупцією. Це суть нашої влади – використання свого службового становища, можливостей і повноважень – з метою особистої вигоди.

Нами було дано головне завдання президенту – демонтаж цієї міцної системи. І звичайно, Петру Олексійовичу, що виріс всередині цієї системи, що використовував всі її переваги для того, щоб увійти в першу десятку найбагатших людей України, який обріс у ній кровними зв'язками, що перебував у ній на багатьох ключових посадах – потрібно було здійснити майже неймовірне – почати з себе.

Ми чекали, що він продасть всі свої бізнес-активи, як обіцяв. Позбудеться офшорних компаній, продасть нерухомість за кордоном. Поставить ультиматум всьому своєму оточенню – ні кроку в політику – інакше замість друга отримаєте ворога (посаджу трьох друзів за корупцію, як заповідав великий Лі Куан Ю). Категорично заборонить синові, родичам, друзям, кумам поки він на посаді, отримувати преференції в політиці чи бізнесі. І звичайно безжально користуючись повноваженнями головнокомандувача, голови СБУ, прокуратурою та іншими своїми владними механізмами, розпочне тотальну зачистку влади від користолюбців, яким і сам був.

Ми думали, він зніме шкуру олігарха – щоб народитися державним діячем – основоположником нової української держави. Економічно сильної. Здатної побудувати боєздатну армію і звільнити окуповані території від агресора. Пам'ятаєте і цю ключовуе обіцянку Порошенка в травні 2014?

Скажіть, вам потрібні відповіді Порошенка, щоб оцінити наскільки він впорався з цим завданням?

Я чую голоси: ну почекай, адже зміни є! Звичайно, є. Але тільки яка в них роль Порошенка? Він систему швидко і ефективно демонтує, будучи драйвером змін, чи він її головний консерватор, що максимально уповільнює процес зміни владних еліт?

Зміни йдуть під тиском, а іноді й при шантажі західних партнерів, громадських активістів, політичних суперників і наполегливих вимог громадськості? Чи це бачення, плани і залізна політична воля Порошенка?

Він оточив себе молодими реформаторами, і кожен день розформовує чергову держструктуру, що віджила свій час? Або розставляє своє віддане оточення на старі посади і часом створює ще й нові, що б усім вистачило портфелів?

Він створив нову СБУ, яка проводить спецоперацію за спецоперацією в окупованому Донбасі, ліквідуючи терористів і звільняючи наших полонених, підриваючи ешелони з російською зброєю? Чи СБУ лякає суспільство «шатунами», влаштовує "маски-шоу" в бізнес-структурах і викликає на бесіди критиків влади?

Нова прокуратура, оновлена на 90%, вичищає держапарат від сотень корупціонерів? Чи діамантові прокурори все ще не отримали по заслугах, а генпрокуратура веде тиху війну з НАБУ?

Судова система оновлена, і ми маємо справедливий суд з вищою інстанцією в лондонському суді? Чи суддя Чаус, як відданий пес, виконує вказівки Банкової, а потім покровителі ховають його в Молдові?

Нова армія проводить успішні бойові операції, звільняючи наші міста одне за іншим? Згадаймо обіцянки Петра Олексійовича – там в армії, тільки контрактники, які отримують пристойні зарплати і застраховані на мільйони гривень, оснащені за останнім словом техніки. А в новому Міністерстві оборони немає ні зради, ні корупції? І в офіцерів основний пріоритет – берегти життя кожного бійця?

То має значення, наскільки гарний наш президент в діалозі з журналістами чи ми самі можемо собі відповісти на запитання – на посаду президента ми обрали потрібну людину?

Сергій Гайдай, політтехнолог, директор зі стратегічного планування агенції Гайдай.Ком
Інф.: nv.ua

Коментарі