Режим Януковича вживає всіх можливих заходів на випадок загрози повстання народу
На дворі друга половина осені. Влада в Україні вживає всіх можливих заходів на випадок загрози повстання народу, чий градус невдоволення її діями давно пройшов "точку кипіння" і загрожує потужними соціальними потрясіннями. Скасовано осінній призов до армії, за винятком набору новобранців у внутрішні війська і президентську гвардію. Воно й зрозуміло, адже озброєні молоді люди, зі свіжими враженнями від "громадянки", є "елементом нестабільності", а значить можуть стати реальною силою, здатною здійснити повалення існуючої влади. Всі розуміють, що "рвоне", але ось де і коли, залишається загадкою.

Ситуація розвивається не за аналогією з подіями, які відбувалися на пострадянському просторі раніше. Всі спроби влади спровокувати бунт терплять фіаско. Спокій більшості людей і відсутність емоційних реакцій зовсім не означають їх пасивність і байдужість до своєї долі. Так поводиться звір, коли завмирає перед стрибком, несучим смерть його жертві. Напрошуються аналогії з подіями «арабської весни», коли дії повсталих координувалися і cпрямувалиcя з «єдиного центру». Такий ступеня злагодженості і керованості не демонструвати навіть частини спеціального призначення. І якщо тоді подібні дії були доречні, бо зірвали плани початку «третьої світової» війни, то сценарій розвитку прийдешніх подій в Україні зовсім не вимагає збройного протистояння, як це прогнозує сама влада.

Під час подій «арабської весни» багато військові фахівці відзначали, що вплив поширювався не лише на повсталих, а й тих, хто їм протистояв, пригнічуючи їх опір. Саме цим пояснювалося мінімальна кількість жертв конфлікту. США і НАТО скромно замовчують, що відсутність наземних операцій із застосуванням сухопутних військ щодо Лівії, а зараз і Сирії викликано втручанням того ж «зовнішнього чинника», що і під час подій «арабської весни». Так що «мирні ініціативи» Путіна щодо Сирії, є лише прикриттям для США, щоб вони, «не втративши обличчя», могли вийти з «незручної ситуації».

Минув час, коли влада «могла». Тепер її можливості обмежені, і вона змушена діяти всупереч своїм намірам і бажанням. Ця «алогічність» у діях влади помітна і не піддається поясненню в рамках звичного. Питання про персоналії у владі теж втратив сенс. Навіщо переконувати і щось доводити тим, хто, крім себе, нікого не чує.
Набагато ефективніше мотивувати їх на потрібну дію, нехай навіть на шкоду процесу «особистого збагачення», а то й безпеки. На порядку денному - руйнування Системи як такої і відтворення колись зруйнованого соціуму. Це все відбувається тут і зараз в умах мільйонів людей шляхом зміни асоціативних зв'язків у їх пам'яті, а з ними - уявлень, мотивацій і системи цінностей, що відображають справжнє призначення людини. Не варто вважати, що ми маємо звичайний процес «виправлення» людей поза контекстом їх вчинків і тієї міри добра і зла, які кожен з них привніс у світ цей. Більшість благополучно переживе цей процес, за винятком малої частини, чия міра зла виявиться несумісною з життям, адже єдиний спосіб знищення зла полягає в тому, щоб замкнути наслідок на причину.

Але повернемося до України і процесів, що відбуваються в ній. Вся нинішня метушня навколо можливих виборів , а також партій і кандидатів , бажаючих брати в них участь , більш схожа на поведінку тих , хто під час загибелі « Титаніка » продовжував пити, гуляти й веселитися , не усвідомлюючи небезпеки або відмовляючись вірити в те , що непотоплюваний корабель тоне. Для них влада лише можливість особистого збагачення , будь то комуніст , соціаліст , націоналіст або « регіонал». Чи не вони майбутнє України з їх ідеями « приєднання » до чого то й до кого то.

Ну а як же Тимошенко ? Чому питання про її звільнення з ув'язнення по раніше стоїть на порядку денному ? Все дуже просто. Вона - єдиний шанс для можновладців США , Європи та Росії уникнути прийдешніх катаклізмів і можливість вступити в переговорний процес із згадуваним вище «зовнішнім фактором». У неї, видать, це дар, опинятися в потрібний час і в потрібному місці.
Кажуть, що Янукович хвалився перед «братвою», що у нього «чуйка» добре розвинена і він чує біду раніше, ніж вона є поруч. Мабуть хвастонув, а то б давно звільнив Юлію Володимирівну - від гріха подалі.

Інф.: osp-ua.info

Коментарі