Закінчення статті (початок див. тут)
ГАК благополучно пережив мера, Л. Черновецького. "Космос" прийшов на територію, вже зайняту Хмельницьким. І заходився його витісняти найбрутальнішими методами. Почав із Васильового "Київенергохолдингу", якому Омельченко передав належні місту акції "Київенерго", водоканалу і "Київгазу". Своїм першим розпорядженням Черновецький відмінив створення холдингу. Але не надовго.
Незабаром йому довелося дати задній хід і обмежитися часткою в бізнесі Хмельницького. У спостережні структури бізнесмена були введені люди мера. Найчастіше - одна людина, начальник головного управління комунальної власності Київміськадміністрації Анатолій Чуб - близький друг зятя - Супруненка, з яким разом вони не так давно гнобили книжковий магазин "Сяйво", про що чимало писали в пресі.

Чуб очолив наглядову раду "Київводоканалу" Хмельницького, увійшов до складу ЗАТ "Київенергохолдинг". Те ж саме відбулося з "Київенерго", банком "Хрещатик", "Хлібом Києва" (об'єднує компанії "Київхліб" і "Київмлин") і "Київміськбудом". Останнє підприємство, де Чуб очолив наглядову раду, не належав Хмельницькому: це вже був рекет на адресу Поляченка і Омельченка. Але "Київміськбуд" - прямий конкурент "Хрещатик Інвестбуду" і "Міськжитлобуду", якими на пару володіють Хмельницький і колишній народний депутат Денис Костржевський. З боку Хмельницького засновником виступало будпідприємство "Дарниця", а з боку Костржевського - Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій.
Але це вже історія. Сьогодні Черновецький десь на морях з новою дружиною. Чуб і Супруненко - в бігах.

Почалися нові будні. Прихід до влади донецьких значно ускладнив життя і діяльність бізнес-структур пана В. Хмельницького. Йому довелося багато чим поступитися, щоб залишитися у столиці. Р. Ахметов та інші пацани з Донецька - фігури далеко не категорії Чуба або Супруненка. Київенерго, безліч найлаласіших міських об'єктів і землі стали власністю Рената. Він не один, на всіх може й не вистачити. З «повторення пройденого» стає очевидним, що інтереси у Хмельницького в Києві колосальні. Вони вступають у зіткнення (якого він намагається уникати) з бізнес-інтересами донецьких. Їхня тактика і стратегія дещо інша, ніж дії Л. Черновецького. Згадайте шлях гаківки  Г. Гереги в крісло секретаря Київради. Майже як в детективному романі: спочатку маски-шоу в головному офісі її ТОВ «Епіцентр», а вже потім ласкаво просимо на посаду. Пацани не розуміють жартів. Практично вони використовують державні фіскальні органи для контролю, тиску і розправи над столичним бізнесом. А щоб жити в одному світі з ними, доводиться торгуватися або торгувати голосами депутатів своєї фракції, і не тільки голосами.

У минулій раді голоси ГАКу ролі не грали, але в нинішньому розкладі, як при Черновецькому, так і Попову, ці 8 багнетів потрібні як повітря. А якщо вдасться підтягнути ще й норовливих депутатів Блоку Катеринчука (які так само проскочити до Київради на гроші Хмельницького), ситуація для влади складається «зашибісь». Щоправда, в обмін на настільки значиму політичну послугу владі доводиться послабити обійми, що стискають шию Васильового бізнесу. А оскільки в Києві крутяться шалені гроші, кошти, витрачені на політичний піар і зміст «етикеток» типу Пабата, будуть «відбиті» в лічені місяці.

Все це ми розповідаємо для того, щоб окреслити роль хлопчика Сашка у бізнес-політичних розрахунках Василя Хмельницького. Говорити про те, що Пабат – лідер, чогось смішно і наївно. Він не тільки не здатен вникати в політичні питання, але навіть не може формулювати найненевигадливіші думки. Це типовий «страшний сон піарника»: хлопчик з фотогенічною зовнішністю й інтелектом із серії «іноді кращє жувати», який, до того ж, не піддається ніякому професійному огранюванню. Не дивно, що на двох виборчих кампаніях (минулій та нинішній) ми бачили й бачимо велику кількість студійних, «отфотошопенних» знімків Пабата, але не чули його голосу. Треба зняти капелюха перед піарниками, які здогадалися зробити із Сашуні віртуального лідера. Як торгова марка «Карло Пазоліні», яка присутня в якості бренду і відсутня - у формі реального виробництва. Однак, як би трагікомічно це не виглядало, ГАК - проект який спрацював і частка його успіху закладена у фігурі Олександра Пабата.

Відзначимо, що терпимість донецьких до цієї структури обумовлена необхідністю враховувати роль і місце її у співвідношенні політичних сил столиці, корпоративним інтересом і навіть повагою до Хмельницького «робити щось з нічого». Відзначимо також політичний дрейф Хмельницького в Партію регіонів. І хоч іноді «табачок иногда приходится курить врозь», через бізнес формально ми маємо справу з людьми однієї команди, яка є складовою правлячого режиму і підтримує його. Тому Банкова ставить завдання по використанню всіх наявних у неї ресурсів для перетворення Києва в «біло-блакитне місто». Відтак ГАК планують використовувати не тільки в якості чинника створення провладних структур у Київраді, а також у боротьбі за київського виборця.

ГАК в окремо взятому районі.
Думка про бажання ГАКу взагалі і її лідера зокрема брати участь у парламентських виборах пацанів не цікавить. З точки зору пана голови адміністрації президента Льовочкіна всі, хто відчуває на собі інтерес Банкової, повинні знаходиться якщо не в стані екстазу, то в стані глибокої вдячності за цю увагу. Пабат не в захваті від цього. Перебуваючи в середній ланці представницьких органів влади Олександр себе прекрасно почуває, заробивши на своєму ГАКу великі гроші. Його влаштував би статус кво. Однак це не влаштовує пана Льовочкіна. Київ необхідно робити донецьким, але донецьких кандидатів у столиці не просто не люблять - їх ненавидять. Особливо стратегічно важливим є «пролетарський» Києво-Святошинський район. У цьому районі знають Пабата. Тому Олександр Вікторович покликаний владою брати участь у виборах, бо він «нібито би київський за формою, але вже давно таким не є за змістом». За всіма параметрами він влаштовує Банкову. Саша розглядається в якості головної противаги реальним кандидатам, які можуть балотуватися від представників Об'єднаної опозиції. Йдеться про авторитетного і вже згадуваного вище народного депутата України Володимира Бондаренка. Крім цього, Саша є ідеальним варіантом для тушкування в майбутньому парламенті: десяток-другий набереш подібних кадрів, і більшість для Януковича забезпечена.

Вони враховують нарцисизм Пабата, його любов похизуватись «на халяву» перед радіомікрофонами та телекамерами. Цю його якість регіонали вже використовували у 2010-му під час президентської кампанії. Під нього були створені і всеукраїнський ГАК, і «Народна армія порятунку», яка заявляла, що допоможе Україні позбутися неефективних «старих» політиків і привести до влади надзвичайно ефективних «нових». Звісно, що тим самим «новим» був Олександр Вікторович.
Задум полягав у відтягуванні голосів від кандидатури Ю. Тимошенко. Ставка робилася на виборців - дам середнього віку і молодих недосвідчених людей. Заодно - «прокрутити Денді» на всеукраїнському рівні, перевірити реакцію людей. І хоч остання була нульовою, як бачимо Олександр знову став у пригоді партії бандитів і злодіїв.

Сьогодні взято курс на Києво-Святошинський район. Тут усе рясніє плакатами з його фейсом. У стилі «а-ля С. Гайдая». Безмізким виборцям естетика - прилизане фотошопом обличчя, а іншим - замислене про безмежну кількість обіцянок: від закручування лампочок у під'їзді до ремонту тротуарів ... Дармові кіносеанси з роздачею квітів жінкам. Створення фантомної організації «Інспекція від Пабата» з її мігруючими по периметру виборчого округу агентами з блокнотами, які записують побажання виборців. Такі собі «чарівники за викликом»: Чого бажаєте? Зараз зробимо. Обіцянка цяцянка …Напрошується питання: Хлопці, де ви були до парламентських перегонів? Мабуть, процес дерибану міської землі не залишав часу на спілкування з народом. Та й розрахунок на те, що у людей коротка пам'ять. Забули про невиконані обіцянки ГАКу, спотворений сквер Василя Стуса, авантюру з будівництвом центру автомобільного спорту "Стрітрейсинг".

Зустрічаючись з людьми, Олександ Вікторович уникає відповідей на багато питань. Особливе пожвавлення викликає запитання, на що живе претендент на парламентське крісло, адже депутатство у міськраді - громадська робота. На ньому - мінімум комерційних структур, на дружину оформлені три фірми - «Конс», «Ініціатор» і «Кріоком»; обороти невеликі, частка в бізнесах, де він менеджерствував, на нього не оформлена. У 2010 році, йдучи в президенти, він декларував суму доходів: у нього нараховувалася 245,62 грн (!). Сьогодні, судячи з останньої декларації поданої в ЦВК, доходи дорівнюють 5 282,69 грн. Показове «зростання». Був бомжем, став «дрібним буржуа» І це за наявності цілого парку дорогих авто:
Maserati-2800,
Spider-2000,
Subaru-2229,
Impreza-3596
Mersedes-Bents-4398,
Porsche carrera-2946
Aero-8
Citroen C6. ?
Причому, сюди не включені п'ять авто сім'ї. Розмови про те, що авто він знайшов майже на звалищі, а потім реконструював - для ідіотів. Щоб переконатися в цьому, необхідно поспілкуватися з автолюбителями Крім цього, він має п'ять ділянок землі, три квартири, гаражі та ін.

Перелік «нескладушок» можна продовжити. Оскільки чіткої відповіді народ так і не отримує, демагогічні міркування про чесно зароблені викликають у присутніх сміх і шум у залі. Істинна відповідь про джерела його збагачення – на поверхні, необхідно тільки підняти протоколи голосування ГАКу в Київраді із земельних питань. Однак Пабата це не бентежить. Самовпевненість, нахабство і нескінченна демагогія - його перевірений коник. Він продовжує брехати. Льовочкін розпорядився, Хмельницький дав гроші, Попов поділиться адміністративним ресурсом - в результаті маємо депутата-тушку в парламенті. «Усе майже стало Донбас!» Приходять на думку слова Інни Ведерникової із «Дзеркала тижня»: «Олександр Пабат (округ № 219, Святошинський р-н, глава ГАКу - організації з продажу честі і совeсті);» , Www.DT . UA від 04.08.2012). Коротко і вичерпно.

Тому, перш ніж зробити свій вибір, виборцю варто подумати: чи варто давати шанс подібним типам у політиці. Чи не державна справа торгувати фейсом?

Хома Хрущ, для Волі народу
При підготовці статті
Були використані матеріали
Сергія Ніконова,
"ОРД"

Коментарі