Суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін: У зміні Конституції зацікавлені не українці, а Порошенко з Путіним, Меркель і Олландом
Своїм відвертим поглядом на ситуацію в Україні і політику, що проводиться Президентом, в ексклюзивному інтерв'ю з виданням "МИР" поділився кандидат юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України, суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.

Незважаючи на те, що Петро Порошенко відставку судді прийняв, Віктор Шишкін все ще перебуває у своєму кабінеті в будівлі Конституційного Суду. І про його відхід з посади можна здогадатися хіба що по спорожнілих полицях у шафах і акуратно розсортованих стосах паперів.

Суддя повинен мати менталітет, орієнтований на європейські цінності, а не на виконання завдань, що надходять з Банкової

- Вікторе Івановичу, на Ваш погляд, зараз в Україні відбувається анонсоване владою реформування судової системи?

- Ні, не відбувається. Реформуючи систему, потрібно знати, що саме ми реформуємо.

У мене є багато зауважень до нашого Кримінального процесуального кодексу. Я був одним із тих, хто брав участь у підготовці цього закону в 2006-2007 р.р., І нинішній варіант КПК мене, як суддю, не влаштовує.

У КПК є що міняти. Але це все, що потрібно міняти в рамках того, що називають судовою реформою.

Тому, що судова реформа в Україні вже давно відбулася, завершившись введенням у 2005 році адміністративних судів. У даний момент реформи в судовій системі означають лише підбір суддів та проходження ними відповідного навчання.

Суддя повинен мати менталітет, орієнтований на європейські цінності, а не на виконання завдань, що надходять з Банкової.

Світових аналогів люстрації судової влади, які можна було б запозичити, не існує

- Чому процес очищення судової системи відбувається такими повільними темпами і не приносить конкретних результатів?

- Незважаючи на те, що до нас надходило звернення народних депутатів щодо аналізу Закону України "Про очищення влади" на конституційність, руки у КСУ до цього так і не дійшли. Ті, хто замислив люстрацію, не продумали, як вони будуть її проводити, що вони взагалі мають на увазі під поняттям "люстрація" і яким має бути її кінцевий результат.

Світових аналогів люстрації судової влади, які можна було б запозичити, не існує. Так, була антинацистська люстрація в Німеччині, антифашистська - в Італії, антикомуністична - у країнах Східної Європи та Прибалтики. Скрізь люстрація здійснюється по-різному і за різних обставин.

Нам потрібно вирішити, кого люструвати і як люструвати.

Нам не можна всіх суддів гребти під одну гребінку і вважати їх поганими тільки за те, що їх призначили при Януковичі.

Звичайно, суддю, до якого на засідання о першій ночі привезли майданівця з простреленою головою, і він штампує санкції, щоб відправити його в Лук'янівку, повиннні були люструвати. Але повторю, повинен бути персоналізований підхід.

Ті, хто писав закон про люстрацію, або ж політики, які його приймали, вони-то якраз, можливо, і не хотіли мати чітко виписану процедуру люстрації.

Так, я - за жорстку люстрацію. Але вона повинна бути законною і не повинна бути половинчастою.

А у нас виходить замкнуте коло, в якому на своїх посадах залишаються всі ті, хто був звинувачений у знищенні Майдану.

Якщо суддя США отримує річний дохід у розмірі 230 000 дол., а будинок він собі купує за 2 млн дол., обов'язково розглянуть питання, за які гроші він його придбав

- А як бути з тими суддями, які приїжджають на роботу на VIP-автомобілях, не те що не приховуючи, а, навпаки, виставляючи їх на загальний огляд?

- Спочатку слід задати питання, звідки у судді з'явився цей дорогий автомобіль. Може, він у спортлото виграв - тоді гаразд, питань немає. Але особисто я був суддею Конституційного Суду дев'ять років і отримував дуже високу зарплату, але при цьому не міг дозволити собі купити дорогий автомобіль. У мене як було «Жигулі -«шістка»1991 року випуску, так і залишилося.

Ось, наприклад, в Америці є Федеральний суд претензій США, в якому американський народ може висловити всі свої претензії до всіх політиків і суддів у тому числі.

Крім того, в американському законодавстві є положення, яке звучить як «розумна підозра поза моральністю», згідно з яким, якщо суддя США отримує річний дохід у розмірі 230 000 дол., а будинок він собі купує за 2 млн дол., обов'язково розглянуть питання, за які гроші він його придбав. У тому випадку, якщо він не доведе, що зробив таку покупку за законно отримані кошти, його звільнять з посади судді.

«Люстратори» в Україні стверджують, що хтось обов'язково повинен довести провину таких суддів. У США - все навпаки. Там чиновник, на якого впала тінь підозри, повинен довести, що він - ангел.

До речі, в українському Кодексі адміністративного судочинства є стаття 72, згідно з якою на суб'єкта владних повноважень покладається тягар доведення своєї невинності. Ось у цьому якраз і закладений американський підхід «розумної підозри поза моральністю».

- Президент звільнив Вас з посади судді Конституційного Суду за півмісяця до закінчення Ваших повноважень. У чому причина такої поспішності?

Жодних пояснень, крім формальних, я не почув. З приводу справжніх причин мого звільнення потрібно питати у Президента і у його апарату.

Особисто я допускаю дві причини: або це нехлюйство чиновників, або - злий умисел Президента.

Кучма не зміг мене звільнити, Янукович не зміг, а от Порошенко - зміг

- Ще при Януковичі, будучи суддею КСУ, Ви озвучили свою окрему думку щодо тодішніх змін до Конституції, які суттєво розширювали президентські повноваження. Проте, тоді Вас не звільнили. А сьогодні Президент Петро Порошенко підписав відповідний указ і, як Ви стверджуєте, зробив це в порушення Конституції. Самі собою напрошуються відповідні паралелі ...

- Так, читав я подібні коментарі: Кучма не зміг мене звільнити, Янукович не зміг, а от Порошенко - зміг.
Зараз багато людей, які дуже активно обговорюють мою окрему думку, в якій стверджується, що в Україні є всі умови для введення воєнного стану. Напевно, Президенту Порошенку це не сподобалося.

Більше того. Я переконаний, що у зміні Конституції більше зацікавлені не ми, українці, а Президент Порошенко разом з Путіним, а також, можливо, з Меркель і Олландом. Я, наприклад, не бачу ніякої необхідності змінювати Конституцію саме зараз.

Я нічого проти вдосконалення Основного Закону, особливо в частині місцевого самоврядування, не маю. Але в даний момент в Україні умови воєнного стану, а за таких обставин вносити зміни до Конституції не можна.

Змінити Конституцію України - це задум Путіна, яким він хоче внести деструктив у правову і державну систему України. І це задання він реалізовує через Порошенка.

Я б сказав Путіну: виведіть з України свої війська, заберіть своїх колаборантів - і тоді ми з радістю будемо міняти свою Конституцію.

Положення в проекті закону «Про внесення змін до Конституції України (у частині децентралізації влади)» про особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах східної України - взагалі катастрофа. Ми не повинні говорити ні про який особливий статус, тим більше в Конституції. Основний закон - це вічний документ.

- Але з трибуни парламенту Президент заявив, що в законопроекті «особливий статус» Донбасу не закріплений ...

- Сказати можна все що завгодно. Але є слова, а є реальність. Від того, що Президент не ввів військовий стан, у нас що, немає війни? Подивіться: всі з екранів телевізорів говорять про війну. Є безліч законів, в яких застосовуються такі терміни, як: «війна», «військова агресія», «неприхована агресія», «збройна агресія» і т. д. Це я писав? Ні, це писали депутати, Президент, Кабінет Міністрів. А як же Міністерство оборони, яке обіцяє винагороди військовослужбовцям за знищення танків, «градів»? Невже це все - не умови воєнного стану?

- Чому ж тоді 288 народних обранців не поділяють Вашої позиції і підтримують зміни до Конституції саме зараз?

- Це питання до депутатів. Або у них з мізками погано, або вони пристосуванці.

В Україні потрібно ввести воєнний стан

- Ви кажете, що умови воєнного стану в Україні є. Значить, по Вашому, нам потрібно ввести в країні воєнний стан?

Звичайно, в Україні потрібно ввести воєнний стан.
По-перше, без введення воєнного стану у нас в країні немає серйозної мобілізації ресурсів.
По-друге, введення воєнного стану необхідно для здійснення централізованого командування. Президент, мабуть, ховається за чужими спинами і не хоче брати на себе відповідальність як Верховний Головнокомандувач. Адже запровадження воєнного стану має на увазі те, що Верховний Головнокомандувач повинен створити окремий орган, свою ставку, і взяти таким чином собі в підзвітність всі відповідні структури: СБУ, МВС, Міністерство оборони і всі добровольчі батальйони, які першими захистили Україну своїми грудьми і які він зараз розганяє руками Авакова.

Але Президент поводиться як боягуз ...
Не вводячи військовий стан, Президент підставив українських солдатів. Тому що вони повинні виконувати накази. І якщо немає в країні воєнного стану, то на якій підставі вони стріляють з артилерії і танків? Тому що завтра зміниться політична влада. І тоді їм пред'являть такі ж звинувачення, які пред'являли тим, хто розстрілював людей на Майдані. І на лаві підсудних сидітимуть не ті, хто віддавав злочинні накази, а ті, хто їх виконував. Тому що є ст. 60 Конституції України, яка говорить про те, що злочинні накази не виконуються.

Таким чином, своєю поведінкою Президент не гарантує недоторканність і зняття відповідальності з наших бійців, які сьогодні гинуть на війні.

Якщо в країні, фактично, військовий стан, то ні про які вибори не може бути й мови

- Верховна Рада підтримала проведення місцевих виборів на підконтрольних України територіях Донбасу. Ви підтримуєте таке рішення?

- Якщо в країні, фактично, військовий стан, то ні про які вибори не може бути й мови. Вводиться військово-адміністративне управління, тоталітарно-примусово. І це вірно. В умовах воєнного стану по-іншому бути не може. Це не іграшки.

Так, буде припинена реалізація деяких конституційних прав громадян. Але Верховна Рада і так уже заявила про вимушений в умовах російської агресії відступ від зобов'язань, передбачених у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, і прийняла відповідну постанову.

При нормальних умовах у країні за таку постанову Україну «викинули» б з Ради Європи. Але не «викинули» ж. І правильно, тому що у нас умови війни.

Якщо ж в Україні немає воєнного стану, значить у нас мир і благоденство? Можна це стверджувати?

Якщо ні, це ще раз доводить той факт, що в країні йде війна, а ми, як страуси, засовуємо голови в пісок.

- Вікторе Івановичу, відходячи від теми війни і повертаючись до Вашої не зовсім красивої відставки. Вам зараз комфортно перебувати в стінах Конституційного Суду?

- Я все ще перебуваю тут у зв'язку з певними обов'язками. По-перше, мені потрібно передати всі судові справи, і їх повинні прийняти. По-друге, я повинен вивезти все своє майно. Бачите порожні шафи? Вони всі були забиті книгами. Я зараз проводжу ревізію всього, що тут є. Я повинен все розсортувати: що - в макулатуру, що - завезти додому. Потрібно оформити обхідний лист, пенсійний ...

Мені потрібно зняти зі стін всі мої картини, на яких зображені великі діячі нашої країни - ті, з ким я раджуся. І це явно не Президент. Це люди, яких я поважаю, яких уже немає в живих, які віддали за Україну своє життя.

Як бачите, у мене ще море справ, на які потрібен певний час.

- Але Ви все одно не підете зі свого кабінету, поки не буде вирішено питання з Вашої відставкою?

- У тому, що Президент видасть законний указ, я сильно сумніваюся. Але піду я і без цього указу, як тільки завершу всі свої справи.

Звичайно, я буду сумувати, бо тут пройшли дев'ять років мого життя ... Крім того, всі давно забули, що я маю безпосереднє відношення до створення Конституційного Суду України. Оскільки я був народним депутатом трьох скликань, ми вносили зміни в радянську Конституцію. Таким чином, положення про створення Конституційного Суду у нас було закріплено не в 1996 році, а ще 24 листопада 1990 року в ст. 112 Конституції УРСР.

Тому сумно залишати Конституційний Суд. Він - моє рідне дітище.

- А як колеги поставилися до Вашого звільнення?

- З обуренням. А мої помічники прийняли рішення піти разом зі мною.

- Які Ваші подальші плани?

- Варіанти є різні. Хочу нарешті відпочити від усього: від політиків, від суддів, може, й від журналістів. Тепер я вже вільна людина, і в мене є крила, які весь цей час були зв'язані. Може, хтось запросить мене в політичний проект ...

Ще у мене є потяг до волонтерства. До цього я допомагав, підпільно, звичайно, деяким нашим підрозділам на східному фронті. Може, поїду до них. Якщо раніше, будучи суддею Конституційного Суду, я цього зробити не міг, то зараз із радістю можу прийняти їх запрошення і поїхати.

- Дякую за Ваші відповіді!

Віктор Шишкін: кандидат юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України, суддя Конституційного Суду у відставці, народний депутат України I, II, III скликання, в 1991-1993 р.р. - Генеральний прокурор України.

Розмовляла Ганна Качайло, "Мир"
Інф.: iamir.info

Коментарі