Днями Ющенко гнівно затаврував будь-які спроби боротьби з Партією регіонів і засудив Майдан як політичний факт ("Політика повинна через діалог, через стіл переговорів, пропонувати нації кращу відповідь на те, як подолати наші проблеми. Це не білет на війну. Не Майдан")? А, може, це насправді цілком логічно – кого повинні цікавити і на що мусять впливати заяви людини, яка давно вже втратила відчуття політичної та економічної реальності і не здатна згадати навіть, скільки буде двічі по два?   - про це, зокрема, пише Сергій Грабовський у своїй новій статті в Українському тижні

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
Віктор Ющенко: повна втрата зв’язку з реальністю?
 
Усеукраїнський рейвах, спричинений, з одного боку, вибухоподібною з’явою в політичному просторі сюжету "Бабуся і кіт", з іншого боку, божевільною (в прямому і переносному значенні цього слова) вихваткою FEMEN, одним із своїх наслідків мав те, що фактично непоміченою пройшла чергова заява екс-президента Віктора Ющенка
 
Присвячена ця заява була першорядному на сьогодні питанню українського політичного життя і зовнішньополітичних відносин України, а саме: чи доцільно державам Заходу застосовувати санкції проти нинішнього київського режиму через самоочевидне згортання демократії в нашій країні, порушення прав і свобод людини.

Нагадаю, розвиток відносин між Євросоюзом та Україною вже фактично півроку як згорнутий, у Брюсселі наголошують: подальші стосунки напряму залежить від того, чи будуть чесними вибори до Верховної Ради і чи припиняться переслідування політичних опонентів режиму. Тим часом конгресмен-республіканець Крістофер Сміт подав до Конгресу США проект резолюції стосовно заохочення прав людини і демократії в Україні, який передбачає закликати владу США накласти заборону на видачу віз українським офіційним особам, які беруть участь у переслідуванні опозиції і інших серйозних порушеннях прав людини й антидемократичних діях.

Виявилося, що Віктор Ющенко виступає проти запровадження Сполученими Штатами санкцій проти чиновників України і проти заморожування відносин Євросоюзом. «Якщо сьогодні йти дорогою ізоляції України, не треба бути великим провидцем, щоб сказати, що ми через рік будемо в тотально азіатському просторі, - запевнив лідер «Нашої України». - Для мене це погана новина. Бо я переконаний, що тоді ми втрачаємо національний пріоритет і перспективу на найближчі десятки років».

На думку Ющенка, не можна «пустити наші відносини в політичну паузу», в жодному разі. «Це не тому, що я не бачу хвороби внутрішні, які є в Україні. Я їх бачу, але між боями двох угруповань пам’ятайте, що у нас є 46 мільйонів людей… І якщо сьогодні ви приймаєте концепцію заморожування або мораторію, або якоїсь політичної паузи у відносинах з Євросоюзом, США, – пам’ятайте: у політиці пауз немає… Зараз працює абсолютно зворотний, до українського інтересу, процес – це наше інтегрування в азіатській простір, до вчорашнього дня».

«Два угруповання» - це так Віктор Андрійович називає Партію регіонів та Об’єднану опозицію «Батьківщина». А «азіатський простір» - це не надто політкоректний евфемізм, який лідер «Нашої України» використовує для іменування Росії та її сателітів з Євроазійського союзу та інших політично-економічних утворень, де домінує Москва (бо ж Азія – це, як знають ті, хто вчив географію у школі, і Японія, і Південна Корея, і Тайвань, й Індія…).

Що ж, кожен має конституційне право на погляди й переконання. Але…

Але складається стійке враження, що саме Віктор Андрійович не бачить і не хоче бачити тих небезпек, які загрожують уже сьогодні, до речі, вже 45-ти з половиною, а не 46-ти мільйонам жителів Української держави. Це не лише наступ на свободу слова (тут в прицілі не тільки телеканал ТВі, а й низка інших електронних та друкованих ЗМІ, які вимушено запроваджують внутрішню цензуру), не лише вбивства громадських діячів та бізнесменів , не лише намагання блокувати передвиборчу діяльність опозиції (і самої тільки «Батьківщини», а й «Свободи» та УДАРу), не лише використання бюджетних коштів для масованого підкупу виборців і не лише підписання Януковичем законів, ухвалених Верховною Радою з порушенням усіх мислимих законів, – іншими словами, не лише політичні небезпеки.

Це й небезпеки економічні, які ставлять під загрозу саме суверенне існування Української держави, причому експерти розходяться тільки в оцінці часових меж, коли ці системні небезпеки спрацюють на повну силу – вже наприкінці цього року чи через рік-другий. Професійний банківський аналітик, яка вимушена сховатися під псевдо «Ольга Орлова», пише: «Економіки більше немає. Економіка – це капітал (грошові кошти, надра, засоби виробництва) і люди. Грошові кошти та надра вкрали. Людей вбили, посадили і залякали. Найефективніші бізнеси по-рейдерськи захопили, гроші вивели. Найбільші регулятори економічної системи поливають напалмом все, що може в майбутньому накопичити капітал. Податкова душить бізнес (малий і великий), Нацкомісія з фінансових послуг вбиває сектор фінансових послуг, а людей, які вміють заробляти гроші, вбивають або заарештовують. У лексиконі економістів з’явилося абсолютно нехарактерне слово (і його синоніми) – «бандити». Не стільки в кримінальному, скільки в соціально-економічному сенсі цього слова». І до цього додає, що навіть у разі приходу до влади після осінніх виборів чесних і відповідальних політиків, «через два-три роки будуть очевидні "провали" в бюджеті і неможливість фінансувати пенсіонерів, освіту та медицину. "Провали", зачаті в сьогоднішньому дні».

Здається, колись Віктор Ющенко входив – за міжнародними рейтингами – до п’ятірки кращих банкірів світу і вважався фахівцем, здатним добре розуміти економічні процеси і вміти бачити потенційні небезпеки?..

Чи, може, лідер «Нашої України» щиро вважає, що поблажливе ставлення з боку США та Євросоюзу до всіх політичних й економічних вихилясів чинної в Україні влади пом’якшить її і зробить розумнішою та не настільки зажерливо-корумпованою? А відтак припиняться політичні переслідування (йдеться-бо не про самих тільки Тимошенко й Луценка, а й про десятки рядових активістів опозиції, чи це невідомо екс-президентові?), відновиться свобода слова (хоча б у тих обсягах, в яких вона існувала до 2010 року), а заодно й припиниться «дерибан» ресурсів країни та поділ решток економіки між кількома олігархічно-монополістичними групами (вкрай неефективними вже в силу своєї організації, про що пишуть усі серйозні науковці)?

Звісно, інтеграція до євразійського політично-економічного простору істотно суперечить національним інтересам України. Але хіба ця інтеграція всі ці два з половиною роки не відбувалася, навіть тоді, коли США та ЄС заплющували очі на антиконституційний характер сформованих Віктором Януковичем та Партією регіонів органів влади? Хіба підписання угод з ЄС зупинило чинний режим від посилення політичних репресій? І невже ж можлива інтеграція в європейський політичний та економічний простір держави з таким режимом і таким економічним ладом, як Україна?

Утім, Ющенко неоригінальний. Ідея умиротворення диктаторських режимів, щоби вони не стали ще більш деспотичними і не завдали ще більше лих своїм народам, належить не йому. Вона народилася у 1920-30-ті роки, коли в Європі та Євразії один за одним у великих і малих країнах поставали тоталітарні й авторитарні диктатури.

Визнані ж світові демократії щосили їх умиротворювали, не розривали економічних зв’язків, приймали їхніх лідерів з офіційними візитами, дискутували з ними в Лізі Націй, підписували дуже гарні угоди, одне слово – намагалися інтегрувати в цивілізований простір, не звертаючи увагу на концтабори й зникнення інакодумців. Результат того всього добре відомий, чи не так? Як і результат повоєнних загравань низки європейських та американських політиків з Кремлем – без цих загравань СРСР, найшвидше, припинив би назавжди своє існування ще в 1950-х роках.

От і зараз: відсутність санкцій щодо можновладців України з боку західних демократій тільки посилює намагання цих можновладців остаточно задушити все живе в країні, встановити режим, де «все мовчить, бо благоденствує». І при цьому «благоденствує» дуже своєрідно: не завдяки реальному високому рівню добробуту, а внаслідок страху протестувати проти злиденного життя. А західних лідерів, які, мовляв, здатні тільки на гучні слова і неспроможні на реальні дії (а до того ж не можуть дозволити собі мешів зі страусової шкіри), «донецькі» тим часом глибоко зневажають і вважають останніми «лохами». Ще більшими, ніж «умиротворювач» Віктор Андрійович Ющенко…

…Цікаво, чи зверне хтось увагу на нову, не менш пікантну заяву лідера «Нашої України»: «Я переконаний, що українська демократія в своїй основі безповоротна», - чи й вона пройде повз увагу ЗМІ та широкої громадськості? Чи на те, що днями Ющенко гнівно затаврував будь-які спроби боротьби з Партією регіонів і засудив Майдан як політичний факт («Політика повинна через діалог, через стіл переговорів, пропонувати нації кращу відповідь на те, як подолати наші проблеми. Це не білет на війну. Не Майдан»)? А, може, це насправді цілком логічно – кого повинні цікавити і на що мусять впливати заяви людини, яка давно вже втратила відчуття політичної та економічної реальності і не здатна згадати навіть, скільки буде двічі по два? 

Сергій Грабовський         

tyzhden.ua



 

 

Коментарі