Як не дивно, але юридична практика підтверджує, що банкрутство банків в Україні і за її межами є "результатом рук" власників банків, його керівництва при потуранні, а то й при прямій участі членів наглядових рад. Розпочну з того, що коли банківський процент в умовах відсутності інфляції, суттєво перевищує темпи росту ВВП, то банки стають не лише паразитами на тілі економіки, але й її могильниками. Нині темпи інфляції – нуль, темпи росту ВВП – нуль, а проценти за кредитами – 35% і вище…
Коли банки не нараховують процентів на залишки коштів на поточних рахунках підприємств і підприємців, коли за перерахування коштів між контрагентами беруть високі проценти, коли нараховуються проценти за депозитами нижчі від рівня інфляції, коли банки, у відповідності з положеннями укладених депозитних договорів, шахрайськими схемами не повертають фізичним особам належним їх коштів, коли допомагають ділкам "вганяти" кошти олігархів в офшори, коли власники і адміністрації банків штучно банкрутують банки обкрадаючи  вкладників,  а члени наглядових рад тому потурають, то банки (?) вже стали складовою розбійницької системи відносин, що нині панує в суспільстві.

Одним із гальмівних чинників соціально-економічного піднесення є висока вартість кредитних ресурсів для суб’єктів підприємницької діяльності, які надають вітчизняні комерційні банки. Багато фахівців це пов’язують із слабкістю вітчизняної банківської системи, а також із тим, що інтереси великих банківських установ лобіюються на найвищому виконавчому та представницькому рівнях, навіть незважаючи на колосальні збитки, які несе реальний сектор економіки. Причина криється в тому, що нинішня банківська система формувалася стихійно в першій половині 90-х років, а її діяльність не відповідала та й нині не відповідає класичним принципам функціонування ринку позикового капіталу. Але ніхто не називає системотворчої причини нинішньої кризи – шахрайську діяльність власників і адміністрації банків та членів їх наглядових рад, основне завдання високооплачуваної діяльності  яких має бути – контроль!

Щоб уберегти банки, щоб уберегти кошти фізичних і юридичних осіб, щоб ліквідувати паразитарну функцію банків на тілі сфери виробництва,  слід законодавчо обмежити апетити банкірів і заставити їх належно виконувати функцію кредитування зростання економіки, пропонується вдосконалити «правила гри», необхідність яких викликана потребою життя банківського сектору.

А. Для  ліквідації паразитичної функції банків і повернення їх в русло кредитора зростання економіки  слід здійснити наступні кроки:
- Рівень доступності кредитів є похідною від дій НБУ і від конкуренції на кредитному ринку. НБУ має встановлювати облікову ставку (як орієнтир для ставки комерційним банкам щодо залучення коштів на депозити) не нижче рівня інфляції (та її прогнозів) в економіці. Згаданий рівень – обов’язковий, щоб не допустити знецінення заощаджень контрагентів. Суттєво завищений НБУ розмір облікової ставки  понад рівень інфляції, що триватиме довше одного обороту грошей у державі, стає самостійним і додатковим чинником для зростання інфляції. Тому облікова ставка НБУ має бути на рівні інфляції плюс 1-3% понад нею. Не може перевищувати на три процентних пункти рівня інфляції. На сьогодні при нульовій інфляції в Україні облікова ставка НБУ мала б бути не вище 3% річних. До цієї суми мають бути включені всі нинішні «приховані» й додаткові платежі позичальника банку;
- Комерційні банки при цьому мали б залучати кошти на депозити за обліковою ставкою НБУ, плюс-1 -2 процентний пункти, Тобто , в нинішніх умовах депозитна ставка має коливатися в межах 4 – 5%% річних;
- Видавати кредити комерційні банки повинні за ставками, що відповідали б наступній методології. Кредитна ставка має  дорівнювати  депозитній ставці в банку, плюс 1,5-2,5 процентних пункти до неї. Тобто  Банки мали б видавати кредити  за ставкою  в межах 5,5 -  7,5%% річних.  Все що вище, – дозволена державою  сваволя - для задоволення жадібності власників банків, що цілеспрямовано нищать економіку і можливості її зростання. Завищення доходів банків від неправомірного завищення кредитних ставок слід зробити для банків невигідним. Якщо банк перевищуватиме згадані  межі, то надлишково отримані ним кошти від перевищення кредитних ставок, а також сума штрафу, що рівна сумі перевищення-  мають  поступати до Державного бюджету;
- У ринковій економіці допускається зростання процентних ставок (окрім вищезгаданої схеми) лише в  випадках інфляції та  дефіциту як депозитних, так і кредитних ресурсів банків. А задавати верхню межу згаданих ставок має НБУ, шляхом встановлення облікової ставки НБУ, що має бути базовим індикатором для визначення банками ставок по депозитах і кредитах . На сьогодні дефіцит ресурсів відсутній, тому ставки по кредитах, вищі 7,5%,   слід вважати здирницькими і руйнівними для економіки;
- Банки заробляють на непрофільних видах діяльності й на невиправдано високих процентах за перерахування коштів між контрагентами. А економіка не кредитується через  економічну недоступність кредитів – до 35% річних. НБУ або не вистачає розуміння вищенаведеного, або він готує розкручування інфляції, або своїм друзям-спекулянтам дано зелене світло на заробітки за рахунок паразитування на реальному секторі економіки;
Для наведення розумного порядку в банківському секторі й перетворення його зі стану паразита реального сектора економіки в стимулятора її зростання слід  діяльність банків  оздоровити і провести наступні  заходи:
- Слід забезпечити економічну доступність кредитів. Знизити ставки щодо кредитів і ліквідувати супутні, додаткові платежі з їх обслуговування. Сумарний розмір усіх платежів позичальника (понад повернення «тіла кредиту» за користування кредитними коштами не може перевищувати  розміру прописаному в кредитному договорі (на сьогодні -7,5%)  в кожному конкретному банку;
- Ліквідувати оплату контрагентів банку за здійснення розрахункових операцій, що базується на встановлюваних банком тарифах, як відсотках від суми розрахункової операції (платежу). Перейти на встановлюваного НБУ фіксованого розміру оплати за розрахункову операцію (незалежно від суми платежу), здійснювану банком за дорученням юридичної та фізичної особи. Або на змішану систему, за якою твердий тариф в 1 гривню (наприклад) за перерахування коштів банком розміром до 1 тисячі гривень, а вище цієї суми -0,1% від суми платежу. Але ні в якому разі не 1-2%% від суми платежу, як дозволено банкам нині;
- На залишки коштів на поточних рахунках юридичних і фізичних осіб  банк має нараховувати відсотки на рівні облікової ставки НБУ;
- Не кредитувати юридичних і фізичних осіб під купівлю акцій (фіктивного капіталу);
- Не кредитувати фізичних осіб (не підприємців) за іпотечною схемою  для  купівлю другого (наступного) житла (при наявності в сім’ї одного житла), за аналогією – і другого автомобіля. Тобто не кредитувати під заставу згаданого майна. Але кредитувати під заставу депозиту в цьому банку;
- Відділити ринки фіктивного й реального капіталів;
- Банки мають втратити право гравця на фондовому, фінансовому, страховому ринках України та за її межами;
- Непрофільні види діяльності банків не повинні перевищувати 3% активів банку;
- Банки мають негайно «заморожувати» всі операції з іноземними банками-банкрутами, та «заморожувати» їхні активи в українських банках;
- Аналогічно -    Банки мають негайно «заморожувати» операції з українськими банками, відносно яких виявлена  інформація про можливе їх банкрутство, і тих, де вже розпочато процедуру банкрутства  та «заморожувати» їхні активи в українських банках .

Б. Для забезпечення стійкості національної валюти слід  законодавчо врегулювати наступні положення:
•    НБУ має ввести обов’язковість 100-відсоткового продажу експортерами валютної виручки на внутрішньому ринку України – на період ліквідації феномену «офшорних втеч»;
•  Заборонити повернення ПДВ на ті обсяги експорту, що здійснюються через офшори – постійно;
•  Ввести додатковий 20-відсотковий податок на всі транзакції, що здійснюються через офшори;
-  Розробити  перелік товарів критичного для України імпорту, за номенклатурою та обсягами, який кредитувати в першу чергу у валюті інвойсу;
-    На період подолання кризи «курсу гривні» ввести 20-відсотковий податок на закупівлю валюти юридичними особами для потреб НЕкритичного імпорту ;
-   Комерційні банки повинні отримати від уряду та НБУ виключний перелік товарних груп, під контракти на які вони матимуть право першочергового продажу (закупки на валютній біржі) валюти для імпортерів. Дублікат цієї інформації зобов’язана мати і митниця – для контролю за «фактом» імпорту. Для імпорту товарних груп НЕкритичного імпорту має стати практика неможливості купівлі валюти. Таким чином ми убережемо себе від санкцій ВТО: наша відповідь буде проста – немає валюти (замість митних бар’єрів, що запроваджені для імпорту). Згадана схема має поширюватися лише на товарні групи НЕкритичного імпорту, а не на конкретні фірми-імпортери ;
 - На період кризи не кредитувати імпорт продукції  тих груп товарів, які виробляються в Україні. Слід кредитувати приріст їх вітчизняного виробництва;
 - Тимчасово заборонити продаж валюти під імпорт товарів без ввезення їх в Україну, а також під імпорт товарів і наступний їх реекспорт;
 - Повернути в Україну незаконно вивезені її валютні резерви й не допускати нових випадків і «хвиль відпливу» доларів з внутрішнього ринку України, а їх обсяги оподаткувати «щадним» податком у 15-20%;
 - Обсяг коштів простроченої дебіторської заборгованість нерезидентів вилучати в безспірному порядку в резидента-експортера, якщо угода не була застрахована в іноземній страховій компанії і якщо страхова компанія не виплатила резиденту страхових платежів;
 - Скоротити термін надходження імпортної виручки в Україну. Збільшити санкції за прострочення терміну повернення, неповноту повернення та за «амністування» банками-резидентами дебіторів.

В. Згадані пропозиції, навіть в випадку їх законодавчого оформлення, залишаться лише деклараціями, якщо не запровадити систему санкцій щодо посадових осіб банків за порушення згаданих норм.
- Обсяги незаконних транзакцій щодо виведення коштів за кордон вважати збитками держави Україна. Згадані збитки повністю звернути на особисте майно тих працівників і керівників банків, що поставили на платіжних документах свої підписи, а також на тих працівників, кому за посадою визначено контролювати законність транзакцій. У частині, недостатній для покриття збитків, стягнення звернути на особисте майно керівників та членів наглядових рад банків та на особисте майно власників банків. І лише в останню чергу – на активи самого банку;
- Аналогічну суму збитків звернути і на особисте майно  і майнові права тих працівників фірм та їх власників, що видали платіжне доручення на незаконне перерахування валютних коштів за межі України. І лише в останню чергу – на активи самих фірм;
- Не зайве застосування і важелів адміністративно-судового впливу. Коли в Казахстані один із банків зробив спробу вивести 200 мільйонів доларів за межі держави, і виникла підозра, що цей банк збанкрутує, Назарбаєв за одну ніч заарештував усе керівництво того банку. Через два тижні ситуація в банку вирівнялась. Гроші було повернуто, і більше ніякий казахський банк не сміє так «експериментувати» . Тому в випадку виявлення таких транзакцій керівництво банків, члени наглядових рад, мають бути відсторонені від виконання обов’язків та піддані арешту ( а не підписці про невиїзд) ;
- Вартість  простроченої дебіторської заборгованості нерезидентів  перед резидентами звертати на все особисте майно і майнові права керівників і власників українського бізнесу. Збільшити санкції за прострочення терміну повернення, неповноту повернення . За «амністування»  дебіторів, вартість втрачених коштів юридичною особою – резидентом повністю звертати на всі види особистого майна власників юридичної особи, членів її адміністрації, членів наглядових рад, членів кредитних комітетів резидента. І лише в випадку недостатності конфіскованого особистого майна, в останню чергу ( в недостатній  частині покриття збитків) – звертати понесені втрати на активи самого підприємства (банку).
-  «Дофінансування» банків державою проводити лише після повної  конфіскації всього майна в перелічених посадових осіб.
Г.  У 22 роки  від  моменту відновлення незалежності України « дитячий інфантилізм  сучасних менеджерів»  вже немає вирішального впливу на поведінку як особи, так і банку.  Має вплив зумисність дій. Але й рівень розвитку, рівень обізнаності, рівень професіоналізму, рівень відповідальності керівництва банків мають доленосне значення. Тому, для  забезпечення солідарної відповідальності за результати господарювання в банках (і підприємствах реального сектору економіки    встановити для керівного складу банків і членів наглядових рад , членів кредитних комітетів  наступні обов’язки й обмеження:
- Всі особисті збереження    всі власники й працівники банку , члени наглядових рад,а також їх родичі по першій лінії, зобов’язані розміщувати на рахунках лише  в тому  банку, в якому вони працюють;
- Особисті збереження банківські працівники та члени їх сімей матимуть право зняти з власного рахунку в банку лише через один рік після звільнення цього працівника з роботи в цьому банку. Винятки можуть становити випадки: нотаріально завіреної купчої першого будинку, першого автомобіля, довідки про операцію (лікування), смерть, путівки на відпочинок;
- Право на продаж  належних власникам та працівникам акцій банку, в якому вони працюють, має наступати не раніше одного року після звільнення цього працівника з роботи в цьому банку;
- Слід законодавчо обмежити рівень грошових виплат для власників, керівництва банків, членів наглядових рад, кредитних комітетів , керівників відділень, філій - розміром,  не вищим від зарплати Прем’єр-Міністра України. Всі преміальні,  надбавки, бонуси керівників  і працівників банку за підсумками року не можуть перевищувати річного фонду їх особистої заробітної плати ;
- Всі грошові виплати понад вказаний рівень мають автоматично спрямовуватися в акції банку, в якому вони працюють.  Тобто,  всі преміальні, надбавки, бонуси , дивіденди від акцій  керівники та працівники банку мають спрямовувати лише на збільшення статутного капіталу банку, в якому вони працюють;
-У випадку доведення банку до передбанкрутного стану, санації, банкрутства - має обов’язковою бути передбачена конфіскація майна власників банків, керівництва банків і членів наглядових рад, членів кредитних комітетів;
- Викуп акцій банку державою,  а також фізичними  та юридичними особами -  резидентами, та нерезидентами у названих категорій осіб забороняється на протязі одного року після звільнення згаданих категорій працівників з банку. А у випадку банкрутства банку - викуп забороняється до погашення всіх зобов’язань банку перед  клієнтами.  Акти  куплі -продажу акцій в згаданих випадках  являються незаконними;
- У випадку пониження рейтингу банку, зниження рівня його капіталізації або загрози дефолту-  має бути проведена докапіталізація банку  за рахунок акцій ТА ДЕПОЗИТІВ згаданих вище категорій  службовців банку, а також - мажоритарних власників банку;
- За  неналежне оформлення  працівником банку договору з клієнтом, який судом буде визнано не чинним, вартість втрат контрагента має повністю погашатися банком в безспірному порядку. А сума збитків банку за  регрес ним позовом   має бути звернена на  рухоме і нерухоме майно та майнові права згаданого працівника. Тобто має бути реалізована концепція презумпції невинності клієнта  в випадку невірно оформленого договору банком і безспірна компенсація клієнту прямих втрат. На сьогодні клієнт по судах повинен доводити , що він не винуватий в неправомірних діях працівника банку.
Д. Розширення  повноважень та відповідальності НБУ і ЗМІ.
- НБУ має затвердити своєю Постановою типові депозитні та кредитні договори, що є обов’язковими для всієї банківської системи України і зареєструвати в Мінюсті. Вкладники та позичальники банків мають отримувати універсальні договори ( на пів-сторінки) в яких вказується лише дата вкладу (позички) , дата їх повернення, сума,  проценти і вид їх нарахування (сплати),  посилання на № чинної вищезгаданої Постанови НБУ, а також  реквізити сторін. Все інше має бути в згаданій Постанові НБУ, чинній на момент вкладання угоди. Банки не повинні мати права, користуючись юридичною безграмотністю більшості громадян, вписувати в договори хитромудрі «особливі умови» та ін. в результаті чого клієнти банків  стають  їх жертвами ;
- НБУ має забезпечити моніторинг ризиків у діяльності банків на основі розробки методології та встановлення коридору допустимості (оптимальності) у співвідношенні «ліквідність – прибутковість»;
- При проведенні аудиторської перевірки банків має бути передбачена обов’язковість оцінки аудиторами не лише фінансів, а й стану менеджменту і маркетингу, рівня виконання функцій членами Наглядових рад банку;
-НБУ слід розробити і постійно відкрито публікувати  щомісячні рейтингові оцінки результатів діяльності банків, а також матеріали і результати перевірок банків наглядовими органами. Рейтинговими показниками, що мають характеризувати діяльність комерційного банку, є: достатність капіталу (С); якість активів (А); рівень менеджменту (М); дохідність (Е); ліквідність (L), якість відомчого нагляду (N).  Для забезпечення рівня інформативності , позитивні зміни мають відображатися зеленим кольором, негативні зміни в показниках-червоним, оскільки не кожен контрагент банку здатний розібратися в балансах банків, і проаналізувати результати їх діяльності;
-НБУ слід розробити систему стрес-тестування. Метою застосування цієї системи має стати аналіз і оцінка здатності банківського сектору протистояти «виключним, але імовірним» дестабілізуючим впливам. При цьому «виключні, але імовірні» впливи – це надзвичайні події, імовірність настання яких велика, а також тих впливів, імовірність яких невелика, але які в сумі можуть викликати серйозні потрясіння на ринку й призвести до суттєвих втрат у банківській системі. У складі цієї системи слід розробити методологію та інструментарій мінімізації втрат банків і їх клієнтів;
-НБУ має отримати право (і зобов’язання) заборони на позитивну рекламу тих банків, які погіршили показники діяльності в порівнянні з минулим періодом, у яких переддефолтний стан, вводяться тимчасові адміністрації, знаходяться в передбанкрутному стані , вводиться мораторії на задоволення претензії кредиторів, а також тих банків, що вже знаходяться  на стадіях санації чи банкрутства;
- На позитивну рекламу будь-яких банків  вітчизняні  ЗМІ мають обов’язково брати дозвіл НБУ, а НБУ «фільтруватиме» від  реклами неблагополучні банки;
- За  дозвіл НБУ реклами проблемного банку та у випадку його банкрутства НБУ має повернути 100% втрачених юридичними і фізичними особами вкладень. Вартість компенсації  (збитків) НБУ має розподілятися між керівництвом НБУ та тими  працівниками НБУ, хто підписував дозвіл  на рекламу проблемного банку;
- За заборону реклами НЕпроблемного банку, згаданому  банку має бути надане  право на отримання штрафу  від НБУ в розмірі до 10% від  активів банку, а також розміру  компенсації  збитків, які поніс банк від неправомірних дій НБУ. Згадані витрати(збитки)  НБУ мають розподілятися між тими  працівниками НБУ, хто підписував заборону на рекламу НЕпроблемного банку, та керівництвом НБУ;
- Компенсацію втрат НБУ, від виплачених юридичними і фізичними особами коштів вкладень , слід звернути на особисте рухоме та нерухоме майно, на майнові права та бізнес членів Правління та Наглядової ради НБУ,  і причетних працівників НБУ;
-ЗМІ зобов’язані мати доступ до інформації про стан банків і відмовляти в позитивній рекламі проблемним банкам, щоб не вводити в оману населення та підприємства і не поширювати негативної інформації про банки, діяльність яких не є проблемною. За порушення цього зобов’язання ЗМІ мають нести 100% матеріальну відповідальність перед обманутими і потерпілими від неправдивої реклами. Збитки ЗМІ від неправомірної реклами (антиреклами) має також має бути  звернута в першу чергу на майно винних працівників та членів редколегії  ЗМІ, а в недостаючій частині - на майно самого ЗМІ.
Зрозуміло, що перелічені заходи можливі лише за однієї умови – наявності політичної волі влади для їх здійснення.

Володимир Пилипчук, академік Академії економічних наук, професор,
для "Волі народу"

Коментарі